Ухвала суду № 62054796, 04.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р. Справа № 876/4627/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаряКерод Х.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року по справі № 809/2104/13-а за позовом Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005371701 від 16 травня 2013 року.

Позов мотивує тим, що застосування відповідачем штрафних санкцій за період до набрання норм Податкового Кодексу, якими передбачена відповідальність за порушення є незаконним, оскільки такий склад правопорушення до набрання чинності Кодексу був відсутній.

У поданій заяві про уточнення позовних вимог від 29 лютого 2016 року зазначає, що сума податку з доходів фізичних осіб була визначена позивачем під час нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам. Відповідно до норм податкового законодавства, зокрема пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, зазначеному для надсилання(вручення) податкового повідомлення-рішення. Позивач звертає увагу на те, що відповідачем було надіслано податкове повідомлення-рішення, хоча у даному випадку він мав надіслати податкову вимогу.

Позивач вважає, що до вказаних спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 126 ПК України, а не статті 127 ПК України, оскільки з боку позивача не допущено бездіяльності у питанні нарахуванні та утримання податку з доходів фізичних осіб. Факт нарахування податку з фізичних осіб, його утримання та сплати до бюджету визначених сум податку підтверджується первинними документами, які надавалися відповідачу в ході проведення перевірки та не заперечується відповідачем. Позивач зазначає, що у випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобовязань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України. Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно,наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового борги.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення за №0005371701 від 16 травня 2013 року задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16 травня 2013 року в частині визначення штрафних санкцій.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16 травня 2013 року контролюючий орган врахував положення пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з яким податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. Виходячи із наведених положень, податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 відсотків суми податку, відповідно до вимог пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, згідно з яким ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 12 березня 2013 року до 15 квітня 2013 року ДПІ в м. Івано-Франківську проводилась планова виїзна перевірка КП «Івано-Франківськводоекотехпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року.

Актом від 22 квітня 2013 року за №3276/22-1/32360815, складеним за результатом здійснення зазначеної вище перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, в результаті чого, залишок несплаченого ПДФО станом на 19 квітня 2013 року складав 3102194 грн., з якого заборгованість в сумі 2861985,95 грн. виникла внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року та січень-листопад 2012 року. Крім цього, встановлено також порушення порядку заповнення та подання позивачем, як податковим агентом, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: відображено недостовірні відомості у задекларованих розрахунках.

ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем - податок з доходів найманих працівників на 2861985,95 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1221489,34 грн.

У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відомості квартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років не відповідають фактичним обставинам, що не заперечується представниками позивача та підтверджується даними проведеної перевірки.

Відповідачем проведено розрахунок повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб КП «Водоекотехпром» за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, згідно з додатком 1 до Акту перевірки від 22 квітня 2013 року. Відповідно до цього розрахунку, позивач не виконував обовязок щодо своєчасної сплати податкового боргу внаслідок чого, починаючи з січня 2011 року до грудня 2012 року за ним щомісяця рахувалася сума нарахованих, проте не виплачених сум такого податку.

Зі змісту розрахунку пені по податку з доходів фізичних осіб за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб КП «Водоекотехпром» за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року (Додаток №2 до акту перевірки) зрозуміло, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобовязання задеклароване позивачем суми податкового боргу не погашалися, що відповідно до вимог Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 171 Податкового кодексу України, позивач є роботодавцем, а отже є податковим агентом - відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до підпункту 168.1.2. пункту 168.1 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з пунктом 119.2. статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 1 статті 115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Пунктом 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0005371701 від 16 травня 2013 року в частині визначення розміру основного платежу є правомірним, оскільки в судовому засіданні представники позивача не заперечили проти визначеного податковим органом розміру основного зобов'язання та не надали доказів завищення відповідачем суми основного податку.

Водночас, суд першої інстанції вважає, що штрафні санкції, застосовані до позивача зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням визначені відповідачем невірно. Розраховувати штрафні санкції необхідно було від суми відображеної відповідачем в розрахунку до акту перевірки (Додатку № 1), а також в квартальних податкових розрахунках сум доходу за формою № 1 ДФ за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, а саме від суми - 4986974,52 грн. Відповідач виходив з того, що така сума складає 4883917,34 грн, від якої і розрахував штрафні санкції.

Крім того, згідно пояснень представника відповідача, податковий орган нарахував штрафні санкції позивачу, в тому числі і за період з квітня по червень 2011 року в сумі 193873,47 грн, не зазначивши відповідний податковий період, за який нараховано штрафні санкції в кожному випадку окремо та розрахувавши їх в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку, тобто 3 грн за кожне порушення, що суперечить вимогам пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0005371701 від 16 травня 2013 року, невірно визначив штрафні (фінансові) санкції, зокрема визначив такі без врахування положень пункту 7 підрозділу 10 « Інші перехідні положення» Податкового кодексу України. Оскільки порушення податкового законодавства позивачем відбулось зокрема і в період з 1 січня до 30 червня 2011 року, а саме з квітня по червень 2011 року, за зазначений період штрафні (фінансові) санкції мають бути розраховані відповідачем у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року по справі № 809/2104/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 7 жовтня 2016 року