Рішення № 62046780, 11.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 2-др/785/3/16

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретарів: Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, а також представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення до рішення апеляційного суду Одеської області від 26.07.2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_4, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2014 року,

встановила:

13 січня 2014 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду із позовом, в якому ставив питання про стягнення з відповідачів заборгованість за кредитним договором, який був укладений05 вересня 2007 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 № ML-OAR/050/2007, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 210 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 05 вересня 2017 року, зі сплатою 13,99 відсотків на рік за користування кредитом (да - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, 05 вересня 2007 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № PML-OAR/050/2007, згідно з яким Відповідач передав в іпотеку АТ «ОТП Банк» нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,150 га та житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 248,1 кв. м, житловою площею 92, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Хутірська, буд. 2 (далі - Договір іпотеки).

Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором, між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-OAR/050/2007, згідно якого ОСОБА_4 поручився солідарно відповідати за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_2 (далі - Договір поруки).

27 липня 2012 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та Договір про відступлення права вимоги.

Оскільки АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання виконав та надав ОСОБА_2 кредит у названій вище сумі, а ОСОБА_2 умови договору виконувала неналежним чином, кредит та відсотки по кредиту не виплачувала, то у зв'язку з цим утворилася заборгованість, яка згідно останніх уточнень склала 11 539 129, 50 грн., з яких 2 287 954, 49 грн. - заборгованість за кредитом, 199 614, 71 грн. - заборгованість по відсоткам, 9 051 560, 29 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань.

Посилаючись на вказані обставини, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив його вимоги задовольнити і стягнути вказану заборгованість по кредиту в солідарному порядку з відповідачів.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_4

Зустрічний позов ОСОБА_2 обгрунтовувала тим, що після того, як ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило до неї позов, їй стало відомо, що 27.07.2012 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, який включає і кредитні договори між нею та ПАТ «ОТП Банк»

Вважала, що Кредитний договір, укладений між нею та ПАТ «ОТП Банк», має бути визнаним недійсним, оскільки при його укладанні кредитодавець - ПАТ «ОТП Банк» порушив ст.11 п.2 Закону України «Про захист прав споживачів», тим самим ввів її в оману, щодо обставин договору, які мають істотне значення.

Також вважала, що вказаний договір суперечить ст.ст. 3, 5 п.4, п.п. «г» Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 1993 р., п.1.11 Положення «Про порядок видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України від 14.10.2004 р. №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. за №1429/10028.

Крім того, ОСОБА_2 вважала, що вищевказаний договір факторингу також підлягає визнанню недійсним, оскільки носить удаваний характер, так як його метою є надання колекторських послуг, яка повинна оподатковуватись.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 в зустрічному позові просила суд постановити рішення, яким визнати недійсним вищевказаний Кредитний договір та договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.06.2012 р., визнати дії відповідача ПАТ «ОТП Банк» протиправними, щодо передачі відповідачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» неузгодженою з нею суму боргу, визнати дії відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» протиправними, щодо не сплати податку на прибуток від фінансової операції, проведеної по договору факторингу.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» були задоволені, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були задоволені частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2014 року, в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено частково.

Було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 287 954,49 грн. (два мільйони двісті вісімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 49 копійок) - заборгованість за кредитом, 199 614,71 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять гривень сімдесят одну копійку) - відсотки за користування кредитом, 2 487 569 грн. (два мільйони чотириста вісімдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень) - пеня за прострочення виконання зобов'язань, а всього стягнуто 4 975 138,20 грн. (чотири мільйони дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто тридцять вісім гривень 20 копійок).

У задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 було відмовлено, як заявлених безпідставно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3441 грн. (три тисячі чотириста сорок одну гривню).

Рішення, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, було залишено без змін.

15 серпня 2016 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, а також від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення, з посиланням на те, що під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції не вирішив питання про судові витрати, які апелянти понесли при поданні апеляційних скарг і витрати на оплату судово-економічної експертизи.

Так, апелянт ОСОБА_2 через свого представника просила суд стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на її користь судовий збір у сумі 3785,10 грн., витрати на оплату судово-економічної експертизи в сумі 13 305,60 грн., комісію банку за оплату витрат по проведенню судово-економічної експертизи у сумі 199,58 грн., а всього 17 290,28 грн.

В свою чергу апелянт ОСОБА_4 через свого представника просив суд стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його користь сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3785,10 грн.

До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь справі, не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

При цьому, представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника.

Перевіривши законність і обґрунтованість поданої заяви, заслухавши доповідача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_2, в особі свого представника ОСОБА_3, звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, судовий збір не сплачувала, оскільки на час подання нею зустрічного позову (02.04.2014 року), вона була звільнена від сплати судового збору по Закону України «Про захист прав споживачів», що і було зазначено нею в зустрічній позовній заяві (т.1, а.с. 104-108).

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, заявник ОСОБА_2, в особі свого представника ОСОБА_3, судовий збір також не сплачувала, оскільки на час подання апеляційної скарги (27.02.2015 року), вона також була звільнена від сплати судового збору по Закону України «Про захист прав споживачів» (т.2, а.с. 133-136).

Стосовно вимог заявника ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат, які вона понесла за проведення судово-економічної експертизи у справі, в сумі 13 305,60 грн., та комісію банку за оплату витрат по проведенню судово-економічної експертизи в сумі 199,58 грн., слід зазначити, що вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2014 року зустрічний позов ОСОБА_2 було відхилено, а рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року зазначене рішення суду першої інстанції в цій частині було залишено без змін.

Крім того, рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року були задоволені позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 та стягнуто з неї на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 287 954,49 грн. - заборгованість за кредитом, 199 614,71 грн. - відсотки за користування кредитом, 2 487 569 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань, а всього стягнуто 4 975 138,20 грн.

Тобто, вищевказані судові рішення свідчать про те, що вони були ухвалені не на користь ОСОБА_2, а тому понесені нею судові витрати, у тому числі за проведення судово-економічної експертизи у справі, в сумі 13 305,60 грн., та комісія банку в сумі 199,58 грн., відшкодуванню не підлягають.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме на ОСОБА_2 був покладений обов'язок по сплаті витрат на проведення судово-економічної експертизи у справі, про що свідчить ухвала колегії суддів від 25.08.2015 року (т.3, а.с.317-320).

Що стосується вимог заявника ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його користь сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3785,10 грн., то вони також задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_4 при зверненні до суду з апеляційною скаргою також судовий збір не сплачував.

Зазначені висновки суду, які грунтуються на матеріалах справи, заявниками ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а також їх представниками не спростовані.

Разом з тим, як було зазначено вище, апелянт ОСОБА_4 при зверненні до суду з апеляційною скаргою не сплатив судового збору, а рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.07.2016 року його апеляційна скарга була задоволена частково та у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 було відмовлено.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити у справі додаткове рішення та стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до п/п 8, п. 2 с. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, яка була чинною на день звернення ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції зі скаргою - 15.01.2015 року (т.а.с.65), за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає стягненню судовий збір у сумі 50 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Так, враховуючи, що при поданні позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сплатило судовий збір у сумі 3441 грн., то з нього належить стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції у сумі 1720,50 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне з власної ініціативи ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції у сумі 1720,50 грн.

Керуючись ст. 220 ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, а також представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції у сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

В іншій частині у задоволенні заяв про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко