Постанова № 62051831, 23.03.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2016 Справа №607/18507/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01 січня 2012 року та зобовязано Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року у справі № 607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27 липня 2006 року за № 9/4311, починаючи з 01 січня 2012 року.

12 лютого заявник звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, покликаючись на те, що внаслідок орфографічної описки у позові, позивач у пункті 4 прохальної частини позову випадково не зазначив вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року у справі №607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27 липня 2006 року за №9/4311, починаючи з 01 січня 2012 року, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, хоча це і було основним предметом позову, оскільки рішенням суду від 18 березня 2015 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006 року за №9/4311, починаючи з 01.01.2012 року, однак пенсія проводилась відповідачем з врахуванням обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Таким чином, заявник вважає, що постанова Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2016 року не захищає його права та свободи як позивача, які були порушені відповідачем, оскільки в резолютивній частини Постанови Тернопільського міськрайонного суду від 0 лютого 2016 року суд не вирішив питання про нарахування та проведення пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, хоча із описової та мотивувальної частини вказаної постанови суду вказане право позивача підтверджується. З цих підстав просить заяву задовольнити.

У судове засідання сторони не з'явилися, хоча про час та місце розгляду повідомлялися належним чином. У відповідності до змісту ч. 3 ст. 168 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання, а тому суд ухвалює додаткове рішення за їх відсутності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи з 01 серпня 2006 року позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду II групи, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2015 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006 року за №9/4311, починаючи з 01 січня 2012 року, однак пенсія проводилась відповідачем з врахуванням обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України, дані обставини не потребують доказування, оскільки є преюдиційними фактами, встановленими судовими рішеннями.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01 січня 2012 року та зобовязано Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року у справі № 607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27 липня 2006 року за № 9/4311, починаючи з 01 січня 2012 року. Однак в резолютивній частині постанови суду від 02 лютого 2016 року не вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, оскільки суд при ухваленні постанови виходив із того, що вказана вимога не була заявлена позивачем у поданому адміністративному позові.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з вимогами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Отже, за таких обставин суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити, зобовязати Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року у справі № 607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27 липня 2006 року за № 9/4311, починаючи з 01 січня 2012 року, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію з 01 серпня 2006 року до набрання чинності Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, яким встановлено максимальний розмір пенсії.

Відповідно до ст.168 КАС України, суд , що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які брали участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Керуючись ст. 168 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Зобовязати Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року у справі № 607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27 липня 2006 року за № 9/4311, починаючи з 01 січня 2012 року, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М. Сливка