Постанова № 62053751, 17.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4257/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколової М.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивачів ОСОБА_2, (за довіреностями),

представника відповідача ОСОБА_3, (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною відмову, про зобовязання повторно розглянути клопотання та про стягнення моральної шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4, ОСОБА_1, (далі позивачі) звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га., на сформовані земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 на території Львівська обл., Мостиський район, Шегинівська сільська рада, Львівської області Мостиського районну (за межами населених пунктів), яка оформлена листом від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16;

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га., на сформовані земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 на території Львівська обл., Мостиський район, Шегинівська сільська рада, Львівської області Мостиського районну (за межами населених пунктів), яка оформлена листом від 15.08.2016 року ЖКО-9792/0-5086/6-16;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання позивачів від 12.07.2016 року із урахуванням вимог чинного земельного законодавства;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 2500 (дві тисячі пятсот гривень) завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зазначають наступне. Позивачі та інші громадяни звернулись із колективним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо передачі їм (кожному) безоплатно у власність земельні ділянки площею 2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 на території: Львівська обл., Мостиський район, Шегинівська сільська рада, Львівської області Мостиського району (за межами населених пунктів) із наданням кожному дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До клопотання були додані копії паспортів та ідентифікаційних кодів, графічні матеріали місця розташування бажаної земельної ділянки, інформація з Державного земельного кадастру про правовий статус земельної ділянки (масиву) кадастровий номер 4622487900:05:000:0053. На день подання клопотання та на день подання цього позову, відповідно до інформації оприлюдненої на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (земельні торги), офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідна земельна ділянка (масив) не включено до переліку земельних ділянок, право оренди на яку виставлено на земельні торги. Відповідно до опублікованої актуальної інформації на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, станом на день подання клопотання та на день подання цього позову, відповідна земельна ділянка (масив) не зарезервована для учасників АТО. Листом від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16 на імя ОСОБА_4, та листом від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5086/6-16 на імя ОСОБА_1, відповідач відмовив позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою із мотивів того, що начебто обрані позивачем землі відносяться до земель запасу-пасовище і передбачаються для випасання худоби, тому згідно до ст.34 Земельного кодексу України такі землі можуть надаватися громадянам в оренду для сінокосіння і випасання худоби. До того ж, відповідач послався на доручення Віце-премєр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014 року рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014 року та доручення Голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15 від 10.02.2015 року про те, що Шегинівська сільська рада листом №02.18-205 від 29.07.2016 року не погоджує надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.

У своїх листа-рішеннях від 15.08.2016 року № КО-9792/0-5086/6-16, від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16 відповідач зазначив про те, що земельна ділянка (масив), яка була запропонована позивачами, відноситься до земель сільськогосподарських земель запасу-пасовище і передбачається для випасання худоби. Ці твердження, на думку позивачів, не відповідають дійсності, окрім цього відповідач зазначив категорію земель як «запасу-пасовище» якої не існує у законодавчому закріпленні як такого. Листом від 05.04.2016 року №3/14-16-111 Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі Львівської області надав інформацію стосовно спірної земельної ділянки (масиву), де у наданому додатку за порядковим номером №22, земельна ділянка кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 загальною площею 35,6884 га відноситься у розрізі угідь до рілля (стовпчик №7). Жодних підтверджень щодо належного оформлення користування земельною ділянкою кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053, яка передбачена для випасання худоби не надано. Окрім цього, відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 «Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель» такого цільового призначення як землі запасу-пасовище - відсутні та не регулюються як окрема категорія земель. Згідно ж цього Наказу, цільове призначення землі для сінокосіння та випасання худоби містить код КВЦПЗ 01.08. Як вбачається, земельна ділянка кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 із земель яких позивачі бажали отримати земельні ділянки для особистого селянського господарства не містив присвоєну класифікацію саме за кодом 01.08, натомість, земельна ділянка кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053 відносить до земель сільськогосподарського призначення та перебуває у запасі. Тобто, це говорить лише про те, що земельна ділянка кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053 є вільною, тобто не надана у власність чи користування фізичним та юридичним особам.

Позивачі зазначають, що перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається із листів-рішень відповідача від 15.08.2016 року № КО-9792/0-5086/6-16 та від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16, Шегинівська сільська рада не погодила надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства. Проте, у супереч чинного земельного законодавства, відповідач не зазначив та не підтвердив мотивовані заперечення Шегинівської сільської ради, перелік яких міститься у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, жодних із зазначених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачам не було зазначено та обґрунтовано. Безспірним, стверджують позивачі, доказом того, що встановлені підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України щодо спірної земельної ділянки кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053 - відсутні, є лист Відділу Держгеокадастру у Мостиському районі Львівської області від 15.07.2016 року №31-1313-0.2-3660/2-16, пунктом h якого зазначено про те, що місце розташування земельної ділянки відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території.

Твердження відповідача про те, що земельна ділянка, яка пропонується позивачами для відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиві відповідно до Постанови КМУ від 23.05.2012 р. №513, може надаватися лише у користування (оренду), вважають позивачі, не відповідає дійсності. Постанова КМУ від 23.05.2012 року №513 не містить жодних положень стосовно того, що про інвентаризовані землі призначені лише для передачі їх у користування (оренду). Листом від 17.06.2016 року №31-28-0.13-10358/2-16 Держгеокадастр України, надаючи розяснення, зазначив про те, що сформована земельна ділянка може передаватися у власність або користування, в порядку та відповідно до вимог встановлених земельним законодавством. У тому випадку якби відповідач надав позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то вже за власні кошти позивачі розробляли б нову технічну документацію щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4, ОСОБА_1 зазначають, що вони є інвалідами 2-ї групи, вважають, що їм було заподіяно моральну шкоду у зв'язку із протиправними діями з боку відповідача, що виражаються у протиправній діяльності, у не прийнятті законного рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України за результатами розгляду їх клопотання від 12.07.2016 року щодо реалізації їх права на отримання земельної ділянки. Тим самим відповідач своєю протиправною діяльністю наніс позивачам моральні страждання, які виражались у душевних хвилюваннях, постійних головних болях, безпідставних очікувань того, що їх питання буде вирішення у законний спосіб. Після отримання рішення про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою позивачі відчували глибоке відчуття несправедливості та не захищеності викликане тим фактом, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області своєю протиправною діяльністю порушило право позивачів в отримані законного рішення за результатами розгляду їх клопотання від 12.07.2016 року, що і є негативними наслідками стресу та душевних страждань.

З урахуванням вищевикладеного та з посиланням на ст.ст.8, 9, 56 Конституції України, ч.2 ст.1, ч.2 ст.19, п.3 ст.83, ч.4 ст.116, ч.6, ч.7 ст.118, ч.1 ст.121, ст.122, Земельного кодексу України, ст. 23 Цивільного кодексу України, п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, п.13 Положення про Головне Управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 8, Наказ Держземагентства України від 15.10.2014 року №328, лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 року № 35-13/797 позивачі просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.10.2016 року ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 підтримали заявлений адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.43-53), де вказано, що 12.07.2016 року позивачі звернувся до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області за межами населеного пункту. В результаті розгляду клопотання відповідачем, керуючись ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надано відмову позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену у листах від 15.08.2016 року № КО-9792/0-5084/6-16 та № КО-9792/0-5086/6-16, мотивуючи наступним. Відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою, форми 6-зем та інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Мостиському районі (лист від 26.07.2016 року № 22-1313- 0.2-3848/2-16), запропонована позивачами до відведення земельна ділянка, відноситься до сільськогосподарських земель запасу пасовища, які передбачені для випасання худоби. Дана земельна ділянка відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України може надаватися громадянам в оренду для випасання худоби. Земельна ділянка, яка пропонується позивачами до відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи». Такі земельні ділянки можуть надаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок, параметрам визначених за результатами інвентаризації. У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки. Видатки на проведення таких робіт в 2016 році не передбачено. Відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_5 від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року № 2/1 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації від 10.02.2015 року № 13/0/6-15, Шегинівська сільська рада листом від 29.07.2016 року № 02.18-205 не погоджувала надання Головним управлінням дозволу на виготовлення документації із землеустрою із вмотивованих причин.

Щодо відмови Відповідача в частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», відповідач зазначає, що за інформацією Відділу Держгеокадастру у Мостиському районі, зазначене позивачами у клопотанні, місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га кожному (загальний масив 20 га) для ведення особистого селянського господарства знаходиться в межах проінвентаризованого масиву площею 35,6884 га (кадастровий номер 4622487900:05:000:0053). Проінвентаризована земельна ділянка сформована в результаті проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2013 році згідно розпорядження Мостиської РДА від 27.08.2013 року № 304 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мостиського району» (копія додається). Виконавцем робіт ПП «Проектно-виробничою фірмою «Земельно-ресурсний центр» розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) та затверджена розпорядженням Мостиської РДА від 15.11.2013 року № 400 (копія додається). Проінвентаризована земельна ділянка, що розташована в адміністративних межах Шегинської сільської ради Мостиського району Львівської області площею 35,6884 га (кадастровий номер 4622487900:05:000:0053) є сформованою. У зв'язку з тим, що позивачі звернулись до Головного управління для отримання земельної ділянки у власність площею 2,0 га, тобто частини сформованої земельної ділянки площею 13,9388 га, для надання дозволу на її приватизацію необхідно сформувати нову земельну ділянку шляхом поділу.

Щодо відмови Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в частині відсутності погодження сільської ради, відповідач зазначає, що у відмовах позивачам було наголошено на обовязковості врахування Головним управлінням погодження органу місцевого самоврядування при наданні відповідного дозволу Головним управлінням на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З метою належного розгляду клопотання позивачів, відповідачем було скеровано відповідний запит від 26.07.2016 року № КО-9792/0-4617/6-16 до Шегинівської сільської ради Мостиського району «Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» (копія додається) з метою перевірки бажаного місця розташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудові території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, а також висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі якої зазначена земельна ділянка може бути передана у власність. Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області листом від 29.07.2016 року № 02.18-205 було надано відповідь про те, що клопотання позивачів не підлягають задоволенню, виконавчий комітет Шегинівської сільської ради вважає неможливим погодження виділення 20-ти га земельних ділянок за межами населеного пункту села Шегині десятьом громадянам для ведення особистого селянського господарства у вказаному у картографічних матеріалах урочищі із наступних підстав: - бажане місце розташування земельних ділянок відповідно до розробленої та затвердженої містобудівної документації (генеральний план с. Шегині розроблено і затверджено у 2016 році) передбачає резервування даної території для будівництва логістичних центрів залізниці (копії з генерального плану с. Шегині додаються); - на даний час на вказаній площі землі за межами с. Шегині розташовуються земельні ділянки, якими користуються громадяни і ділянки виділялися для ведення особистих підсобних господарств у 1997 році ще КСГП «Прикордонник». Відповідно до вимог сесії Шегинської сільської ради першочерговим обовязком для сільської ради являється вирішення проблем із забезпечення земельними ділянками учасників АТО мешканців та вихідців Шегинівської сільської ради, які перебувають на даний час в зоні проведення АТО, мобілізуються та повернулися із зони АТО.

Щодо позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачі, пред'явивши вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області компенсацію за заподіяну моральну шкоду, не надали жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.

З урахуванням вищевикладеного та посилаючись на положення ст.ст. 3, 12, 79-1, 116, 118, 121, 122, Земельного кодексу , ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.14, ст.56, Закон України «Про землеустрій», п. 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 року № 14, ч.2 п.1, п.2, п.30 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», пп.12, п.4, п.31 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2014 року № 15, наказ Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014» та п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, відповідач просить суд відмовити у задоволення адміністративного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.10.2016 року представник відповідача не визнала позовні вимоги та просила суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях та на надані до суду докази.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, представника позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, ознайомившись з письмовими поясненнями позивачів та запереченнями відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступні факти та обставини.

