Ухвала суду № 62046786, 11.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7049/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали зі справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24. 06. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24. 06. 2016 р. задоволено клопотання про забезпечення позову у даній справі і накладено арешт на автомобіль LEXUS, модель RX400, 2008 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і вилучено цей автомобіль зі зберігання арешт майданчика тимчасового затримання автомобілів та мототранспорту № 8 Південної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси у м. Одесі і зобовязано передати цей автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_2 на час розгляду та вирішення даної справи судом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Зокрема, вказав, що ухвала суду була постановлена без його участі з порушенням положень ст. 151 ч. ч. 1,3, ст. 153, 158 ЦПК України, всупереч ст. 60 ЦПК України будь-які докази або посилання на них, які б свідчили про наявну загрозу неможливості чи утруднення виконання рішення у майбутньому позивачкою не подавалися та відсутні в матеріалах справи, судом не перевірено у звязку з чим автомобіль було передано до арештмайданчику тимчасового затримання автомобілів, зазначається, що автомобіль був затриманий та переданий на зберігання до арешт майданчику на підставі постанови державного виконавця від 12. 05. 2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і оскаржуваною ухвалою по суті було зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23. 02. 2016 р., і, що, на думку апелянта, спір ініційовано лише з метою уникнення відповідачкою ОСОБА_3 примусового виконання рішення суду від 23. 02. 2016 р., яким з неї стягнуто на користь ОСОБА_4 борг в сумі 2839139,9 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_7, представник ОСОБА_2, та ОСОБА_8, представник ОСОБА_3, вважають ухвалу суду правильною.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову накладення арешту на автомобіль суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 151 -153 ЦПК України і того, що саме стосовно цього автомобіля має місце спір між сторонами, а також, як зазначено в ухвалі суду з метою захисту правомірних прав та інтересів усіх учасників провадження, прагнучи унеможливити будь-які дії з боку усіх сторін, спрямованих на відчуження спірного майна, що в свою чергу ускладнить виконання можливого рішення суду в разі задоволення позовних заяв.

Вказаний висновок суду є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (ч. 1 статті). У заяві про забезпечення позову повинно бути визначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 статті). Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 статті).

Згідно зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обовязку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (ч. 1 статті). У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ч. 2 статті). Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 статті).

За положеннями ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 статті), про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена (ч. 5 статті), залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 статті), суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8 статті).

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

За розясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22. 12. 2006 р. (із змінами) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 постанови); ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК , і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п. 7 постанови).

Судом встановлено, що 23. 06. 2016 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль LEXUS, модель RX400, 2008 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, посилаючись на те, що 31. 12. 2009 р. позивачка купила у відповідачки спірний автомобіль за грошові кошти в сумі еквівалентній 43500 доларів США з передачею автомобіля позивачці, але у перереєстрації автомобіля було відмовлено у звязку з тим, що у січні 2010 р. на автомобіль було накладено арешт слідчим відділом СБУ в Одеській області, у жовтні 2010 р. автомобіль був визнаний речовим доказом та переданий на відповідальне зберігання позивачці.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24. 06. 2016 р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності (на спірний автомобіль).

24. 06. 2016 р. до суду надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та передачі їй на відповідальне зберігання спірного автомобіля, що знаходиться на арештмайданчику тимчасового затримання автомобілів та мототранспорту з тих підстав, що, зокрема, автомобіль, який у справі є предметом спору, затримано та передано на зберігання на спеціалізований арешт майданчик і позивачка має вагомі підстави вважати, що відповідачка має можливість позбавитися спірного автомобіля шляхом передачі його третім особам з метою утруднити або здійснити неможливим виконання можливого рішення суду.

З урахуванням того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, суд першої інстанції, розглядаючи відповідно до вимог закону заяву про забезпечення позову в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, виходив з того, що цей автомобіль є предметом спору між сторонами, і з необхідності гарантувати виконання можливого рішення суду, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень та положень ст. ст. 151-153 ЦПК України щодо забезпечення позову.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_4, в тому числі, що спір ініційовано лише з метою уникнення відповідачкою ОСОБА_3 примусового виконання Приморського районного суду м. Одеси від 23. 02. 2016 р., яким з неї стягнуто на користь ОСОБА_4 борг в сумі 2839139,9 грн. і, що забезпечення позову унеможливлює виконання цього рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження за цим рішенням суду, то з цього приводу апеляційний суд приходить до такого.

15. 08. 2016 р. ОСОБА_4 залучений до участі у справі в якості третьої особи.

У вказаній заяві ОСОБА_2 про забезпечення позову висловлюється думка про те, що позивачка має вагомі підстави вважати, що відповідачка має можливість позбавитися спірного автомобіля шляхом передачі його третім особам з метою утруднити або здійснити неможливим виконання можливого рішення суду, а зі скарги ОСОБА_4 вбачається, що на його думку, спір у даній справі ініційовано лише з метою уникнення відповідачкою ОСОБА_3 примусового виконання рішення суду від 23. 02. 2016 р. про стягнення з неї на користь ОСОБА_4 грошових коштів.

В той же час з наявної у справі копії листа начальника слідчого відділу СБУ в Одеській області від 01. 10. 2010 р. на адресу начальника УДАІ УМВС України в Одеській області видно, що спірний автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальній справі № 811 і переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 і враховуючи, що автомобіль знаходиться у добросовісного покупця, ставиться питання не перешкоджати проходженню технічного огляду спірного автомобіля і отриманню відповідного технічного талону про проходження технічного огляду.

Крім того, згідно позовної заяви (збільшення позовних вимог) ОСОБА_2 від 31. 08. 2016 р. у даній справі ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, зняття арешту з цього автомобіля, накладеного Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з виконання виконавчого документу № 522/15813/15-ц, виданого 01. 04. 2016 р. Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів і наявність таких позовних вимог в суді ОСОБА_4 та його представник підтвердили в судовому засіданні апеляційного суду.

Тобто, питання щодо права власності на спірний автомобіль та арешт цього автомобіля виконавчою службою на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23. 02. 2016 р. також є предметом розгляду судом першої інстанції за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

За викладених обставин з урахуванням вищевказаних правових положень апеляційний суд приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не являються підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, у звязку з чим ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 2 п. 1, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4і залишити ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24. 06. 2016 р.без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_9

ОСОБА_10