Ухвала суду № 62054804, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Львів № 876/6659/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Бедрій Х.П.

представника апелянта:ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016р. провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права

Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016р. скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ч.1 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як видно із матеріалів справи, 19.01.2015р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №004-13405-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 11500 дол. США у тимчасове користування на строк по 19.04.2016р. включно та зобов'язується сплачувати відсотки за його користування у розмірі 5,5% річних.

03.03.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку України від №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено на 3 місяці з 03.03.2015р. до 02.06.2015р. (а.с.39-41).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 08.04.2015р. №71 тимчасову адміністрацію банку продовжено до 02.09.2015р. включно, а Рішенням від 03.08.2015р. №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у банку продовжено до 02.10.2015р. включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 до 02.10.2015р. включно.

Постановою НБУ №664 від 02.10.2015р. відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015р. №181 розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 строком на 2 роки: з 05.10.2015р. до 04.10.2017р. включно.

04.08.2015р. позивач звернувся із заявою на ім'я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4 щодо розяснення про причини невключення позивача до переліку осіб, які мають право на виплату гарантованої компенсації за рахунок в АТ «Дельта Банк».

За результатом розгляду заяви відповідач листом від 11.08.2015р. №053060962 повідомив позивача про те, що за рахунками відкритими на імя позивача в АТ «Дельта Банк», операції щодо виплат тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації.

Частиною 3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-XII встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно з ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VI зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Оскільки у даній справі ПАТ «Дельта Банк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, тому, спір який виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) та вказала, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16.

З урахуванням вимог ст.244-2 КАС України вказана позиція Верховного Суду України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі слід закрити оскільки, така справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016р. у справі за № 813/4917/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:Н.В. Бруновська

Судді: В.З. Улицький

ОСОБА_5

Ухвала складена в повному обсязі 17.10.2016 року.