Ухвала суду № 62049796, 17.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10772/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі судових засідань ОСОБА_3 , з участю прокурора Корнаша О.І., засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, начальника Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження № 11-кп/777/490/16 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.07.2016 року.

Цією ухвалою задоволено подання інспектора, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування покарання, призначеного вироком апеляційного суду Закарпатської області від 06.02.2014 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Киргизія, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 А, кв. 24, громадянина України.

Вироком апеляційного суду Закарпатської області від 06.02.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування траснопртними засобами строком на 3 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Суддя постанову мотивував тим, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності протягом іспитового строку, про що свідчать копії долучених постанов, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. З врахуванням п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року суд прийняв рішення про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного покарання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.07.2016 року та відмовити в задоволенні клопотання старшого інспектора Ужгородського МРВ КВІ ВДПтС України в Закарпатській області про направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного покарання. Вказує на те, що розгляд справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_4 відбувся без його участі так як його жодного разу не повідомляли про розгляд зазначених справ. Звертає увагу суду на те, що покаледні на нього обовязки ОСОБА_4 не порушував та просить врахувати, що підзахисний позитивно характеризується, проживає з матір'ю-Бобровою Т.А., яка є інвалідом ІІ групи, потребує його догляду, так як не може самостійно пересуватися. Зазаначає, що у справі про адміністративне правопорушення щодо насильства в сім'ї також був позбавлений можливості довести свою невинуватість у звязку з відсутність інформації про дату призначеного судового засідання. У доповненні до апеляційної скарги захисник вказав , що ОСОБА_4 не вчинював адміністративних порушень , що посягають на громадський порядок, не притягувався до адміністративної відповідальності, а також виконував покладені на нього обовязки. Крім того, захист вважає , що інспектор не мав право підпису на поданні про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням , а суд не мав брати до уваги постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності до часу розяснення йому обовязків щодо вироку 03.03.2014 року.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженого ОСОБА_4 на підтримання поданої апеляційної скарги, промову прокурора, який вказав на її безпідставність, пояснення начальника Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області , який вказав що інспектор має право складати подання з яким він, як керівник установи звернувся до суду , що не суперечить вимогам п 1.6. Інструкції про порядок виконання покарань не повязаних з позбавленням волі та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до покарань, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд відповідно до ст.404 ч.1 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Так, частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Застосування до засудженого звільнення від відбування покарання з випробуванням Кримінальний кодекс повязує із здійсненням контролю за поведінкою такого засудженого з метою встановлення факту його виправлення. Зміст контролю полягає у встановленні того, чи належно засуджений виконує покладені на нього обов'язки.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 вироком апеляційного суду Закарпатської області від 06.02.2014 року засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обовязку - періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Так, 03.03.2014 року засуджений ОСОБА_4 з'явився до кримінально-виконавчої інспекції Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області, де з ним проведена бесіда профілактичного характеру, розяснено порядок та умови відбування у виді випробування, відібрано підписку про ознайомлення з покладеними на нього обовязками, ОСОБА_4 попереджений про те, що у разі ухилення від виконання покладених на нього обовязків або систематичного порушення громадського порядку звільнення від відбування покарання може бути скасовано судом, про що свідчить його підпис. ( а. с. 13).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням для відбування призначеного покарання.

Так, 23.01.2015 року згідно постанови заступника начальника Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КпАП України за розпивання спиртних напоїв по вул. Гагаріна в м. Ужгороді ( а.с. 70).

Засуджений ОСОБА_4 31.01.2015 року надав пояснення та підтвердив, що 23.01.2015 року близько 2 годин розпивав спиртні напої, а саме пиво по вул. Гагаріна, чим порушив ч.1 ст. 178 КпАП України.

31.01.2015 року інспектор Ужгородського МРВ КВІ м. Ужгорода ВДПтС України в Закарпатській області ОСОБА_7 застосував до ОСОБА_4 застереження у виді письмового попередження з вказівкою про можливість направлення засудженого для відбування покарання в порядку ст. 78 КК України ( а.с.73).

Згідно п.5.2 Наказу/Інструкції Державного департаменту з питань виконання покарань/МВС, "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" від 19.12.2003 р. № 270/1560 якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків чи притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, то такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження, про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання.

Таким чином, кримінально-виконавча інспекція дотрималась процедури та після вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КпАП України, який відноситься до розділу тих, які порушують громадський порядок та громадську безпеку письмово попередила про те, що у випадку невиконання покаледних на нього обовязків, кримінально-виконавча інспекція може направити до суду матеріали про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вимогами ч.2 ст. 166 КВК України передбачено, що у разі, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, КВІ вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обовязків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Згідно ч.4 ст.166 КВК України, систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, у чому полягали правопорушення, чи відбувалися вони систематично, які стягнення були накладені на засудженого, чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

З матеріалів провадження вбачається, що 14.09.0215 року щодо ОСОБА_4 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с. 95).

