Постанова № 62049416, 12.10.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/5220/16-а

2-а/303/250/16

ряд.стат.звіту №13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого-судді Монич В. О.

при секретарі Глеба Е.І. з участю : представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3А.О. представника відповідача ОСОБА_4 представника третьої особи органу опіки і піклування Мукачівської райдержадміністрації ОСОБА_5 третя особа ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево адміністративну справу за позовом Мукачівського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки і піклування Мукачівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7А.О. та ОСОБА_8А.О., ОСОБА_9 про примусове видворення.

ВСТАНОВИВ:

Мукачівський районний сектор головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки і піклування Мукачівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7А.О. та ОСОБА_8А.О., ОСОБА_9 про примусове видворення.

Позов мотивований тим, що 15 березня 2016 року головним спеціалістом Мукачівського РС ГУ ДМС України в Закарпатській області було складно протокол про адміністратвине правопорушення згідно якого в с.Верхній Коропець було виявлено громадянина ОСОБА_10 ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував з порушенням правил перебування іноземців на території України. В подальшому 15 березня 2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.. Після цього, завідувачем Мукачівського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області 15 березня 2016 року було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_12 ОСОБА_10 ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк до 10 квітня 2016 року. Однак, ОСОБА_3 дане рішення не виконав, тому просять примусово видворити за межі України громадянина ОСОБА_12 ОСОБА_10 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали просили його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Пояснили, що відповідача про наслідки порушення законодавства про видворення письмово не повідомлялось, але під час притягнення до адміністратвиної відповідальності відповідача йому розяснювалось про видворення усно.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити. Представник відповідача подане ним заперечення підтримав. Пояснив, що поважною причиною пропуску видворення є те, що відповідачем оскаржувалося рішення міграційної служби від 15 березня 2016 року в судах і через це відповідач не міг покинути територію України до 10 квітня 2016 року. Відносно відповідача ні разу не було ініційовано процедури примусового повернення його в країну походження, а також не було попереджено про наявність такого виду відповідальност, хоча він проживає на території України протягом 15 років..

Представник третьої особи орган опіки і піклування Мукачівської райдержадміністрації в судовому засдіанні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_9 в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, матеріали справи №303/2791/16-а, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністратвине правопорушення від 15 березня 2016 року складеного головним спеціалістом Мукачівського РС ГУ ДМС України в Закарпатській області в с.Верхній Коропець було виявлено громадянина ОСОБА_10 ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував з порушенням правил перебування іноземців на території України, а саме з перевищенням дозволеного терміну перебування (а.с.4).

В подальшому 15 березня 2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп., що стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с.5).

Після цього, завідувачем Мукачівського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області 15 березня 2016 року було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_12 ОСОБА_10 ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).

Згідно свідоцтва про одруження серії І-ФМ №069054 ОСОБА_3 04 березня 2004 року уклав шлюб з ОСОБА_13 (а.с.33).

Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 ОСОБА_14 гзи ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, що стверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.32).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації від 10 жовтня 2016 року за №02-26/1120, орган опіки вважає видворення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 батька неповнолітнього - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітньої - ОСОБА_8 ОСОБА_14 гзи 19 червня 2004 року недоцільним і таким, що може призвести до порушення якнайкращих інтересів дітей (а.с.54-55).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався до суду із адміністративним позовом про скасування рішення субєкта владних повноважень, а саме рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_12 ОСОБА_10 ОСОБА_11 від 15 березня 2016 року. Судом 18 травня 2016 року було винесено постанову якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, а саме : скасовано рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_12 ОСОБА_10 ОСОБА_11.

23 червня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу Мукачівського районного сектора Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області задоволено, постанову Мукачівського міськрайонного суду від 15 березня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задовленні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Дана постанова набула законної сили (а.с.56).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на захист скористався.

Таким чином, строк згідно якого ОСОБА_3 зобовязаний був покинути територію України у термін до 10 квітня 20166 року на час набуття постанови від 23 червня 2016 року законної сили зійшов.

Судом визнано дану причину поважною.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства особи, які незаконно перетнули державний кордон можуть бути примусово видворені з України, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Пунктом першим статті 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Згідно з пунктом другим статті 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, дтя запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

ОСОБА_3 ОСОБА_11 огли проживає в Україні більше 15 років та має міцні звязки з Україною, зокрема, тут постійно мешкають його дружина та двоє неповнолітніх дітей, уродженці та громадяни України. Прийняття рішення про примусове видворення з України позбавить відповідача законних підстав для проживання на території України, що унеможливить його повноцінне соціальне та сімейне життя.

У контексті практики Європейського суду з прав людини по статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, розділення сім'ї відповідача може становити порушення цієї статті.

Так, у рішенні по справі «Каплан та інші проти Норвегії» від 24.07.2014 року (заява № 32504/11) Європейський суд дійшов висновку, що депортація пана Камрана (годувальника сім'ї) та подальша заборона вїзду до країни становили собою непропорційне втручання у право на повагу до сімейного життя подружжя та їх дітей. Зокрема, Європейський суд зазначив, що довготривале проживання батька з дітьми на території Норвегії, тривалий період бездіяльності органів міграційної служби та подальша заборона вїзду до країни не відповідають найкращому забезпеченню інтересів дитини для цілей статті 8 Конвенції. Європейський суд зазначив, що компетентні органи Норвегії не вдавались дожодних конкретних заходів для видворення заявника з 1999 року до жовтня 2006 року, коли він був повідомлений про прийняття щодо нього рішення про видворення та подальшу заборону вїзду до Норвегії на невизначений строк. Європейський суд також звернув увагу, що заявник не порушував законодавство Норвегії, за винятком декількох незначних порушень правил дорожнього руху, що у свою чергу, не є підставою для прийняття органами міграційної служби рішення про його видворення.

Окрім цього, у багатьох інших своїх рішеннях, зокрема, у рішенні по справі «Стретч проти Обєднаного Королівства»від 24.06.2003 року(заява №44277/98) Європейський суд наголошував на тому, що на приватну особу не може перекладатись відповідальність за помилку органів державної влади, зокрема, за невжиття відповідних заходів органами міграційної служби (у даному випадку - невжиття заходів стосовно своєчасної легалізації перебування ОСОБА_3 на території Україниабо його видворення за межі України, починаючи з 2001 року).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.11, 70, 71, 86, 160-163, 167 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Мукачівського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки і піклування Мукачівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7А.О. та ОСОБА_8А.О. , ОСОБА_9 про примусове видворення ? відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення в Львівський апеляційний адміністративний суд через Мукачівський міськрайонний суд.

Головуючий В.О.Монич