12 липня 2016 року позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням (заявою) в якому просили розглянути питання щодо передачі заявникам безоплатно у власність земельних ділянок площею 2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельної ділянки державної власності кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 на території Львівська область, Мостиський район, Шегинівська сільська рада. Львівської області Мостиського району із наданням кожному громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.12-13). До вказаного клопотання було додано: копії паспортів та ідентифікаційних кодів заявників; графічні матеріали на яких позначене бажане місце розташування земельної ділянки; інформація з ДЗК України.

15 серпня 2016 року листом №КО-9792/0-5084/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області (а.с.17).

15 серпня 2016 року листом №КО-9792/0-5086/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області (а.с.18).

Вищевказані відмови ідентичного змісту обґрунтовані наступним. Відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою, форми 6-зем та інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Мостиському районі (лист № 22-1313-0.2-3848/2-16 від 26.07.2016 року) земельна ділянка, яка пропонується для відведення відноситься до сільськогосподарських земель запасу-пасовище і передбачаються для випасання худоби. Дана земельна ділянка у відповідності до ст. 34 Земельного кодексу України може надаватись громадянам в оренду для сінокосіння і випасання худоби. Також земельна ділянка, яка пропонується до відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи». Такі земельні ділянки можуть надаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації, із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок, параметрам визначених за результатами інвентаризації. У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної рахунок державного бюджету. Видатки і проведення таких робіт в 2016 році не передбачено. Крім цього, відповідно до доручення Віце-премєр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014 року та доручення Голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15 від 10.02.2015 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обовязковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Шегинівська сільська рада листом № 02.18-205 від 29.07.2016 року не погоджує надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства. Враховуючи наведене, лист Шегинівської сільської ради, та керуючись п.7 ст.118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Вирішуючи позовні вимоги позивачів в частині визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5084/6-16 від 15.08.2016 року та визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5086/6-16 від 15.08.2016 року у наданні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га (кожному) на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15, основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону. Відповідно до статі 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Як вже зазначалось вище, згідно ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відносини, що виникають зокрема з приводу підстав набуття громадянами права на землю із земель державної та комунальної власності та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовані ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

У даному випадку таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Судом встановлено, що разом із клопотанням про передачу заявникам безоплатно у власність земельні ділянки площею 2,0 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності на сформованій земельної ділянки державної власності кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 на території Львівська область, Мостиський район, Шегинівська сільська рада. Львівської області. Мостиського району із наданням кожному громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачами було надано копію графічного матеріалу на кому позначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.14-15), інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.07.2016 року 18:03 у якій за параметром пошуку: «кадастровий номер земельної ділянки 4622487900:05:000:0053» у графі «цільове призначення» зазначено: « 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)», у графі «форма власності» зазначено: «Державна власність», у графі «Площа земельної ділянки» зазначено: « 35,6884 га», у графі «Місце розташування» зазначено: «Львівська область, Мастиський район, Шегшинівська сільська рада, Мостиського району» (а.с.16) та копії паспортів та ідентифікаційних даних заяників. Вказана обставина також не заперечувалась відповідачем.

Позивачами дотримано вимоги земельного законодавства, які регулюють порядок подання клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

В оскаржуваних відмовах, однією з підстав визначено викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою, форми 6-зем та інформацію, надану Відділом Держгеокадастру у Мостиському районі (лист № 22-1313-0.2-3848/2-16 від 26.07.2016 року), а саме, що земельна ділянка, яка пропонується для відведення відноситься до сільськогосподарських земель запасу-пасовище і передбачаються для випасання худоби, суд зазначає, що копію вказаного листа № 22-1313-0.2-3848/2-16 від 26.07.2016 року відповідачем не надано.

При цьому як встановлено судом з засвідченої судом на відповідність оригіналу копії листа Відділу Держгеокадастру у Мостиському районі від 15.07.2016 року №31-1313-0.2-3660/2-16 (а.с.25), земельна ділянка (масив) розташована у межах сформованої земельної ділянки кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053, а саме:

а) земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення;

b) земельна ділянка не перебуває у користування (власності) третіх осіб;

c) земельна ділянка (масив) не відноситься до охоронних зон;

d) на земельній ділянці відсутні дерева чи чагарникова рослинність

e) на земельну ділянку обтяження, обмеження не встановлені;

f) щодо земельної ділянки (масиву) умови передбачені частинами 3 та 3 ст.134 ЗК України - відсутні;

g) на земельній ділянці обєкти нерухомого майна відсутні

h) місце розташування земельної ділянки відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території.

Часиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, а) землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), яка затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 (наказ №548 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1011/18306) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224.

Так, згідно КВЦПЗ виділяються зокрема, землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до ч.2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, в тому числі, а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Підсумовуючи вищевикладені положення Земельного кодексу України, суд звертає увагу, що законодавець розмежовує поняття «рілля» та «пасовища».

Згідно інформації щодо узагальнення даних, отриманих в результаті проведення у 2013 році інвентаризації та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Мостиського району (а.с.20-23), яка засвідчена судом на відповідність оригіналу, складовими частинами земельної ділянки кадастровий номер 4622487900:05:000:0053 площею 35,6884 є: рілля 35,6884 га. тобто 100%.

З огляду на вищевикладене, суд не погоджується на посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні клопотань (заяв) позивачів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, що земельна ділянка, яка пропонується для відведення відноситься до сільськогосподарських земель запасу-пасовище і передбачається для випасання худоби, оскільки, як встановлено судом, вказані твердження спростовуються інформацією щодо узагальнення даних, отриманих в результаті проведення у 2013 році інвентаризації та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Мостиського району по земельній ділянці кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053 площею 35,6884.

Окрім того, підставою для відмови у надання позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою відповідач вказує те, що Шегинівська сільська рада листом № 02.18-205 від 29.07.2016 року не погоджує надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що листом №КО-9297/0-4617/6-16 від 26.07.2016 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області просило Шегинівську сільську раду перевірити бажане місце розташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, а також висловити у найкоротший термін, з дня отримання запиту, позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначена земельна ділянка може бути передана у власність (а.с.75-76, 144-145).

У відповідь на вищевказаний лист Шегинівська сільська рада листом № 02.18-205 від 29.07.2016 року (а.с.74) повідомила, що виконавчий комітет Шегинівської сільської ради вважає неможливим погодження виділення 20-ти гектарів земельних ділянок за межами населеного пункту села Шегині десятьом громадянам для ведення особистого селянського господарства у звязку із тим, що:

- бажане місце розташування земельних ділянок відповідно до розробленої та затвердженої містобудівної документації передбачає резервування даної території для будівництва логістичних центрів залізниці;

- на даний час на вказаній площі землі за межами с.Шегині розташовуються земельні ділянки, якими користуються громадяни і ділянки виділялись для ведення особистих підсобних господарств у 1997 року ще КСГП «Прикордонник»;

- громадяни не являються мешканцями чи вихідцями населених пунктів Шегинівскої сільської ради.

При цьому суд зазначає, що у листах від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16 та №КО-9792/0-5086/6-16 відповідачем не досліджувалось як підстава для відмови у наданні дозволів на відведення проекту землеустрою, та підстава, що як зазначено Шегинівською сільською радою, на даний час на вказаній площі землі за межами с.Шегині розташовуються земельні ділянки, якими користуються громадяни і ділянки виділялись для ведення особистих підсобних господарств у 1997 року ще КСГП «Прикордонник». Зважаючи на те, що, як вже встановлено судом, згідно листа відділу Держгеокадастру у Мостиському районі Львівської області від 15.07.2016 року №31-1313-0.2-3660/2-16, земельна ділянка кадастровий номер:4622487900:05:000:0053 b) не перебуває у користуванні (власності) третіх осіб (а.с.25), суд не приймає до уваги вищевказані посилання Шегинівсьої сільської ради.

