Постанова № 62053758, 17.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3909/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПГ «Майстер» до Одеської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непідготовці та неподанні у визначений строк до органів ДКС України висновку про повернення надміру сплачених позивачем митних платежів на суму 27247,89 грн.; зобовязати відповідача підготувати та подати такий висновок до ГУДКС України в Одеській області для виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Одеської митниці ДФС від 15.09.2015 р. № 500060804/2015/000020/2 про коригування митної вартості товарів митницею застосовано другорядний резервний (шостий) метод визначення митної вартості, в результаті чого митна вартість товару склала 1,32 дол. США/кг замість заявленою позивачем за ціною контракту 1,079495 дол. США/кг. Зазначене рішення було скасовано в судовому порядку, однак в результаті неправомірного коригування митницею митної вартості товару позивачем було надмірно сплачено платежів до бюджету в розмірі 27247,89 грн. З метою повернення зазначеної суми позивач звернувся до митного органу із заявою № 401/1477 від 06.07.2016 р. та відповідним пакетом документів, однак у відповідь отримав лист № 2668/10/15-70-19-01 від 28.07.2016 р., згідно якого потребується перевірка правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку ст.ст. 345-354 МК України. Крім того, після набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 р. № 1146, обовязковою умовою для повернення надмірно сплачених сум є облікування відповідної суми в інформаційній системі як помилково та/або надміру сплаченої, однак наявна у митниць ДФС інформаційна система не передбачає облік таких сум, у зв'язку із чим Одеська митниця ДФС звернулась до Міністерства фінансів України за розясненням. Позивач вважає, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, оскільки в судовому порядку задекларована Товариством митна вартість визнається митницею автоматично. Так, контролюючому органу належало не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення двадцятиденного строк з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зважаючи на недотримання митним органом вимог чинного законодавства, позивач звернувся за судовим захистом.

До суду з'явилася представник позивача, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник Одеської митниці ДФС до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданих письмових заперечень відповідач в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що скасування рішення про коригування митної вартості товарів в судовому порядку має наслідком нечинність такого рішення, проте процедура контролю за правильністю визначення митної вартості залишається незавершеною. Завершення такої процедури має здійснюватися з урахуванням такого судового рішення та в залежності від висновків про митну вартість товарів, які можуть бути зроблені шляхом проведення процедур та застосування форм контролю, передбачених МК України. Така перевірка має здійснюватися за правилами ст.ст. 345-354 МК України і якщо за результатами останньої буде визначено іншу митну вартість товарів (зафіксовано переплату митних платежів), - зазначене слугуватиме підставою для подачі підприємством заяви та подальшої підготовки митницею відповідного висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих платежів. Крім того, наявна у митниць ДФС інформаційна система «Автоматизована система митного оформлення «Інспектор» не передбачає облік помилково та/або надміру сплачених до бюджету сум митних платежів, що унеможливлює порядок дій відповідача у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2015 р. № 1146. Крім того, заява Товариства не відповідала п.43.3 ст.43, пп. «г» п.200-1.4 ст.200-1 ПК України, оскільки повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість підлягає виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування цього податку, тоді як позивач просив перерахування на свій банківський рахунок.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку із чим на підставі ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 08.09.2015 року ТОВ «ІПГ «Майстер» до митного оформлення був заявлений товар «Волокна штапельні синтетичні», виробник «Guangdong Intop Industrial Investment Co., Ltd», країна виробник Cn, за МД № 500060804/2015/001343.

Для підтвердження митної вартості зазначеного товару Позивачем були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 15.07.2015 року № 2401, інвойс від 24.07.2015 року № ТZ2015071702, сертифікат про походження товару від 06.08.2015 року № 15С4403А2096/1032, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.08.2015 року № TG 007845, копія митної декларації країни відправлення від 25.07.2015 року № 531620150166397360 та інші документи, перелічені в графі 44 МД.

Під час здійснення Південною митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: копія МД відправлення від 25.07.2015 року № 531620150166397360 містить посилання на зовнішньоекономічний контракт, який до митного оформлення не надавався; у розрахунку ціни товару (калькуляції) виробника від 25.07.2015 року б/н не відображено додаткові затрати на виробництво товари марки HCS, так як вказана марка є силіконізирована, т.б. піддана обробці та інші розбіжності.

