Постанова № 62053572, 17.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7218/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство фірма «Топаз» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі УДР ГТУЮ в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 підприємство фірма «Топаз» (далі - ПП фірма «Топаз»), за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненого адміністративного позову, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 від 07.06.2013 року індексний № 2973478 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе-бару, розташованого за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, загальною площею 166 кв.м., за приватним підприємством фірма «Топаз».

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.

07.06.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 прийнято рішення № 2973478 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на нежитлове приміщення кафе-бару, розташоване за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, загальною площею 166 кв. м, за ПП фірмою «Топаз».

Представник позивача вважає, що вказане рішення про державну ресторацію права власності підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Державна реєстрація вищевказаного речового права відбулась з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, на підставі декларації про готовність обєкта до експлуатації «Реконструкція кафе-бару м. Одеса, скв. Старобазарний 1-А, код ДК - 1230.4, II категорія складності», зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області 21.09.2012 року за № 14212171717.

Однак, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у справі № 815/6020/13-а за адміністративним позовом Одеської міської ради до Інспекції ДАБК в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору на стороні відповідача, ПП фірми «Топаз», залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 року, скасовано реєстрацію декларації від 21.09.2012 року № ОД 14212171717 про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А.

Представник позивача зазначає, що враховуючи вищевикладене, на теперішній час є скасованим документ, наявність якого, відповідно до вимог законодавства, є обовязковою для проведення державної реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна, а відповідний об'єкт нерухомого майна фактично не введений в експлуатацію.

Представник позивача вказує на те, що, виходячи з матеріалів реєстраційної справи на спірний об'єкт нерухомості, ані документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку, ані витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для проведення державної реєстрації третьою особою до держреєстратора не надавалось.

Беручи до уваги, що третьою особою фактично проведене нове будівництво, представник позивача зазначає, що за змістом Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на підставі цього Закону, проведення такого будівництва, також, передбачає необхідність оформлення забудовником речових прав на земельну ділянку як умови, що взагалі надає право на забудову такої земельної ділянки.

Крім того, виходячи зі змісту рішень судів, якими скасовано реєстрацію декларації, встановлено, що до неї внесені недостовірні дані, які полягають у зазначенні документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, договір оренди землі від 01.02.2011 року № 1/2393. Однак, відповідний договір було укладено стосовно окремого індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття за вказаною адресою, а не щодо земельної ділянки.

Представник позивача зазначає, що надання органом місцевого самоврядування у тимчасове користування елементів благоустрою не є тотожнім із наданням громадянам у користування земельних ділянок.

На думку представника позивача, ПП фірма «Топаз», не маючи майнових прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, а лише володіючи правом користування елементом благоустрою для розміщення торгівельного майданчика без тимчасових споруд, незаконно збудувала на вказаній земельній ділянці нежитлову будівлю із подальшим оформленням за собою права власності на новозбудований об'єкт нерухомості, як на реконструйований об'єкт нерухомості.

Факт відсутності у ПП фірми «Топаз» речового права на відповідну земельну ділянку підтверджується актами перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 20.09.2013 року № 000076 та від 29.01.2016 року № 000597, якими встановлено, що ПП фірма «Топаз» використовує земельну ділянку, розташовану під нежитловою будівлею кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, без правовстановлюючих документів, яка, у свою чергу, відноситься до земель комунальної власності м. Одеси.

Крім того, представник позивача зазначає, що даний факт встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 року у справі № 815/6020/13-а, у якій зазначено: «судами встановлено, що предметом договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №1/2393 від 01.02.2011р., укладеного між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ПП фірмою «Топаз», є не земельна ділянка, а тверде покриття площею 169 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А».

Оскаржуваним рішенням державного реєстратора порушено права територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка є власником земельної ділянки, на підставі норм закону, на якій безпідставно знаходиться нежитлове приміщення кафе-бару, розташоване за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, загальною площею 166 кв. м, власником якого є ПП фірма «Топаз», оскільки унеможливлює використання та розпорядження відповідною земельною ділянкою на власний розсуд її власником.

Відтак, на думку представника позивача, оскаржуване рішення про державну реєстрацію, є протиправним та підлягає скасуванню з метою відновлення порушених прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та приведення даних Державного реєстру прав у відповідність до фактичних обставин справи.

Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх з підстав, викладених у адміністративному позові. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Враховуючи неприбуття у судове засідання третьої особи ПП фірми «Топаз», відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що відповідає приписам ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.06.2013 року ПП «Топаз» до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А.

07.06.2013 року, на підставі поданих документів, зокрема, декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21.09.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД14212171717, державним реєстратором ОСОБА_2 прийнято рішення про проведення державної реєстрації права комунальної власності на нежитлове приміщення кафе-бару, що розташований Одеська область, м. Одеса, Старобазарний сквер,будинок 1-А, за субєктом ПП «Топаз», податковий номер 22452694 та видано ПП «Топаз» свідоцтво про право власності на нерухоме майно №4573300 від 07.06.2013 року, форма власності: приватна.

Як встановлено судом, рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №4573300 та проведення державної реєстрації права власності за ПП «Топаз» на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а, прийнято державним реєстратором на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21.09.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД14212171717.

Проте, 16.09.2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6020/13-а, що набрала законної сили 20.02.2014 року, позов Одеської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, третя особа, ПП фірма "Топаз" про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації задоволено повністю, скасовано реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області декларації від 21.09.2012 року № ОД14212171717 про готовність об'єкта, розташованого у м. Одесі по скв. Старобазарному, 1а, до експлуатації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.06.2013 року №4573300 9 індексний номер 4573300 та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Топаз» (щодо нежитлового приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А)

29.10.2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

31.03.2014 року державним реєстратором ОСОБА_2 прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі заяви ПП фірми «Топаз» та видано другий примірник свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення кафе-бару індексний номер: 19793441.

01.04.2014 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності на ? частку обєкта нерухомого майна за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2014 року, укладеного між ПП фірмою «Топаз» та ОСОБА_3, яким третя особа передала ОСОБА_3 у власність ? частку нежитлового приміщення кафе-бару, що розташоване за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1-А.

01.04.2016 року державним реєстратором ОСОБА_4 прийнято рішення № 12088306 про державну реєстрацію права приватної власності на ? частки на нежитлове приміщення кафе-бару, що розташоване за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1-А.

04.04.2014 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про державну реєстрацію права спільної часткової власності на обєкт нерухомого майна за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2014 року, укладеного між ПП фірмою «Топаз» та ОСОБА_5, яким третя особа передала ОСОБА_5В . у власність ? частку нежитлового приміщення кафе-бару, що розташоване за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1-А.

04.04.2016 року державним реєстратором ОСОБА_4 прийнято рішення № 12183830 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на ? частки на нежитлове приміщення кафе-бару, що розташоване за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1-А.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 2 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1,3,5,6,7 ст. 3 Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки;право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ст. 5 Закону, у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Згідно ст.8 Закону, орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Статтею 9 Закону передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначаються ст. 15 Закону в наступному порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п. 5, 7 Порядку, документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені Законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п.п. 42-44 Порядку, державний реєстратор у встановлених Законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Державний реєстратор використовує бланк свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зразок та опис якого встановлює Мін'юст.

Державний реєстратор оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно в двох примірниках, підписує і засвідчує їх печаткою, один з яких орган державної реєстрації прав видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові разом з витягом з Державного реєстру прав, а другий долучає до реєстраційної справи.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на таке майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно.

Державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо новозбудованого або реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою (крім випадків проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення).

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку з видачею свідоцтва про право власності на таке майно проводиться за наявності державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п.46 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на обєкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Як встановлено судом, рішення щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно №4573300 та № 19793441 та проведення державної реєстрації права власності за ПП фірма «Топаз» на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а, прийнято державним реєстратором на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21.09.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД14212171717, яка в подальшому скасована постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6020/13-а від 16.09.2013 року. Однак, державним реєстратором, під час прийняття рішення, не зясовано, яким документом посвідчено речове право на земельну ділянку ПП фірма «Топаз» та яким документом, підтверджується право власності на реконструйований обєкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року по справі № 815/6020/13-а, яка набрала законної сили 20.02.2014 року, встановлено, що предметом Договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №1/2393 від 01.02.2011р., укладеного між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ПП Фірма «Топаз», є не земельна ділянка, а тверде покриття площею 169 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 1а.

Відповідно до п.26. Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно технічного паспорту та декларації про готовність об'єкту до експлуатації даний об'єкт нежилого приміщення є реконструйованою одноповерховою будівлею, розташованою на земельній ділянці 166 кв. м, хоча документів щодо наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою, ПП фірмою «Топаз» під час реєстрації права власності не надано.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ст.ст.10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальних громад та відповідно до ч.5 ст.60 цього ж Закону здійснюють повноваження власника майна.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року по справі № 815/6020/13-а, яка набрала законної сили 20.02.2014 року, встановлено, що Одеська міська рада є уповноваженим власником земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташований зведений ПП фірма «Топаз» обєкт.

Згідно з ч.1 ст. 69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Оскільки, вказаним рішенням державного реєстратора посвідчено право власності на обєкт, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, а вказана земельна ділянка в оренду ПП фірма «Топаз» не передавалась, суд вважає, що зазначеним рішенням порушено право Одеської міської ради, яка є належним позивачем у спірних правовідносинах.

Таким чином суд дійшов висновку, що так як, реєстрація декларації від 21.09.2012 року № ОД14212171717 про готовність об'єкта, розташованого у м. Одесі по скв. Старобазарному, 1а, до експлуатації, скасована, а рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 від 07.06.2013 року індексний номер № 2973478 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, загальною площею 166 кв.м., за ПП фірма «Топаз» прийняте без надання документу, що посвідчує право на земельну ділянку та документу, що підтверджує право власності на обєкт, який підлягав реконструкції, зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство фірма «Топаз» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 від 07.06.2013 року індексний № 2973478 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе-бару, розташованого за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1-А, загальною площею 166 кв.м., за приватним підприємством фірма «Топаз».

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бжассо Н.В.