Рішення № 62044085, 13.10.2016, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1428/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2016 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача Шамрай В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинівська автоколона №3" про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ТОВ «Веселинівська автоколона №3» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 133914,60 гривень.

В обгрунування позову зазначив, що на підставі Державного акту на право власності на землю йому належить земельна ділянка площею 8,76 га, що розташована в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області.

21.05.2005 року між ним та ТОВ «Веселинівська автоколона №3» було укладено Договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, до 21.02.2015 року. Бажаючи обробляти земельну ділянку самостійно, звернувся до ТОВ «Веселинівська автоколона №3» з заявою, в якій просив після збору врожаю 2014 року не обробляти його земельну ділянку.

У березні 2015 року здійснив вихід з представником ПП «Коренковська» на місце для відновлення меж земельної ділянки виявив факт самовільного обробітку своєї земельної ділянки та факт засіву її озимою пшеницею, хоча ніяких нових договорів, які б надавали право користуватися цією земельною ділянкою ТОВ «Веселинівська автоколона №3» не укладав.

Вказав, що у зв'язку з тим, що земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею був позбавлений можливості здійснити посів соняшнику.

Посилаючись на норми матеріального та процесуального права просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» збитки заподіяні внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 133914,60 гривень, надав розрахунок розміру збитків.

В подальшому представник позивача ОСОБА_1 уточнив підстави позовних вимоги та просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» збитки в розмірі 133914,60 гривень за порушення строків повернення земельної ділянки.

Згодом представником позивача ОСОБА_1 знову уточнено позовні вимоги, згідно яких просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» збитки в розмірі 48543,79 гривень за порушення строків повернення земельної ділянки.

22.06.2016 року безпосередньо позивачем ОСОБА_3 подана заява, згідно якої він наполягав на первісних позовних вимогах та просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» суму в розмірі 133914,60 гривень.

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ТОВ «Веселинівська автоколона №3» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 107011,90 гривень.

В обгрунування позову зазначив, що на підставі Державного акту на право власності на землю йому належить земельна ділянка площею 8,77 га, що розташована в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області.

21.05.2005 року між ним та ТОВ «Веселинівська автоколона №3» було укладено Договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, до 21.02.2015 року. Бажаючи обробляти земельну ділянку самостійно, звернувся до ТОВ «Веселинівська автоколона №3» з заявою, в якій просив після збору врожаю 2014 року не обробляти його земельну ділянку.

У березні 2015 року здійснив вихід з представником ПП «Коренковська» на місце для відновлення меж земельної ділянки виявив факт самовільного обробітку своєї земельної ділянки площею 7,0 га та факт засіву її озимою пшеницею, хоча ніяких нових договорів, які б надавали право користуватися цією земельною ділянкою ТОВ «Веселинівська автоколона №3» не укладав. Іншу частина земельної ділянки площею 1,77 га не була засіяна і він її самостійно обробляв.

Вказав, що у зв'язку з тим, що земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею був позбавлений можливості здійснити посів соняшнику.

Посилаючись на норми матеріального та процесуального права просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» збитки заподіяні внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 107011,90 гривень, надав розрахунок розміру збитків.

В подальшому представник позивача ОСОБА_1 уточнив підстави позовних вимоги та просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» збитки в розмірі 107011,90 гривень за порушення строків повернення земельної ділянки.

Згодом представником позивача ОСОБА_1 знову уточнено позовні вимоги, згідно яких просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» збитки в розмірі 38790,70 гривень за порушення строків повернення земельної ділянки.

22.06.2016 року безпосередньо позивачем ОСОБА_4 подана заява, згідно якої він наполягав на первісних позовних вимогах та просив стягнути з ТОВ «Веселинівська автоколона №3» суму в розмірі 107011,90 гривень.

Ухвалою суду від 30.06.2016 року було задоволено заяву представника позивачів та об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідач ТОВ «Веселинівська автоколона №3» заперечував щодо задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що між ТОВ «Веселинівська автоколона №3» та позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договори оренди землі, строк яких закінчився 21.02.2015 року. Восени 2014 року засіяв земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 озимою пшеницею, так як мав повне право обробляти земельну ділянку, до закінчення дії договору оренди та сподівався на продовження строку дії договору оренди. Розрахунок збитків, що надали позивачі є необґрунтований, тому що базується на припущеннях (можливого прибутку у разі використання земельної ділянки позивачами).

Також вказав, що після закінчення договорів оренди (21.02.2015 року), земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ТОВ «Веселинівська автоколона №3» самовільно не займало та не обробляло, позивачі самостійно обробляли земельні ділянки та доглядали за врожаєм.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 07 липня 2015 року ОСОБА_7 мав намір зібрати урожай пшениці, під'їжджаючи до поля їм громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завадили приїхати до земельної ділянки ОСОБА_7 та зібрати врожай. Домовились з ОСОБА_9 зустрітися на наступний день для вирішення питання, щодо збору врожаю. 09 липня 2015 року проїжджаючи мимо земельної ділянки ОСОБА_7 помітила, що врожай на земельній ділянці зібраний.

Щодо земельної ділянки свого чоловіка ОСОБА_4 показала, що восени 2015 року виїхали на місце розташування земельної ділянки, виявили що земельна ділянка засіяна озимою пшеницею. 07 липня 2015 року їх ОСОБА_9 не допустив до земельної ділянки та домовились зустрітися на наступний день для вирішення питання, щодо зібрання врожаю. 09 липня 2015 року виїхавши на земельну ділянку помітили, що врожай на земельній ділянці зібраний.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, навесні при виїзді на земельну ділянку чоловіка встановили, що земельна ділянка засіяна. 07 липня 2015 року мали намір збирати врожай, громадянин ОСОБА_8 заборонив зібрати врожай. Домовились з ОСОБА_9 зустрітися на наступний день для вирішення питання, щодо збирання врожаю. 09 липня 2015 року помітили, що врожай на земельній ділянці ОСОБА_3 зібраний. Додатково на запитання повідомила, що після 21.02.2015 року її чоловік ОСОБА_3 самостійно обробляв свою земельну ділянку шляхом внесення добрив, обробляв від паразитів посіви.

Щодо земельної ділянки ОСОБА_4 пояснила, 07 липня 2015 року ОСОБА_4 мав намір зібрати урожай пшениці, під'їжджаючи до поля їм громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завадили приїхати до земельної ділянки ОСОБА_4. та зібрати врожай. Домовились з ОСОБА_9 зустрітися на наступний день для вирішення питання, щодо збору врожаю. 09 липня 2015 року виїжджаючи в поле помітила що врожай на земельній ділянці ОСОБА_4 зібраний.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що ОСОБА_3 повідомив йому, що його земельна ділянка засіяна і він має намір зібрати врожай. 07 липня 2015 року разом з ОСОБА_3 виїхали на його поле зібрати врожай, громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завадили приїхати до земельної ділянки ОСОБА_7 та зібрати врожай. На наступний день мали зустрітися з ОСОБА_9 для вирішення питання, щодо збору врожаю. 09 липня 2015 року помітили, що врожай на полі зібраний.

Свідок ОСОБА_3, суду показав що в липні 2015 року ОСОБА_4 мав намір зібрати врожай, але врожай на земельній ділянці вже був зібраний.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що є заступником директором ТОВ «Веселинівська автоколона №3», в його обов'язки входить організаційні питання. Восени 2015 року земельні ділянки ОСОБА_3 та частково ОСОБА_4 були засіяні озимою пшеницею, так як вважали що договір дії по 21.02.2015 року і мають законне право обробляти земельну ділянку та мали намір продовжити договір оренди землі. В 2015 році почали переукладати договори оренди термін дії яких закінчувався в 2015 році.

В лютому місяці 2015 року ОСОБА_3 повідомив, що буде самостійно обробляти земельну ділянку, на що йому було запропоновано надати ідентичну земельну ділянку для посіву соняшнику чи кукурудзи. Через деякий час ОСОБА_3 повідомив, що йому не потрібна інша земельна ділянка і він буде обробляти свою самостійно. Після чого земельну ділянку ОСОБА_3 обробляв самостійно, так в березні місяці на його земельній ділянці була помічена наймана техніка, яка вносила добрива.