Крім того, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 21.10.2015 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАп України ( а.с. 120).

По суті заданих питань щодо вчинення даних правпорушень ОСОБА_4 в КВІ 05.10.2015 року пояснив, що 14.09.2015 року поїхав з мамою на кладовище на могилу вітчима, де випив 50 грам горілки, повертаючись додому його зупинили працівники міліції та склали адміністративні протоколи.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив три адміністративні правопорушення, що потягли за собою накладення на нього адміністративних стягнень. Характер вчинених ОСОБА_4 правопорушень , в тому числі з урахуванням злочину за який його було засуджено ( ч.2 ст. 286 КК України, вчиненого в стані важкого алкогольного спяніння), свідчать про те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення.

У звязку з систематичним вчиненням правопорушень засудженим ОСОБА_4 старший інспектор Ужгородського МРВ КВІ ВДПтС України в Закарпатській області склав подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_4 з яким заступник начальника Ужгородського МРВ КВІ ВДПтС України в Закарпатській області звернувся до суду.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях засудженого ОСОБА_4 систематичного вчинення правопорушень, однак мотивуючи своє рішення про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, крім наведених в поданні адміністративних правопорушень, вказав на наявність постанов про адміністративні правопорушення, які вчинені ОСОБА_4 до постановлення вироку апеляційного суду Закарпатської області та про які не вказано в поданні старшого інспектора Ужгородського МРВ КВІ ВДПтС України в Закарпатській області від 16.11.2015 року.

Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги адвоката, яка вказує на те, що засуджений ОСОБА_4 не знав про розгляд справи про адміністративні правопорушення щодо нього з наступних підстав.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 отримав примірник постанови від 23.01.2015 року та копію постанови від 14.09.2015 року, про що свідчить його підпис. При цьому ОСОБА_4 розяснено порядок та строки оскарження постанови, розяснено його права, передбачені ст. 268 КпАП України.

З постанови Ужгородського міськрайонного суду від 21.10.2015 року вбачається, що ОСОБА_4 під час розгляду справи вину свою визнав, тобто був присутній в судовому засіданні та не оскаржив зазначену постанову суду.

Таким чином, матеріали провадження не містять даних про оскарження ОСОБА_4 прийнятих щодо нього рішень в справах про адміністративні правопорушення, якими на нього накладались адміністративні стягнення, а тому апеляційний суд не може піддавати сумніву законність прийнятих рішень та не брати їх до уваги при прийнятті рішення щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4

Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 18.08.2014 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КпАП України закрито, а тому згідно ч.2 ст. 78 КК України таке правопорушення не може бути прийнято до уваги судом як таке, що не потягло адміністративне стягнення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вказані в поданні обставини свідчать про систематичне вчиненення засудженим адміністративних правопорушень, які посягають на громадський порядок та небажання останнього ставати на шлях виправлення. Оскільки, ОСОБА_4 кожного разу, надаючи письмові пояснення щодо вчинених адміністративних правопорушень чітко усвідомлював, що це може призвести до скасування іспитового строку та направлення в місця реального відбування покарання. Однак, не зважаючи на це, продовжував вчиняти правопорушення, а саме, розпивання пива, будучи позбавленим згідно вироку суду права керування транспортними засобами, керував автомобілем в стані алкогольного спяніння.

За наведених підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення подання старшого інспектора Ужгородського МРВ КВІ ВДПтС України в Закарпатській області від 16.11.2015 року та скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4 і його направлення для відбування призначеного покарання за вироком апеляційного суду Закарпатської області від 06.02.2014 року є мотивованими, обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про те, що старший інспектор Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області не мав права складати подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_4 та звертися з ним до суду.

Так згідно п 1.6 Наказу/Інструкції Державного департаменту з питань виконання покарань/МВС, "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" від 19.12.2003 р. № 270/1560 , працівники інспекції мають право підпису документв які учиняються під час здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Вимогами ч.2 ст. 166 КВК України передбачено, що у разі, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, КВІ вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Подання , складене інспектором, на розгляд Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області внесене заступником начальника Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області ОСОБА_6 (а.с. 102). Вказані обставини підтвердив у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 , який на даний час є начальником Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку , що інспектор та заступник начальника Ужгородського МРВ КВІ ВДПтСУ в Закарпатській області складаючи подання та вносячи його на розгляд до місцевого суду дотрималися як вимог інструкції Державного департаменту з питань виконання покарань так і вимог ч.2 ст. 166 КВК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено .

Керуючись ст.ст.405, 418 - 419, 539 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.07.2016 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 20.07.2016 року щодо ОСОБА_4 вказівку про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності постановами Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2014 року, 09.04.2014 року та 18.08.2014 року.

В решті ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.07.2016 року про задоволення подання старшого інспектора Ужгородського МРВ КВІ ВДПтС України в Закарпатській області таскасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і його направлення для відбування призначеного - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку сторонами кримінального провадження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим , який тримається під вартою ,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: