Постанова № 62053380, 13.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4896/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщені суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015 року, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 10673121 від 04.08.2015 року, поновлення відомостей про попереднього власника домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 10673201 та запису про обтяження № 12926087 від 14.01.2016 року, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулася ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»,про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015 року, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 10673121 від 04.08.2015 року, поновлення відомостей про попереднього власника домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 10673201 від 01.11.2005 року та запису про обтяження № 12926087 від 14.01.2016 року, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року.

Позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, а також подана заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.40), в якій він підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на його боці були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.46,47), але в судове засідання не прибули без поважних причин. Представник відповідача ОСОБА_3 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.48), а тому, відповідно до положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження 13.10.2016 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є спеціально уповноваженою особою та згідно ст.ст. 4, 8 цього ж Закону здійснює повноваження щодо реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, а тому його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст. 55 Конституції України, ч.1, п.2 ч.1 ст. 17, ст. 104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач ОСОБА_3 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому, його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу згідно положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.181 КАС України може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень, що підтверджується п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

12.07.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та КочаряномСаргісом Робертовичем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2824-08 ОФ Н (надалі - Кредитний договір, а.с.9-10).

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у сумі 155 000,00 доларів США, а останній зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань по Кредитному договору ОСОБА_1 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» 01.11.2005 року іпотечний договір, зареєстрований за № 3191(а.с.11-12).

Відповідно до умов іпотечного договору ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно домоволодіння, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46.

При посвідченні Іпотечного договору була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, про що було внесено запис до реєстру за №147.

12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника по вищевказаним кредитним договорам.

12.12.2011 року на підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки було змінено іпотекодержателя нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, дане майно виступало забезпеченням по виконанню зобов'язань по Кредитному договору на підставі іпотечного договору від 01.11.2005 року, укладеного між ОСОБА_1та АКІБ «УкрСиббанк».

04.08.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Сергіївноюприйнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039, та внесено запис про державну реєстрацію права власності № 10673121 від 04.08.2015 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно - домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 63727253 від 18.07.2016 року (а.с.8), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перебувають заборони на нерухоме майно: номер запису про обтяження 10673201, якенакладено відповідно до іпотечного договору від 01.11.2005 року, зареєстрованого за № 3191.Підставою внесення запису стало рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року, реєстраційний номер обтяження 2551690 від 01.11.2005року.

Суд оцінюючи обставини справи, приходить до висновку, що на теперішній час існують підстави для визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015 року, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 10673121 від 04.08.2015 року, поновлення відомостей про попереднього власника домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 10673201 від 01.11.2005 року та запису про обтяження № 12926087 від 14.01.2016 року, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року, з наступних підстав:

12.12.2011 року на підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки було змінено іпотекодержателя нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46. Дане майно виступало забезпеченням по виконаннюзобов'язань по Кредитному договору на підставі іпотечного договору від 01.11.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3191, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до п.1 Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 року (у редакції наказу №85/5 від 18.08.2004 року) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.08.2004 року за №1020/9619, єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це комп'ютерна база даних, що містить відомості про: обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Виходячи з цього, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії про накладення заборони чи її вилучення має її вносити до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

04.08.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039, та внесено запис про державну реєстрацію права власності № 10673121 від 04.08.2015 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно - домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В той же час, згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV визначено можливість позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, обставини справи свідчать про те що, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» самостійно обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом позасудового набуття, права, власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV, вказане позбавило його будь яких наступних вимог по виконанню основного зобов'язання, яке забезпечувалось нерухомим майном, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 63727253 від 18.07.2016 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 70279919відомості в державному реєстрі іпотек на нерухоме майно що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, відсутні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст.37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Враховуючи вищезазначені норми права, законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання за договором перед іпотекодержателем.

Зазначене право походить також із змісту ст.37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV, згідно з якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 46 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Положення законодавства України знаходять своє відображення у тексті іпотечного договору, зареєстрованого за номером 3191 (п.4.1,4.2 та п.5.2).

Позивач зазначає, що аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про те, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги.

В свою чергу позивач стверджує, що відповідного застереження, яке передбачено іпотечним договором, у визначений законодавством строк не отримував. Відповідачем не було надано належних доказів, які б спростовували зазначене твердження позивача. Даний факт унеможливлює прийняття нотаріусом законного рішення про перереєстрацію права власності.

Пунктом 46 Порядку № 868 визначено вичерпний та безальтернативний перелік документів, що підлягають подачі у разі проведення державної реєстрації права власності на Підставі договору іпотеки, що саме по собі є імперативною вимогою.

Крім того, державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1952-ІV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству та поданим документам.

Частина 1 ст.15 Закону України № 1952-ІVвстановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-ІV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-ІV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачені ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-ІV, серед яких, зокрема, зазначено наступні:

2) обєкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Відповідно до ч.2 ст.24 зазначеного Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обовязки субєктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок №868.

Відповідно до положень п.2 Порядку №868 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Тобто, враховуючи той факт, що обєкт нерухомого майна, щодо якого ТОВ «Кей-Колект» звернулося із заявою про проведення реєстрації права власності, розташовано у м. Одесі, державна реєстрація речових прав на зазначене нерухоме майно та їх обтяжень може вчинятися лише нотаріусами Одеського міського нотаріального округу.

Таким чином, вже на підставі цих обставин, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2,керуючись положеннями ст. 24 Закону України № 1952-ІV, повинна була відмовити ТОВ «Кей-Колект» у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України № 1952-ІV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до ч.5 ст.3 вказаного Закону, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до п.2 Порядку №868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Отже, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на обєкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, повязаної із переходом таких прав на нерухоме майно.

В реєстраційному записі, внесеному на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 04.08.2015 року, підставою виникнення права власності значиться вищевказаний договір іпотеки.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 нотаріальна дія з нерухомим майном предметом іпотеки не вчинялась, посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно не мало місця, а тому у нотаріуса не було повноважень на прийняття оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладені обставини, приватний нотаріус на підставі ст. 24 Закону України № 1952-ІVповинна була винести рішення про відмову у державній реєстрації прав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року прийняте без дотримання вимог Закону №1952-ІV та Порядку №868, а відтак підлягає скасуванню.

Також, слід зазначити, що рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року о 17:06:13, а запис про право власності номер 10673121 зроблений 04.08.2015 року о 17:02:55, тобто запис про право власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» зроблено раніше аніж прийнято відповідне рішення нотаріуса, як державного реєстратора, про реєстрацію відповідного права власності.

Отже, роблячи висновок з вищенаведеного державна реєстрація права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» яка зроблена приватним нотаріусом ОСОБА_2 зроблена із порушенням вимог діючого законодавства, а отже такі дії суперечать вимогам законодавства, через це відповідний запис №10673121 від 04.08.2015 року підлягає вилученню з Державного реєстру речових прав на нерухоме.

Зважаючи на те, що в у відповідних державних реєстрах, як за суб'єктом, так і за об'єктом нерухомого майна, відсутні відомості про накладену іпотеку у відповідності до вищевказаного іпотечного договору суд приходить до висновку про те що вищевказаний іпотечний договір припинив свою дію. Також, суд зазначає, що накладення та зняття заборони в тому числі є наслідком виникнення чи припинення іпотечних відносин.

Як вбачається з інформаційної довідки № 63727253 від 18.07.2016 року підставною внесення запису про обтяження № 10673201 є іпотечний договір укладений 01.11.2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», зареєстрований за № 3191, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно за адресою: адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46.

Статтею 4 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Отже, разом із вилученням запису з державному реєстрі іпотек нотаріус вилучає запис і про заборону відчуження відповідного нерухомого майна.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку,що запис про обтяження за №10673201, який виник на підставі іпотечного договору від 01.11.2005 року, зареєстрованого за № 3191, внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23399039 від 04.08.2015 року,підлягає вилученню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оскільки його наявність у даному реєстрі є безпідставним та порушує норми діючого законодавства України, через що підлягає вилученню.

Окрім того, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування постанови Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року (а.с.36-37), яка винесена відносно майна позивача, в тому числі й предмету іпотеки, за виконавчим провадженням, що вже завершилося,та вилучення з державного реєстру запису про обтяження № 12926087 від 14.01.2016 року, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно положень ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право разом із відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на все майно та кошти боржника.

Відповідно до ст. 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення.

Однак, як встановлено судом під час дослідження матеріалів справи виконавче провадження в рамках якого винесена оскаржена постанова державним виконавцем булозакінчено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.38-39).

Таким чином, на теперішній час відпала підстава, визначена ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», необхідна для застосування арешту - забезпечення реального виконання виконавчого документу.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу №1 доЄвропейської Конвенції з прав людини 1950 року, держава Україна гарантує громадянам непорушність їхньої приватної власності.

Відповідно до положень ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений в праві власності.

Наявність заборони державного виконавця для здійснення такої реєстрації (постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року (номер запису про обтяження 12926087) є порушенням наведених вище прав власника нерухомого майна, гарантовані йому державою Україна ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року, норми якого згідно положень ст. 9 Конституції України мають пріоритет над нормами вітчизняного законодавства, в тому числі й Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст. 162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015 року, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22, код ЄДРПОУ 37825968).

3. Вилучити з державного реєстру речових, прав на нерухоме майно, запис про право власності № 10673121, який внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015 року, та поновити відомості про попереднього власника домоволодіння, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 46, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

4. Вилучити з державного реєстру речових, прав на нерухоме майно, запис про обтяження за номером 10673201, який виник на підставі іпотечного договору від 01.11.2005 року, зареєстрованого за № 3191, та внесений на підставі рішенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015 року, реєстраційний номер обтяження 2551690 від 01.11.2005 року.

5. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року, винесену Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

6. Вилучити з державного реєстру речових, прав на нерухоме майно, запис про обтяження за реєстраційним номером 12926087, вид обтяження: арешт нерухомого майна, який внесено 14.01.2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер В-10/417 ВП 49543018 від 07.12.2015 року, винесеної Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.