В 2015 році до нього прийшов ОСОБА_4 повідомив, що буде самостійно обробляти земельну ділянку. В березні місяці 2015 році на полі помітив людей, під'їхавши помітив ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_4, жінку ОСОБА_4, сина ОСОБА_4, які обмірювали поле та повідомили, що самостійно будуть обробку землі. В квітні місяці помітив, що ОСОБА_4 самостійно обробляє свою земельну ділянку, шляхом внесення добрив.

В літку була виставлена охорона на полях, що знаходяться в оренді ТОВ «Веселинівська автоколона №3». На початку липня 2015 року надвечір, охорона повідомила, що на полі, яке знаходяться в оренді ТОВ «Веселинівська автоколона №3» помічено невідомий комбайн. Під'їхавши на поле, помітив комбайн, автомобіль «Камаз» ОСОБА_3 та його жінку, ОСОБА_4 Вони повідомили, що будуть збирати врожай на своїй земельній ділянці, на що було запропоновано зібрати врожай в денний час, так як нічний час і не видно на якій земельній ділянці збирається врожай, також було запропоновано зустрітися наступного дня де б обговорити порядок зібрання врожаю та відшкодування витрати понесені ТОВ «Веселинівська автоколона №3» на посів озимої пшениці. Через два дні йому повідомили, що врожай на земельних ділянках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зібраний, вважав що врожай на земельних ділянках зібрали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також виїхав на поле та помітив, що врожай на земельних ділянках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зібраний. Земельні ділянки обробляли до 21.02.2015 року, а потім ніякого відношення до вказаних земельних ділянок ТОВ «Веселинівська автоколона №3» не мала.

Суд заслухавши пояснення позивачів, представника позивачів, представника відповідача, вислухавши пояснення свідків, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту серія НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку та ОСОБА_4 на підставі Державного акту серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку належить земельні ділянки площею 8,76 га та 8,77 га відповідно, що розташовані в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області.

21.05.2005 року між ним та ТОВ «Веселинівська автоколона №3» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договори оренди земельної ділянки строком на 10 років, по 21.02.2015 року. Бажаючи обробляти земельну ділянку самостійно, ОСОБА_3 18.06.2015 року, а ОСОБА_4 29.07.2014 року звернулися до ТОВ «Веселинівська автоколона №3» з заявою, в якій просив після збору врожаю 2014 року не обробляти їх земельні ділянки.

Восени 2014 року ТОВ «Веселинівська автоколона №3» було засіяно земельні ділянки ОСОБА_3 та часткового ОСОБА_4 озимою пшеницею в межах дії договору оренди.

В липні 2015 року врожай озимої пшениці на земельних ділянках, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зібрали невідомі.

На підставі цього позивачі самостійно здійснили нарахування збитків за самовільне зайняття земельних ділянок, так як вважали, що посів озимої пшениці завадив їм посіяти соняшник та те, що збір врожаю пшениці, який вони мали намір зібрати на своїх земельних ділянках здійснив ОСОБА_9

Вирішуючи питання про відшкодування збитків, завданих позивачу самовільним зайняттям його земельної ділянки, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно дост. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до п. 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс= Пс х Нп х Кф х Кі, де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2000 року.

Згідно з п. 7 зазначеної Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Таким чином, належним доказом на підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем є матеріали про адміністративне правопорушення, складені уповноваженою законом особою (ст. 53-1 КУпАП), а саме державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель. Зазначені матеріали є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної юридичним або фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Однак, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства зазначені матеріали про адміністративне правопорушення не складалися.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачами під час розгляду справи надано Акти з визначення шкоди власникам землі та землекористувачам від 27.04.2016 року, складені комісією при Веселинівський райдержадміністрації Миколаївської області, згідно яких комісією визначено розмір шкоди заподіяної ОСОБА_3 в розмірі 48543,79 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 48599,20 грн.

Суд не бере до уваги вищезазначені акти комісії виходячи з наступного.

Допитані в судовому засіданні Голова комісії ОСОБА_12 та секретар комісії ОСОБА_14 на запитання головуючого, яким чином комісією з'ясовано, що ТОВ «Веселинівська автоколона №3» було здійснено самовільне зайняття земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дали відповідь, що це встановлено згідно листа ПП «ОСОБА_13» адресованого слідчому СВ Веселинівського РВ УМВС України в Миколаївській області І.В. Скибі-Ярошко. Згідно вказаного листа станом на березень місяць 2015 року земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були засіяні озимою пшеницею.

Але як вже зазначалося вище, лише уповноважені держані органи (державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель) при виході на місцевість можуть встановити факт самовільного зайняття земельної ділянки та її розмір.

В підтвердження, що вказані акти є належними доказами по справі, слугує той факт, що комісією зроблено розрахунок шкоди, що був заподіяний ОСОБА_4 з розрахунку 8,77 га земельної ділянки, хоча як встановлено в судовому засіданні і не заперечується самим ОСОБА_4, озимою пшеницею було засіяно лише частину земельної ділянки приблизно 7 га, який розмір земельної ділянки був засіяний не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не заслуговують на увагу твердження представника позивачів на той факт, що ТОВ «Веселинівська автоколона №3» було включено в податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік земельні ділянки позивачів, а тому даний факт підтверджує, що ТОВ «Веселинівська автоколона №3» самовільно зайняла земельні ділянки.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 308 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент правовідносин), сільськогосподарські товаровиробники щороку до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року декларацію. У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Отже, ТОВ «Веселинівська автоколона №3», згідно норм ПК України зобов'язана була подати податкову декларації сільськогосподарського податку та включити відомості про земельні ділянки позивачів, так як в 2015 році, незалежно від того коли закінчується договір оренди, вони знаходились в оренді у товариства.

Також, як було встановлено в судовому засіданні, з березня місяця 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самостійно обробляли належні їм земельні ділянки (вносили добрива), будь-яких перешкод у вчинені цих дій їм не створювалося, вказане твердження також підтверджується тим, що навесні 2015 року представником ПП «ОСОБА_13» за участю позивачів здійснювалось встановлення межових знаків земельних ділянок.

Догляд за посівами озимої пшениці на своїх земельних ділянках свідчить про той факт, що позивачі мали намір виростити врожай пшениці, а не соняшнику, та спростує той факт, що після 21.02.2015 року ТОВ «Веселинівська автоколона №3» самовільно зайняла земельні ділянки позивачів.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що врожай пшениці було зібрано ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

Відповідно до ст.ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі. Судове рішення, у відповідності з вимогами ст. 213 ЦПК України, має бути законним і обґрунтованим.

В даному разі достатнього обґрунтування позовних вимог позивачі не навели, а висновки, що ґрунтуються на вірогідних припущеннях, суд відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може покласти в основу рішення, тому суд вважає недоведеним посилання позивачів на той факт, що врожай озимої пшениці, що був посіяний на земельних ділянка позивачів був зібраний ТОВ «Веселинівська автоколона №3».

Виходячи зі змісту та обґрунтування позовних вимог, предметом позову є стягнення збитків (упущеної вигоди), які, за твердженням Позивачів, вони могли б одержати від реалізації врожаю насіння соняшника з їх земельних ділянок у 2015 році, якби їх право на розпорядження землею не було порушено відповідачем.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28 січня 2015 року у господарській справі № 3-210гс14, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються, зокрема,представники районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, що створили ці комісії.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Вирішуючи спір про відшкодування збитків власникам землі землекористувачам, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22 і глави 82 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В силу вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування позовних вимог покладається на позивача.

Розраховуючи розмір неотриманих прибутків, Позивачі, виходила з даних Відділу статистки у Веселинівському районі Миколаївської області, щодо врожайності по району соняшника середньої реалізаційної ціни цієї культури за 1 тонну. При цьому позивачами не надано відомостей щодо урожайності соняшника на зерно саме на їх земельних ділянках, що є обов'язковим при з'ясуванні розміру неотриманих доходів. Крім того, з вищевказаного листа Відділу статистики вбачається, що наведені у ньому середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватися для інших цілей.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинівська автоколона №3" про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Веселинівська автоколона №3" про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд Миколаївської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області П. О. Чаричанський