Ухвала суду № 62049271, 13.10.2016, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/3217/15-ц

Номер рядка звіту 30

У Х В А Л А

13.10.2016 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Кашуби А.В.., за участю секретаря Чернянчук К.П., позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна казначейська служба України, треті особи: Управління національної поліції в Закарпатській області, Виноградівське відділення поліції Берегівського відділення поліції в Закарпатській області, УМВС України в Закарпатській області, Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представник позивача заявив відвід головуючому, яке мотивував тим, що суддя під час вирішення питання про відкриття провадження повернув матеріали справи позивачу, тривалий час не вирішує питання про призначення експертизи та свідомо затягує розгляд справи.

Позивач підтримала клопотання свого представника.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) передбачені ст.20, 21 ЦПК України.

Відповідно до ст. 2, 8 ЦПК цивільні справи вирішуються на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.

Відповідно до ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 111 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

У «Основних принципах незалежності судових органів», схвалених резолюціями №40/32 та №40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що «Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин».

Практика Європейського суду свідчить, що право на безсторонній суд включає як об'єктивні, так і суб'єктивні елементи (рішення у справах «П'єрсак проти Бельгії» від 1.10.1982 р.; «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984р.). Об'єктивний критерій безсторонності полягає у тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність суддів (приміром, легітимність складу суду).

Другий критерій - це критерій суб'єктивної безсторонності, тобто відсутність упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено інше.

Неупереджений суддя складає свою думку у справі на підставі об'єктивних фактів, а не особистих почуттів та схильностей, тобто неупереджено, об'єктивно, справедливо.

Об'єктивність судді має розглядатися у двох аспектах - як внутрішній стан судді, його свобода від будь-яких схильностей, упередженостей, а також як дії судді сприймаються стороннім спостерігачем.

Поведінка судді в ході засідання та поза стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства до судочинства, сторін та їхніх представників у справах.

Під схильністю або упередженістю судді слід розуміти його схильність до однієї чи іншої сторони або до наслідку розгляду справи. Наявність чи відсутність у судді упередженості у справі вимірюється з точки зору стороннього спостерігача.

Європейський суд з прав людини ЄСПЛ у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що під час підготовки даного цивільного позову до розгляду суддя спочатку виніс ухвалу про залишення позову без руху, через несплату позивачем судового збору, а оскільки вищевказана ухвала виконана не була повернув його як неподаний. Позивач не погодився з даним рішення та подав на нього апеляційну скаргу. Через оскарження рішення суду справа не слухалась близько чотирьох місяців. В подальшому суд тричі відкладав розгляд справи через залучення та заміну учасників процесу, тричі через клопотання позивача і по одному разу через неявку учасників процесу, хворобу судді, клопотання представника відповідача, витребування доказів та виклик свідка, а тому посилання представника позивача на свідоме затягування процесу судом є безпідставне.

Оскільки більшість учасників процесу заявили про передчасність розгляду питання про призначення експертизи суд відклав розгляд даного питання. При цьому розгляд справи досі не розпочато.

Зважаючи на вище викладене, суд не вбачає у своїх діях будь-якої упередженості під час розгляду справи. Однак враховуючи критичну оцінку своїх дій позивачем та його представником, з метою уникнення думок щодо упередженості суду, у відповідності до положень ст. 20 ЦПК України та практики Європейського суду з прав людини заява про відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 20, 24, 25 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про відвід судді задовольнити.

Цивільну справу для розгляду по суті передати на авторозподіл для визначення іншого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А. В. Кашуба