Постанова № 62054701, 11.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/18305/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р., Петрика І.Й., Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2015р. ВП № 47297346.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, особа, яка не приймала участі у справі - ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2009 року Дарницьким районним судом м. Києва, на виконання рішення суду, видано виконавчий лист за № 2-5005/09 про зобов'язання стягнути з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» борг в сумі 137 388,14 грн.

14 квітня 2015 року стягувач звернувся до Відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві із заявою про примусове виконання рішення, на підставі чого, державним виконавцем Маріуцою Т.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2015 року.

Позивач просить скасувати вказану постанову державного виконавця, у зв'язку з тим, що виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, подано с пропуском строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, встановленого положеннями Закону України «Про виконавче провадження», а тому, у відповідача були відсутні правові підстави для відкриття вказаного виконавчого провадження та прийняття оскаржуваної постанови.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено вимоги до виконавчого документу, відповідно до яких, крім іншого, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Пунктом 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

В силу ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає, що стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання у разі його повернення з підстав, передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, строк його пред'явлення до виконання переривається та у випадку повторного звернення стягувача із заявою про примусове виконання, знову поновлюється на строк, встановлений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи та доданих представником ПАТ «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доказів, 18 листопада 2009 року Дарницьким районним судом м. Києва на виконання рішення суду видано виконавчий лист за № 2-5005/09 про зобов'язання стягнути з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» борг в сумі 137 388,14 грн. (а.с.77-80).

Так, 30 листопада 2009 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подав вищевказаний виконавчий лист на виконання до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Однак, 05 вересня 2011 року державним виконавцем було повернуто виконавчий лист стягувачу без виконання, згідно п. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, 30 вересня 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України» повторно пред'явив виконавчий лист до виконання до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

06 грудня 2014 року державним виконавцем було повернуто зазначений виконавчий лист стягувачу з частковим виконанням, згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, 14 квітня 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» втретє пред'явив виконавчий лист до виконання до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Про дати повернення виконавчого листа стягувачу свідчать відмітки державного виконавця про повернення виконавчого листа та причини такого повернення (а.с.43 зв.)

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки строк пред'явлення до виконання виконавчого листа за № 2-5005/09, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 18 листопада 2009 року переривався, у відповідності до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», та не збіг, то оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2015 року по ВП № 47297346 прийнята правомірно.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття провадження - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Петрик І.Й. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 17.10.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Петрик І.Й.