Ухвала суду № 62054629, 17.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1475/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.05.2015 р. №17 в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги родині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що підполковник ОСОБА_3 згідно посвідчення від 20.02.2015 р. серія НОМЕР_1 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Так, згідно довідки від 29.01.2015 р. №97 військово-лікарської комісії, ОСОБА_3 встановлено: стан після гострої реакції на стрес, помірно виражений астено-невротичний синдром з виходом в компенсацію, при цьому зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

Відповідно до виписного епікризу Головного військово-медичного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" ОСОБА_3 рекомендовано після реалізації рішення ВЛК огляд психіатра при потребі.

Згідно виписки №73 від 27.02.2015 року із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) Державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук" ОСОБА_3 поставлено основний діагноз: стан після перенесеної гострої реакції на стрес, помірно виражений астено-невротичний синдром з виходом в компенсацію, та супутній діагноз: дифузний кардіосклероз, СН 0 ст. Поширений міжхребцевий остеохонодроз без порушення функції. Хронічна цервікотораколюмбалгія.

При цьому трудовими та лікувальними рекомендаціями для позивача були: динамічне спостереження психотерапевта, психолога, невролога за місце проживання з курсами відновлювального лікування, медико-психологічна реабілітація.

Згідно до витягу із протоколу від 11.03.2015 р. №801 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання підполковника ОСОБА_3, 1976 р.н., що стало причиною його смерті через самогубство внаслідок "проникаючого колото-різаного поранення грудей зліва з ушкодженням легені та серця", ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №119 Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Білоцерківського районного відділення (свідоцтво про смерть від 10.03.2015 р. серія НОМЕР_2) захворювання та причина смерті пов'язана із захистом батьківщини.

Водночас, протоколом від 29.05.2015 р. №14 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, копія витягу з якого наявна у справі, батьку, матері, дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок самогубства підполковника медичної служби ОСОБА_3, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на норму ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з огляду на самогубство військовослужбовця, з огляду на що позивач, яка є матір'ю покійного ОСОБА_3, за захистом порушених прав звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначено Законом України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п.п. 1 п. 1 ст. 3 Закону №2011-XII).

Згідно п. 2 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Частиною 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ч. 2 ст. 16-1 Закону №2011-XII).

Згідно визначення Сімейного кодексу до членів сім'ї відносяться подружжя, батьки та діти, інші члени сім'ї.

Між тим, відповідно до п.п. а) ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

В той же час постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено новий Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом 1 ч. 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), заяви та встановлені у даному пункті документи.

Як вбачається із наданих разом з позовною заявою медичних документів, покійний ОСОБА_3, матір'ю котрого є позивач, за час проходження служби в АТО набув ряд психічних та психологічних розладів, з огляду на що йому було рекомендовано динамічне спостереження психотерапевта, психолога, невролога за місцем проживання з курсами відновлювального лікування, медико-психологічна реабілітація.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, захворювання військовослужбовця набуте саме внаслідок проходження ним військової служби на Сході України.

Водночас, витягом із протоколу від 11.03.2015 р. №801 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що захворювання підполковника ОСОБА_3, 1976 р.н. стало причиною його смерті через самогубство внаслідок "проникаючого колото-різаного поранення грудей зліва з ушкодженням легені та серця", ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №119 Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Білоцерківського районного відділення (свідоцтво про смерть від 10.03.2015 р. серія НОМЕР_2), при цьому, як зазначено лікарями, захворювання та причина смерті пов'язані із захистом батьківщини.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для призначення та виплати згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразової грошової допомоги, беручи до уваги, що смерть наступила внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

З аналізу наведених вище положень законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання протиправним і скасування протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.05.2015 р. №17 в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги родині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на наведене, з метою повного захисту прав та інтересів позивача у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_2 одноразової грошову допомогу відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 з урахуванням п. 5 цього Порядку, згідно якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно з копією виписки з рахунків в АТ «Ощадбанк» наявною в матеріалах справи, 13.10.2016 року були перераховані грошові кошти (одноразова грошова допомога) членам сім'ї загиблого ОСОБА_3, в тому числі і позивачу, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.