З огляду на викладене згідно ч. 3 ст. 53 МК України 08.09.2015 року декларанта було зобовязано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми виробника товару; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з якої був виготовлений товар.

На вимогу митного органу 10.09.2015 року декларантом ТОВ «ІПГ «Майстер» в електронному вигляді додатково надано такі документи: повідомлення митниці від 10.09.2015 року № 10/09, виписка з бухгалтерської документації; листи розяснення Guangdong Intop Industrial Investment Co., Ltd від 08.09.2015 року б/н, від 09.09.2015 року б/н; специфікації товару 15D*64 мм HCS та 15D*64 мм HC від 24.07.2015 року б/н; довідка про ціну ОРТПП від 09.09.2015 року Our ref СИО-а № 000608; виписка Guangdong Intop Industrial Investment Co., Ltd від 08.09.2015 року б/н (а.с. 56-67). Повідомленням митниці № 11/09 від 10.09.2015 декларантом ТОВ «ІПГ «Майстер» додатково надано каталоги Guangdong Intop Industrial Investment Co., Ltd.

Разом з тим, враховуючи, що цінова довідка ОРТПП від 09.09.2015 року Our ref СИО-а № 000608 не містить інформацію на основі яких документів експерт базує висновок, а також не здійснено аналіз на подібні (аналогічні) товари, не вказано, яка саме інформація була проаналізована, на підставі ч. 1 ст. 55 МК України, Відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та визначено його за резервним методом: з 1,079495 дол. США/кг до 1,32 дол. США/кг (МД від 06.01.2015 року № 500060001/2015/000174), про що прийнято відповідне рішення № 500060804/2015/000020/2 від 15.09.2015 року.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару Відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2015/00073.

У відповідності до вимог розділу X МК України, заявлений Позивачем за зазначеними вище митними деклараціями товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій.

Внаслідок коригування митним органом митної вартості товарів ТОВ «ІПГ «Майстер» сплачено до бюджету платежів у більшому на 27247, 89 грн. у порівнянні з заявленим рівнем митної вартості, визначеної декларантом за першим методом.

Не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, ТОВ «ІПГ «Майстер» оскаржило останнє в судовому порядку, в результаті чого постановою Одеського окружного адміністративного суду 29 січня 2016 року рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060804/2015/000020/2 від 15 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано.

Вищеозначене судове рішення набрало законної сили 11 травня 2016 року, а тому, в силу ст.ст. 254, 255 КАС України, є обов'язковим для осіб, які брали участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З метою повернення надмірно сплачених коштів ТОВ «ІПГ «Майстер» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою від 06.07.2016 р. № 401/1477 (вхід. 07.07.2016 р.), додавши копію постанови суду, копію скасованого рішення про коригування митної вартості, копію ЄМД, платіжних доручень з відміткою банку, довідку про відсутність податкової заборгованості.

У відповідь Одеська митниця ДФС листом від 28.07.2016 р. № 2668/10/15-70-19-01 повідомила ТОВ «ІПГ «Майстер», що скасування рішення про коригування митної вартості товарів в судовому порядку має наслідком нечинність такого рішення, проте процедура контролю за правильністю визначення митної вартості залишається незавершеною. Завершення такої процедури має здійснюватися з урахуванням такого судового рішення та в залежності від висновків про митну вартість товарів, які можуть бути зроблені шляхом проведення процедур та застосування форм контролю, передбачених МК України. Така перевірка має здійснюватися за правилами ст.ст. 345-354 МК України і якщо за результатами останньої буде визначено іншу митну вартість товарів (зафіксовано переплату митних платежів), - зазначене слугуватиме підставою для подачі підприємством заяви та подальшої підготовки митницею відповідного висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих платежів. Крім того, наявна у митниць ДФС інформаційна система «Автоматизована система митного оформлення «Інспектор» не передбачає облік помилково та/або надміру сплачених до бюджету сум митних платежів, що унеможливлює порядок дій відповідача у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2015 р. № 1146.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену бездіяльність Одеської митниці ДФС неправомірною, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Відносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного та Податкового кодексів України, а також іншими законами України з питань оподаткування.

За правилами статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України не визначено, але даний термін міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, під надміру сплачені грошові зобов'язання це сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, щоб в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

У відповідності до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За нормами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Згідно з абзацами 1, 2, 12 пункту 1, пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року № 1146 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (набрав чинності 22.01.2016 року).

Згідно п.4 Порядку № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (п. 5 Порядку № 1146).

Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку (п. 7 Порядку № 1146).

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 30 листопада 2011 року N 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства (п.8 Порядку № 1146).

Отже правовою передумовою повернення коштів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів. Таким чином, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 року по справі № 21-207а14, згідно якої в разі, якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України із зазначенням шляху перерахування коштів.

При цьому Пунктом 9 Порядку № 1146 визначено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Як встановлено судом, ТОВ «ІПН «Майстер» подало відповідну заяву 07.07.2016 р., однак листом від 28.07.2016 року № 2668/10/15-70-19-01 позивача повідомлено, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про нечинність такого рішення з моменту його прийняття; при цьому процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною, що потребує перевірки, пославшись при цьому не недосконалість автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» в аспекті Порядку № 1146 (відсутність обліку сум помилково та/або надмірно сплачених до держбюджету сум митних платежів).

При цьому поданий ТОВ «ІПГ «Майстер» пакет документів повністю відповідав встановленим законодавством вимогам для отримання надмірно сплачених сум; будь-яких зауважень відносно заяви чи розміру суми митним органом висловлено не було.

Суд визнає вищеозначену відповідь митного органу необґрунтованою, оскільки зазначені доводи та їх методологічна основа базуються виключно на засадах юридичного позитивізму, що суперечить засаді розумності правового регулювання та безумовно призводить до незабезпечення справедливого балансу.

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що оскільки постановою суду від 29.01.2016 року по справі № 815/6255/15, яка набрала законної сили, скасовано вищевказане рішення про визначення митної вартості товару, яким позивачу збільшено суму митних платежів, то сама підстава для сплати позивачем грошових коштів, визначених митним органом, є скасованою.

Отже суд критично оцінює посилання митного органу на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 року по справі № 815/6255/15 не є підставою для повернення надмірно сплачених митних платежів. Так, в ході судового розгляду справи № 815/6255/15 судом встановлено, що ТОВ «ІПГ «Майстер» надано вичерпну кількість документів для підтвердження вказаної ним ціни на імпортований товар, а виявлені митним органом розбіжності в поданих документах не стосувались числового значення заявленої митної вартості.

Не заслуговують на увагу також твердження податкового органу щодо необхідності проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску згідно ст.ст. 345-354 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Суд зазначає, що підставою для сплати позивачем грошових коштів в розмірі 27247,89 грн. слугувало саме рішення Одеської митниці від 15.09.2015 № 500060804/2015/000020/2, а тому, оскільки вказане рішення скасовано, - зазначені кошти є безпідставно сплаченими незалежно від того, чи визначить митний орган митну вартість імпортованого позивачем товару за методом № 1, чи ні; при цьому прийняття митним органом рішення про визначення митної вартості товару може бути лише підставою для сплати коштів вже в новому розмірі.

Статтею 27 Митного кодексу України визначено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Отже приписи пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України обумовлювали обовязок контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів мав здійснити повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Також пунктом п.4 ст.3 МК України визначено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не було вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку (а лише надано письмову відповідь про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України) за умови встановленого такого обовязку, у зв'язку із чим відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), рівно як і принципу верховенства права.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обовязку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Беручи до уваги те, що саме митний орган проводить перевірку наявності надмірно сплачених митних платежів, визначає їх розмір, складає та направляє до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, суд вважає підлягаючою задоволенню вимогу про зобов'язання митного органу підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В той же час, відповідно до речення другого пункту 43.4 статті 43 ПК України у разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Отже, поверненню з бюджету надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість підлягають виключно на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Однак зазначена обставина не виключає обовязку митного органу підготувати та подати до відповідного органу казначейської служби відповідний висновок.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_1 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_1 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням викладеного, за результатами зясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Згідно з ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому суд враховує, що судові рішення, які набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України, у зв'язку із чим суд вважає за недоцільне встановлення додаткового строку для подачі звіту про виконання постанови, у зв'язку з чим відповідна заява представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПГ «Майстер» задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягла у непідготовці та неподанні до органів Держаної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ІПГ Майстер» до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 27247,89 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок сім грн. 89 коп.).

Зобовязати Одеську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) підготувати висновок про повернення надміру сплачених Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПГ Майстер» (код ЄДРПОУ 33658179) до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 27247,89 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок сім грн. 89 коп.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

СуддяІ.В. Завальнюк