Ухвала суду № 62054786, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 876/5406/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590 від 04.11.2015 року.

Вважає, що відповідач всупереч положенням Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-6239/09/1370 не виконана.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року позов задоволений: визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590 від 04.11.2015 року.

Відповідач департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного зясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що державним виконавцем 04.11.2015 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі виконавчого листа від 11.07.2013 року у справі №2а-6239/09/1370 за позовом ОСОБА_1 до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного казначейства України, про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення головним державним виконавцем ВПВР ДВС України ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження ВП №40749590 про зобов`язання управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті нарахувати на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в межах та у спосіб, передбачених чинним законодавством.

26.12.2013 року державним виконавцем направлено вимогу №40749590/5-8 до управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті щодо виконання рішення суду; 01.09.2014 року державним виконавцем направлено вимогу щодо виконання рішення суду Голові комісії з ліквідації УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_4, 19.11.2014 року державним виконавцем направлено вимогу т.в.о. начальника Управління транспортної міліції МВС України - Голові ліквідаційної комісії УМВСУ на залізничному транспорті ОСОБА_4щодо виконання рішення суду.

На виконання вимоги державного виконавця т.в.о. начальника Управління транспорту міліції Міністерства внутрішніх справ України повідомлено про неможливість виконання рішення суду.

19.02.2015 року державним виконавцем винесена постанова накладення штрафу ВП № 40749590 на суму 680 грн.

20.02.2015 року голові ліквідаційної комісії УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_4 повторно направлено вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду.

13.03.2015 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу ВП № 40749590 на суму 1360,00 грн.

23.07.2015 року державним виконавцем повторно направлено вимогу Голові ліквідаційної комісії УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_4 щодо виконання рішення суду.

04.11.2015 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590 у звязку з поданням (повідомленням) про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що державним виконавцем передчасно прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання, оскільки державним виконавцем не використано усіх передбачених законом повноважень щодо виконання судового рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, а зокрема це стосується законних прав та інтересів стягувача (ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 75 вищезазначеного Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню зокрема у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця, вона була винесена відповідно до п.11 ч.1 ст. 49 ЗУ « Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75 цього Закону.

Відповідно ч.3 ст. 75 цього Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч.3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

04.11.2015 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590 у звязку з внесенням подання (повідомлення) Прокуратурі міста Києва про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, УМВС України на залізничному транспорті на момент винесення оскаржуваної постанови не ліквідовано, запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тобто державним виконавцем не встановлено, що виконати рішення без участі боржника неможливо.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність прийняття головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду не виконане, кошти на користь позивача з боржника не стягнуті, державний виконавець не в повному обсязі скористався наділеними у процесі здійснення виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" повноваженнями, що, відповідно, спростовує доводи апелянта про правомірність прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі № 813/6191/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

ОСОБА_5

Ухвала складена в повному обсязі 18.10.2016 року