Аналогічний вищевказаному змісту лист Шегинівська сільська рада надала 29.07.2016 року за № 02.18-211(а.с.138),

22 липня 2016 року Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі листом від 22.07.2016 року №31-1313-0.2-3773/2-16 (а.с.24) надав додаткову інформацію щодо земельної ділянки розташованої у межах сформованої земельної ділянки кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053, а саме: 1) розпорядником земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; 2) земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

З огляду на вищевказане, суд не приймає до уваги посилання відповідача у оскаржених відмовах на те, що земельна ділянка, яка пропонується до відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи», оскільки:

- по перше, технічна документація земельної ділянки кадастровий номер: 4622487900:05:000:0053, яка як зазначено представником відповідача приймалась до уваги при прийнятті рішення (генеральний план села Шегинів, затверджений рішенням 7 сесії 7 скликання Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області) не стосується ) розроблена щодо земельної ділянки, як вже встановлено судом, знаходиться за межами населеного пункту;

- по друге, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи» ( далі Порядок №513) Мостиською районною державною адміністрацією прийнято, в тому числі. Розпорядження №400 від 15.11.2013 року (а.с.78, 142), відповідно до якого затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4005,7117 га, розташованих за межами населених пунктів Мостиського району Львівської області, та зобовязано відділ Держемагентства у Мостиському районі Львівської області внести зміни в державну статистичну звітність щодо кількісного обліку земель відповідно до матеріалів інвентаризації земельних ділянок сільсько-господарського призначення державної власності. Відповідно до п.6 Порядку під час проведення інвентаризації земель установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.

Як вбачається з листів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.08.2016 року №КО-9792/0-5084/6-16 та №КО-9792/0-5086/6-16 позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на п.7 .

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевказаної норми Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В свою чергу, жодного доказу невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів в частині визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5084/6-16 від 15.08.2016 року та визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5086/6-16 від 15.08.2016 року у наданні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га (кожному) на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області підлягають задоволенню.

В свою чергу, оскільки суд дійшов висновку, про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5084/6-16 від 15.08.2016 року та протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5086/6-16 від 15.08.2016 року у наданні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га (кожному) на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що і похідна вимога позивача в частині зобов'язання Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_4, ОСОБА_1 від 12.07.2016 року, щодо розгляду питання про передачу у власність земельної ділянки площею по 2,00 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області з урахуванням приписів чинного земельного законодавства підягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Стверджуючи про те, що відповідач своєю протиправною діяльністю наніс позивачам моральні страждання, які виражались у душевних хвилюваннях, постійних головних болях, безпідставних очікувань того, що їх питання буде вирішення у законний спосіб, а також про те, що позивачі відчували глибоке відчуття несправедливості та не захищеності викликане тим фактом, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області своєю протиправною діяльністю порушило право позивачів в отримані законного рішення за результатами розгляду їх клопотання від 12.07.2016 року, що і є негативними наслідками стресу та душевних страждань, позивачами не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування моральної шкоди в сумі по 2500,00 грн. кожному.

Враховуючи, що позивачі не навели доказів причинного зв'язку між діями відповідача та завданою їм моральною шкодою, не вказали конкретно у чому полягає така шкода, не навели міркувань, з яких вони виходили, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, а отже позовні вимоги позивачів про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 2500 (дві тисячі пятсот гривень) завданої моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу, що клопотання позивачів зобовязання Головного управління Держгеокадастру в 30-деннйи строк з моменту набрання постановою суду першої інстанції законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення, а копію цього звіту направити позивачам є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України умовою виконання судового рішення є набрання ним законної сили.

Разом з тим, до настання зазначеної умови можуть бути виконані судові рішення, які відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають до негайного виконання. Судове рішення у зазначеній справі до негайного виконання не підлягає. З огляду на наявність у сторін права на апеляційне оскарження даного судового рішення, суд не може встановити момент набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, а відтак, встановити строк його виконання.

Крім того, суд звертає увагу, що загальні строки виконання судового рішення, яке набрало законної сили, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, підстави задовольняти зазначену вимогу позивача (яка до того ж не є позовною вимогою, а належить до категорії клопотань сторін по справі) відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5084/6-16 від 15.08.2016 року у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №КО-9792/0-5086/6-16 від 15.08.2016 року у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622487900:05:000:0053, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_4, ОСОБА_1 від 12.07.2016 року, щодо розгляду питання про передачу у власність земельної ділянки площею по 2,00 га (кожному) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області з урахуванням приписів чинного земельного законодавства.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 17.10.2016 року.

Суддя Вовченко O.A.