Постанова № 62053780, 17.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2594/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м.Одеса

17год.30хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання скасувати податкову заставу та внести відповідний запис, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1, в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення за №25097-17 від 22 червня 2015 року, згідно якого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було нарахований транспортний податок у розмірі 25000,00 грн.; зобовязати відповідача скасувати податкову заставу, накладену на всі активи/майно позивача згідно акту опису майна від 21 квітня 2016 року №28/15-51-17-00-19, та внести відповідний запис до державного реєстру обтяжень рухомого майна у строки передбачені законодавством України.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у випадку з транспортним податком зміни, прийнятті 28 грудня 2014 року, вводяться в дію з початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто з 01 січня 2016 року), тому установлений місцевий податок може бути застосовано не раніше 2016 року. Крім того, її автомобіль (LEXUS RX 450Н, н/з НОМЕР_1, кузов № JTJВС1ВА0А2409260) був випущений у 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, тобто зазначений автомобіль взагалі не підлягає оподаткуванню. Також позивач наголошує, що відповідачем було порушено порядок направлення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки його було прийнято 22.06.2015 року, а направлено лише 23.07.2015 року. Окрім того, на підставі спірного рішення податковим органом було застосовано до позивача податкову заставу згідно акту опису майна від 21 квітня 2016 року №28/15-51-17-00-19, яка на думку позивача також є протиправною та підлягає скасуванню.

Від представника позивача до суду 11.10.2016 року надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх..№26691/16).

Від представника відповідача до суду 11.10.2016 року також до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення ДПІ, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача вказує, що по даним АІС Податковий блок ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, марка авто НОМЕР_2, 2010 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260, номерний знак НОМЕР_4, 3456 куб. колір сірий. На думку представника відповідача цей автомобіль підпадає під всі критерії п.п267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України, а отже підлягає оподаткуванню транспортним податком.

Згідно ч.4 ст.122 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_2, 2010 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260.

Згідно виписки АІС Податковий блок власник транспортного засобу ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, марка авто НОМЕР_2, 2010 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260, номерний знак НОМЕР_4, 3456 куб. колір сірий, дата реєстрації 15.12.2012 року, реєстраційна операція 40- вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом 22.06.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №25097-17 форми Ф, яким ОСОБА_1 згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено суму податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

В подальшому ДПІ у Київському районі було сформовано податкову вимогу №172-17 від 25.03.2016 року та листом від 25.03.2016 року за вих.. №5869/10/15-51-17-00-22 повідомлено позивача, що станом на 25.03.2016 року за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість у розмірі 25000 грн та запропоновано протягом 10 робочих днів з моменту отримання даного листа надати перелік майна, яке перебуває у власності позивача, а також майно попередньо переданого у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

18.04.2016 року ОСОБА_1 звернулася з інформаційним запитом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просила податковий орган видати їй оригінал/копію податкового повідомлення-рішення, яким нараховано транспортний податок в сумі 25000 грн., та на підставі якого було сформовано податкову вимогу від 25.03.2016 року за №172-17 про сплату боргу, крім того ОСОБА_1 зазначила, що станом на 11.04.2016 року оригінал або копія податкового повідомлення-рішення нею отримано не було.

Листом ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 21.04.2016 року за вих. №7822/13-03 податковий орган, розглянувши запит позивача, повідомив, що податкове повідомлення-рішення №25097-17 від 22.06.2015 року було направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом про вручення поштового відправлення 23.07.2015 року, квитанція №6568, однак поштовим відділенням повернуто до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області конверт з довідкою за ф.20 з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, на запит позивачки від 18.04.2016 року податковим органом листом від 06.05.2016 року за вих..№8705/13-03 також повідомлено ОСОБА_1, що належний їй транспортний засіб підпадає під всі критерії визначені п.п. 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення №25097-17 від 22.06.2015 року ґрунтується на нормах діючого законодавства України.

Згідно з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.04.2016 року до державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис податкова застава, обєкт обтяження майно платника податків згідно з актом опису майна від 21.04.2016 року №28/15-51-17-00-19, боржник ОСОБА_1.

Позивач не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням №25097-17 від 22.06.2015 року та з внесеним записом до державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкову заставу, обєкт обтяження майно платника податків згідно з актом опису майна від 21.04.2016 року №28/15-51-17-00-19, боржник ОСОБА_1, звернулася з даним позовом до суду, в якому просить скасувати рішення податкового органу, яким нараховано позивачці транспортний податок у розмірі 25000 грн., та зобовязати відповідача скасувати податкову заставу.

Суд частково погоджується з доводами позивачки, з огляду на наступне.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок з громадян України.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлює підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами обчислення та сплати транспортного податку, визначеними у підпунктах 267.6.1, 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власницею автомобіля НОМЕР_2, 2010 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260, 3456 куб.см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Згідно означеного свідоцтва вбачається, що транспортний засіб за позивачкою був зареєстрований 15.12.2012 року, при цьому рік випуску транспортного засобу 2010 року.

Згідно виписки АІС Податковий блок власник транспортного засобу ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, марка авто НОМЕР_2, 2010 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260, номерний знак НОМЕР_4, 3456 куб. колір сірий, дата реєстрації 15.12.2012 року, реєстраційна операція 40- вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації.

З листа Регіонального сервісного центру в Одеській області від 27.09.2016 року за вих.. №31/15-3577, транспортний засіб LEXUS RX 450Н, н/з НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260, сірого кольору, 15.06.2011 року був зареєстрований за громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: м. Одеса, вул.. Паустовського, 12/а, гурт., 14.12.2012 року вищезазначений автомобіль було знято з обліку для реалізації за гр. ОСОБА_3, 15.12.2012 року означений автомобіль був зареєстрований за гр.ОСОБА_1. При цьому зазначено, що будь яких документів на підтвердження викладених обставин надати немає можливості, оскільки вони були знищені у звязку з закінченням терміну зберігання згідно акта знищення №31/15/5141-2150 від 09.06.2016 року.

Наведене свідчить, що позивачці належить на праві власності легковий автомобіль, який має ознаки об'єкта оподаткування.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що пятирічний термін використання транспортного засобу LEXUS RX 450Н, н/з НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер кузова № JTJВС1ВА0А2409260, сірого кольору, сплинув 01.01.2015 року, оскільки, як на його думку, перша реєстрація відбулася саме у 2010 року, так як, означені твердження спростовуються листом Регіонального сервісного центру в Одеській області від 27.09.2016 року за вих.. №31/15-3577, в якому зазначено, що вперше реєстрація автомобіля НОМЕР_2 відбулася 15.06.2011 року.

Однак, на думку суду, у межах спірних правовідносин позивач не має обов'язку зі сплати транспортного податку з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.

Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України вказує, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З цього випливає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Одесі та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку». Тому застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" слід врахувати у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" позицію в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що визначення 22.06.2015р. позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. суперечить основним принципам оподаткування та ст.12 ПК України, є протиправним, відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі від 22 червня 2015 року № 25097-17 підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення було направлено на адресу позивача 23.07.2015 року, при цьому винесено 22.06.2015 року, тобто майже через місяць після його прийняття, що в свою чергу є порушенням порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. При цьому, відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкова вимога вважаються відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У випадках, визначених пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК Україниподаткова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Відповідно до п.88.2 ст.88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

З аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що визначення дня закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, є обовязковою умовою для направлення контролюючим органом на адресу боржника податкової вимоги, а також виникнення у контролюючого органу права податкової застави на майно боржника на підставі приписів пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України.

Судом встановлено, що у звязку з несплатою Позивачем суми податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 25097-17 від 22.06.2015 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було вжито заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: направлено платнику податків податкову вимогу за № 172-17 від 25.03.2016 року щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями у розмірі 25000,00 грн. та листом від 25.03.2016 року за вих.. №5869/10/15-51-17-00-22 зобовязано позивача протягом 10 робочих днів з моменту отримання даного листа надати перелік майна, яке перебуває у власності позивача, а також майно попередньо переданого у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Згідно з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.04.2016 року до державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис податкова застава, обєкт обтяження майно платника податків згідно з актом опису майна від 21.04.2016 року №28/15-51-17-00-19, боржник ОСОБА_1.

Разом з чим, на вимогу суду відповідачем не надано до суду доказів направлення позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. Суд не може в даному випадку вирішити питання про зобовязання відповідача скасувати податкову заставу, накладену на всі активи/майно позивача згідно акту опису майна від 21 квітня 2016 року №28/15-51-17-00-19 та внести відповідний запис до державного реєстру обтяжень рухомого майна у строки передбачені законодавством України.

Рішення про опис майна у податкову заставу позивачем та відповідачем суду надано не було. З наданого витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна неможливо встановити, в межах яких податкових зобовязань було складено акт опису майна від 21.04.2016 року №28/15-51-17-00-19 та чи існують підстави вирішувати спір в цій частині саме у звязку із скасуванням судом податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до пунктів 93.1-93.3 ПК України Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 розділу V Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013р. №572, у випадках, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7). Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Кодексу. У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 розділу II Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання органом доходів і зборів підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Отже згідно п.п.93.1.4 п.93.1 ст.93 РК України для звільнення майна з податкової застави потрібно, щоб рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано податкові зобовязання, набрало законної сили, у звязку із чим, контролюючий орган надсилає платнику податків повідомлення за формою згідно додатку 7 до Порядку №572.

Виходячи з викладеного, у задоволенні позовних вимог про зобовязання ДПІ скасувати податкову заставу та внести відповідний запис до Реєстру суд відмовляє у звязку з їх необґрунтованістю.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача не спростовують встановленого судом протиправного нарахування спірної суми податку у 2015 році.

Враховуючи зазначене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги ОСОБА_1 частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкової вимоги зобовязання скасувати податкову заставу та внести відповідний запис задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №25097-17 від 22 червня 2015 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 580(пятсот вісімдесят)грн. 80коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян