Ухвала суду № 62052847, 19.09.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 675/1035/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1754/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

ОСОБА_1 (головуючий)

ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Філіпчук О.С.

з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 вказувала, що від шлюбу з відповідачем у них є син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В серпні 2015 року ОСОБА_6 вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАН України на денну, платну форму навчання. Строк навчання у вказаному навчальному закладі встановлений до 30 червня 2019 року. У звязку з чим, син потребує матеріальної допомоги від батька, який має можливість її надавати. Відповідач отримує пенсію, як військовий пенсіонер та працює службовцем у військовій частині А 1461 м. Бережани Тернопільської області. Будь-якої матеріальної допомоги ОСОБА_5 не надає.

Тому, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 5 квітня 2016 року і до закінчення навчання останнім, або до досягнення сином двадцяти трьох років.

Рішенням Ізяславського районного суду від 30 травня 2016 року позов задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання повнолітньої дитини сина, котрий продовжує навчання, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 25 квітня 2016 року і по 30 червня 2019 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_5 551 грн. 20 коп. судового збору.

Ухвалою Ізяславського районного суду від 30 червня 2016 року внесено виправлення у рішення Ізяславського районного суду від 30 травня 2016 року: в резолютивній частині рішення дату початку стягнення замість «з 25 квітня 2016 року» слід читати з «05 квітня 2016 року».

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти на користь сина ОСОБА_7 в розмірі 1/9 всіх видів доходів.

На підтвердження незаконності рішення суду зазначається, що суд не врахував, що на час звернення до суду з позовом син ОСОБА_6 був повнолітнім та проживав окремо від матері позивача по справі, а тому відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України ОСОБА_4 не є належним позивачем по справі і вона не мала повноважень на подання позову та ведення справи від імені повнолітнього сина.

У рішенні вказано, що саме ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги зі сторони батька у звязку з навчанням, проте суд призначив аліменти на користь його матері.

Судом не досліджувалося питання матеріального становища сина ОСОБА_6. У справі не має жодних документів, які б підтверджували відсутність майна у сина. Не досліджувалося питання надання допомоги позивачем, як і в сина відсутні будь-які довідки про доходи, не вказані і витрати, крім витрат на навчання сина (витрати на навчання та проживання сина 13340 грн.). Не враховано, що обовязок щодо утримання повнолітніх дочки та сина покладається законом на обох батьків рівною мірою. Не взяті до уваги усі надані суду відповідачем докази, які підтверджують його доходи, витрати та можливість надання утримання синові, який продовжує навчання.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, рішення суду вважає законним і обґрунтованим.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, в поданій письмовій заяві просив рішення суду першої інстанції залишити без змін і справу розглядати без його участі.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сторони по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_6 навчається на першому курсі денної форми навчання Рівненського інституту Київського університету права НАН України, термін навчання по 30 червня 2019 р.

Повнолітній син сторін по справі у звязку з навчанням потребує матеріальної допомоги зі сторони батька.

Відповідач ОСОБА_5 працює у військовій частині А 1461 (м. Бережани Тернопільської області, вул. Золочівська) та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Тернопіль.

Враховуючи матеріальне становище дитини ОСОБА_6 та відповідача, наявність у ОСОБА_5 постійного доходу у вигляді пенсії та заробітної плати, наявність у відповідача неповнолітньої дитини, матері похилого віку, а також наявність у нього автомобіля, суд відповідно до ст. 200 СК України, прийшов до правильного висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, який потребує такої допомоги, на час навчання.

Тому, суд обґрунтовано стягнув з відповідача аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися, у розмірі 1/6 частки всіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з 05.04.2016 р. і по 30.06.2019 р.

Норми матеріального права застосовані судом правильно, порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено. Тому наявні підстави для відхилення апеляційної скарги на підставі ст. 308 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що при постановленні рішення суд не врахував, що на час звернення до суду з позовом син ОСОБА_6 був повнолітнім та проживав окремо від матері позивача по справі, а тому відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України ОСОБА_4 не є належним позивачем по справі і вона не мала повноважень на подання позову та ведення справи від імені повнолітнього сина на законність рішення суду не впливають.

Відповідно до ч. 3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, ст. 199 СК України надає право як одному з батьків з ким проживає повнолітній син (дочка), так і самому сину (дочці), які продовжують навчання на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. І закон не передбачає, що на подання одним з батьків позову про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина (дочки) потрібні належним чином посвідчені повноваження.

Тимчасове проживання ОСОБА_6 в іншій місцевості у звязку з навчанням не є окремим проживанням в розумінні ст. 199 СК України.

Доводи про те, що судом не досліджувалося питання матеріального становища сина ОСОБА_6; у справі не має жодних документів, які б підтверджували відсутність майна у сина; не досліджувалося питання надання допомоги позивачем, як і в сина відсутні будь-які довідки про доходи, не вказані і витрати, крім витрат на навчання сина (витрати на навчання та проживання сина 13340 грн.); не враховано, що обовязок щодо утримання повнолітніх дочки та сина покладається законом на обох батьків рівною мірою; не взяті до уваги усі надані суду відповідачем докази, які підтверджують його доходи, витрати та можливість надання утримання синові, який продовжує навчання, спростовуються наступними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який навчається на першому курсі денної форми навчання Рівненського інституту Київського університету права НАН України, термін навчання по 30 червня 2019 р. Навчання є платним, стипендія не виплачується.

Згідно договору про надання освітньої послуги від 15.08.2015 р. № 14/15 термін навчання становить чотири роки, плата за навчання 44000 грн. (а.с. 110)

ОСОБА_6 проживає в гуртожитку Рівненського інституту КУП НАН України, щомісячна плата за проживання складає 260 грн.

Відповідач ОСОБА_5 працює у військовій частині А 1461 (м. Бережани Тернопільської області, вул. Золочівська, 38), його заробітна плата (відповідно до наданої ним довідки) становить в межах від 3064,72 грн. до 4960,72 грн. та він отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Тернопіль у розмірі 1804,61 грн. (а.с. 33, 45).

Таким чином, повнолітній син сторін по справі у звязку з навчанням потребує матеріальної допомоги зі сторони батька, який може надавати таку допомогу у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Під час розгляду справи в апеляційному суді відповідач не подав доказів того, що існують підстави для зменшення визначеного розміру допомоги на утримання повнолітнього сина.

Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Суддя: Суддя:

підпис підпис підпис

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду М.М. Пастощук

=====

Головуючий у І інстанції Янішевська О.С.

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 50