Ухвала суду № 62054697, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 876/5773/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автокоміс Груп» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року в адміністративній справі № 803/793/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокоміс Груп» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автокоміс Груп» (надалі Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області (надалі ГУ ДФС у Волинській області) від 18 лютого 2016 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевірка була проведена із порушенням вимог щодо її проведення, а висновки, викладені в акті перевірки не відповідають реальним обставинам. Відповідачем не доведено порушення Товариством вимог законодавства з питань державної митної справи, оскільки листи митного органу Литовської Республіки, які використовувались контролюючим органом при проведенні перевірки, не можуть вважатися доказами визначення іншої митної вартості товару на території України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило Товариство, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що Товариство під час митного оформлення належними доказами підтвердило митну вартість товару за вантажно-митними деклараціями, яка базується на ціні, що фактично була сплачена за товар, з урахуванням коригувань митної вартості. Натомість, контролюючим органом не надано жодних доказів підтвердження господарських відносин та взаєморозрахунків між Товариством та особами, які зазначені в іноземних документах та доказів господарських взаємовідношень щодо товару між платником податків та такими особами.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до митних декларацій (надалі МД) № 204050001/2015/010400 від 28.07.2015 року та № 204050001/2015/008138 від 02.07.2015 року Товариством були ввезені на митну територію України транспортні засоби: автомобілі вантажні, що були у використанні (надалі б/в), призначені для використання по дорогах загального користування:

- «Ford Transit Connect», номер кузова НОМЕР_4 та

- «Renault Kangoo», номер кузова НОМЕР_5.

В рядках 42 цих МД Товариство через свого декларанта зазначило митну вартість товару 1980 Євро та 1600 Євро, що відповідає 48 988,11 грн та 37 843,61 грн.

На підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 14.01.2016 р. № 24 головним державним ревізором-інспектором останнього у період з 15.01.2016 р. по 03.02.2016 р. було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Товариством вимог законодавства України з питань державної митної справи за МД № 204050001/2015/010400 від 28.07.2015 року та № 204050001/2015/008138 від 02.07.2015 року, про що складено акт за № 27/03-20-22-06-08/38339621 від 03 лютого 2016 року (надалі Акт перевірки).

Підставою для проведення цієї перевірки була інформація та відомості, викладені у листах Рівненської митниці ДФС № 4637/35/17-70-26 від 27.11.2015 року та ДФС України від 05.11.2015 року № 40815/7/99-99-26-03-03-17 щодо отримання звернення митних органів Литовської Республіки про надання інформації щодо переміщення на митну територію України автотранспортних засобів.

У ході перевірки, за результатами опрацювання та порівняння документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки, та документів, на підставі яких здійснено митне оформлення на Волинській митниці ДФС, встановлено невідповідність вартісних показників товару, а саме: заявлену при митному оформленні вартість товару та вартість товару, що вказана в експортних митних деклараціях.

Так, заявлена декларантом митна вартість товару за МД № 204050001/2015/010400 від 28.07.2015 року становить 1980 Євро (або 48 988,11 грн), а вартість товару, за даними митних органів Литовської Республіки 4260 Євро (або 103 928,95 грн); митна вартість товару за МД № 204050001/2015/008138 від 02.07.2015 року 1600 Євро (або 37 843,61 грн), а вартість товару, за даними митних органів Литовської Республіки 4160 Євро (або 96 999,03 грн).

Аналіз цих документів свідчить про те, що вартість товару є вищою ніж та, що була задекларована при митному оформленні.

За таких обставин, ГУ ДФС у Волинській області зроблено висновок про заниження підприємством задекларованої митної вартості транспортних засобів, у звязку з чим 18 лютого 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким Товариству донараховано грошове зобовязання за платежем «додатковий імпортний збір»: за основним платежем у розмірі 5704,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1426,20 грн;

- № НОМЕР_2, яким Товариству донараховано грошове зобовязання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»: за основним платежем у розмірі 11 409,63 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2852,41 грн;

- № НОМЕР_3, яким Товариству донараховано грошове зобовязання за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів»: за основним платежем у розмірі 26 242,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6560,54 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленннями-рішеннями, Товариство оскаржило їх до суду.

Приймаючи рішенням про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Оскільки в судовому порядку знайшло підтвердження порушення декларантом вимог митного законодавства щодо декларування вартості товарів, в результаті чого були занижені митні платежі, донарахування податкових зобовязань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

Відповідно до статті 54 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно із частиною третьою статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За приписами статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від субєктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю субєктів зовнішньоекономічної діяльності резидентів України.

Статтею 352 МК України визначено перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами органів доходів і зборів для підготовки висновків за результатами перевірок, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію, щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від субєктів зовнішньоекономічної на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 МК України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Така підозра виникла у звязку з надходженням від митних органів Литовської Республіки експортних МД, у яких митна вартість значно відрізняється від задекларованої Товариством під час ввезення транспортних засобів на митну територію України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За приписами частини другої статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Надані Литовською Республікою документи країни відправлення: МД від 23 липня 2015 року № 15LTKR5000EK024577, від 26 червня 2015 року № 15LTKR5000EK01F4A0; та інвойси № 36962 від 23 липня 2015 року, № 36823 від 26 червня 2015 року, які стосуються митного оформлення транспортних засобів марки «Ford Transit Connect», номер кузова НОМЕР_4, «Renault Kangoo», номер кузова НОМЕР_5, документально підтверджують відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України.

Товари, зазначені в отриманих від митного органу Литовської Республіки документах, можна чітко ідентифікувати як такі, що були оформлені за МД:

- № 204050001/2015/010400 від 28.07.2015 року та

- № 204050001/2015/008138 від 02.07.2015 року.

Різниця між митною вартістю, задекларованою при перетині митного кордону Литовської Республіки та України становить 54 940,84 грн та 59 155,42 грн відповідно.

Згідно зі статтею 289 МК України обовязок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобовязання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Обєктом оподаткування, згідно із підпунктом а) пункту 185.1 статті 185 ПК України, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно із пунктами 54.3 та 54.4 статті 54 ПК України контролюючий орган зобовяза-ний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобовязань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобовязання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними прийняті ГУ ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення, оскільки невірне декларування Товариством вартості автомобілів призвело до недоплати ним до Державного бюджету України додаткового імпортного збору; мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності; податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автокоміс Груп» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року в адміністративній справі № 803/793/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_2

Ухвала в повному обсязі складена 13 жовтня 2016 року.