Постанова № 62054422, 17.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2016 року № 826/25612/15

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий суддя Огурцов О.П., судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД"до Державної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішення про скасування рішення від 10.11.2015 № 23876/6/99-99-10-01-04-28

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про скасування рішення від 10.11.2015 № 23876/6/99-99-10-01-04-28.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення №23876/6/99-99-10-01-04-28 від 10.11.2015 не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, не є вмотивованим.

У судове засідання представник позивача не прибув, через канцелярію суду подав заяву про розгляду справи у письмовому провадженні.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскільки рішення №23876/6/99-99-10-01-04-28 від 10.11.2015 не впливає на права та обов'язки та не встановлює будь - яких обов'язків для позивача, то не виникає і необхідності у захисті порушеного права позивача шляхом скасування вказаного рішення.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральних офісом з обслуговування великих платників на підставі акту № 46/28-10-40-50/30307207 від 27.08.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000404050, яким визначено Товариству з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД" грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 19211740,5 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 6403913,50 грн.

24.09.2016 Товариством з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД" подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення - рішення №0000404050 від 14.09.2015.

10.11.2015 Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги прийнято рішення № 23876/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення - рішення №0000404050 від 14.09.2015 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не погоджуючись з рішенням № 23876/6/99-99-10-01-04-25 від 10.11.2015 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З аналізу змісту рішення №23876/6/99-99-10-01-04-25 від 10.11.2015 вбачається, що воно не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відповідний обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання для позивача зумовлений фактом винесення податкового повідомлення - рішення №0000404050 від 14.09.2015.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення - рішення №0000404050 від 14.09.2015 було оскаржено позивачем в судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2016 у справі № 826/25708/15, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Частиною третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Пунктами 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, рішення №23876/6/99-99-10-01-04-25 від 10.11.2015 не є юридично значеним для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки рішення №23876/6/99-99-10-01-04-25 від 10.11.2015 само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом скасування зазначеного рішення, а отже позовна вимога щодо скасування вказаного рішення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко