Ухвала суду № 62048319, 12.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1715/16-ц Провадження № 22-ц/795/1725/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Скалозуб О. М. Доповідач - Шевченко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4за участю:представника ОСОБА_5- адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Промінвест» на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Міжнародна Інвестиційна Компанія», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Промінвест» про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів, шляхом стягнення коштів одержаних на їх виконання,-

в с т а н о в и в:

Не погоджуючись із заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року, ТДВ «СК«Промінвест» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити зазначене рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТДВ «СК «Промінвест».

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним договір позики № від 24 лютого 2016 року, укладений між ПП Міжнародний Інєстиційний Цєнтр та ОСОБА_5

Визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку № 565/15 від 24 лютого 2016 року, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укркомстрах» та ОСОБА_5. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Промінвест» /ідентифікаційний код 35428561 / на користь ОСОБА_5 22000 грн. 00 коп., сплачених як страхова сума. Вирішено питання про судові витрати.

ТДВ «СК «Промінвест» вважає рішення суду першої інстанції не законним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції оспорюваний договір страхування було визначено як договір страхування життя, а оскільки у ТДВ «СК «Промінвест» відсутня ліцензія на вчинення даного виду правочинів, то укладений договір визнано недійсним.

На думку апелянта, при добровільному страхуванні життя страховим випадком може бути і смерть застрахованої особи без врахування причини настання такого факту, при добровільному страхуванні від нещасних випадків страховим випадком є нещасний випадок, який може призвести і до смерті застрахованої особи.

Апелянт не погоджується з твердженням, що укладений договір між позивачем та ТДВ «СК «Промінвест» є договором страхування життя.

Так згідно вимог ст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов»язані: з життям, здоров»ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном(майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну(страхування відповідальності). З наведеного слідує, що всі види особистого страхування можуть містити такий страховий ризик як смерть застрахованої особи.

Крім того суд, визнаючи укладення договору страхування від нещасних випадків у забезпечення виконання зобов»язань, не звернув уваги на те, що договір страхування, про який йдеться є самостійним правочином (договором), має самостійні предмет, умови, тощо, і з якого у сторін договору виникли відповідні цивільні права та обов»язки, а вигодобунавачем є третя особа.

Відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до суду не з»явилися, що відповідно до положень ч.2ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судe оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Промінвест».

Відповідно до положень ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ПП «Міжнародний інєстиційний Цєнтр» в м. Чернігові було укладено договір №8002097. Згідно з умовами вказаного договору ПП «Міжнародний інєстиційний Цєнтр» взяло на себе зобов»язання надати у позику ОСОБА_5 товар - автомобіль ВАЗ 2110, 2012 року виробництва, грошовий еквівалент якого складає 92000 грн., поставку автомобіля повинно було бути здійснено не пізніше трьох робочих банківських днів.

Згідно з п.п.3.3.2 договору клієнт зобов»язаний забезпечити компанію всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених пп.3.2.1 цього договору; бути застрахованим від нещасного випадку, та надати оригінал договору добровільного страхування від нещасного випадку, страхова сума страхувальника (клієнта) в якому повинна становить не менше суми узгодженої ціни товару, який клієнт має намір отримати у позику.

Відповідно до положень п.3.1.1 зазначеного договору, компанія зобов»язується надати клієнту товар у позику (відповідно графіку платежів) у разі виконання клієнтом умов цього договору в кількості, попередньо погодженій з компанією після у разі виконання умов договору та надання забезпеченої гарантії в забезпечення виконання зобов»язань клієнта за цим договором.

Встановивши що договір позики від 24 лютого 2016 року №8002097 укладений між ПП «Міжнародний Інєстиційний Цєнтр» та ОСОБА_5 був під впливом обману та нечесної підприємницької практики, і що зазначений відповідач відмовився від виконання своїх зобов»язань за договором у односторонньому порядку, суд першої інстанції визнав його недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в той же день 24 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ТзДВ «Страхова компанія «Укркомстрах» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Промінвест») в м. Чернігів було укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку №565/15, за умовами якого позивачем було сплачено товариству грошові кошти в сумі 22000 грн., що підтверджується квитанцією №00.511166636.1 від 24 лютого 2016 року.

Згідно з вимогами ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька діяльність забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь - яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК.

Ст.3 п.6 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основне зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов»язання(вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику» розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказує про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст.212 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що згідно з умовами договору №8002097 від 24 лютого 2016 року ОСОБА_5 з метою отримання у позику товару (автомобіля) зобов»язаний бути застрахованим від нещасного випадку, та надати оригінал договору добровільного страхування від нещасного випадку, страхова сума страхувальника (клієнта) в якому повинна становити не менш суми узгодженої ціни товару, який клієнт мав отримати у позику; тому договори №8002097 від 24 лютого 2016 року та договір добровільного страхування від нещасного випадку від 24 лютого 2016 року №565/15 є взаємопов»язними, тобто договір страхування укладався у забезпечення виконання зобов»язань за договором надання товару (автомобіля) у позику.

Позивач будучи введеним в оману, йому було нав»язано укладення договору добровільного страхування від нещасного випадку від 24 лютого 2016 року №565/15 виключно на виконання п.3.3.2 договору №8002097 укладеного з ПП «Міжнародний Інєстиційний Цєнтр»; тому у зв»язку із відсутністю волевиявлення ОСОБА_5 на укладення правочину суд обґрунтовано визнав зазначений договір добровільного страхування від нещасного випадку недійсним, та відповідно до правил ст.216 ЦК України застосувавши наслідки недійсності правочину стягнув з страхової компанії на користь позивача 22000грн. на відшкодування сплаченої ним суми.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі, що договір страхування від нещасних випадків не містить положень, які б вказували на його пов»язаність із договором позики укладеного ОСОБА_5 із ПП "Міжнародний Інєстиційний Цєнтр", і є самостійним правочином зумовив настання самостійних реальних наслідків.

Оскільки є не спростованим факт, щодо обов»язкової передумови отримання ОСОБА_5 у позику товару(автомобіля) згідно з умовами договору з ПП «Міжнародний Інєстиційний Цєнтр», із укладенням зазначеного договору добровільного страхування від нещасних випадків. Фактично ОСОБА_5 були сплачені кошти за можливість одержання права на отримання товару (автомобіля).

Страхування від нещасних випадків є добровільним видом страхування, і жоден позичальник не може бути змушений до укладення договору страхування як обов»язкової передумови отримання позики.

Враховуючи, що однією з обов»язкових умов для отримання ОСОБА_5 товару у позику було укладення договору добровільного страхування від нещасного випадку, є безпідставними посилання в апеляційній скарзі про відсутність доказів про обумовленість укладення оспорюваного договору страхування з договором укладеним позивачем з ПП «Міжнародний Інєстиційний Цєнтр» який визнаний судом недійсним.

Виходячи з вищевикладеного, що спірний договір добровільного страхування від нещасних випадків №565/15 від 24 лютого 2016 року не є окремим цивільно - правовим договором, і доведені факти що свідчать про порочність даного правочину; доводи апеляційної скарги про те що страхова компанія виходячи з характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування мала право на укладення зазначеного договору добровільного страхування, за яким об»єктом страхування є майнові інтереси що не суперечать чинному законодавству і пов»язані з життям здоров»ям та працездатністю застрахованої особи, не є підставою для скасування рішення суду, яке ухвалене у відповідності із законом та на підставі досліджених у справі доказів є правильне і справедливе по суті.

Оскільки постановлене судове рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування, апеляційну скаргу необхідно відхилити і залишити рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Промінвест» - відхилити.

Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: