Ухвала суду № 62040736, 06.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10734/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/3766/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 38 06.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів Мельника Я.С.., ОСОБА_2,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання заповіту нікчемним,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 21 жовтня 2014 року, за номером у Спадковому реєстрі 56679898.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 по 243 грн. 60 коп. з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачі подали на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 2013 рік, що було встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2014 року (а.с. 18-19).

ОСОБА_8 є батьком неповнолітнього сина позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про народження останнього серії І-БК №025765 (а.с.13).

Також встановлено, що 03.10.2014 року ОСОБА_8 був госпіталізований в НХЦ Київської обласної клінічної лікарні з діагнозом: обємне утворення (звапнення задньої повздовжньої звязки) на рівні С2-С4, синдром компресії спинного мозку на цьому рівні; глибокий тетрапарез; клінічна група Fr.C, - де помер о 6-00год. 17.11.2014 року, що підтверджується довідкою №2283 від 2-.11.2014 року Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (а.с.20) та даними його медичної карти стаціонарного хворого 105452/1937 (а.с.24-32).

Факт смерті ОСОБА_8 також підтверджується його свідоцтвом про смерть серії 1-ОК №325147, виданим повторно 02 грудня 2014 року виконавчим комітетом Глибоцької сільської ради Бориспільського район у Київської області.

Встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений 18 червня 2014 року ОСОБА_10, секретарем виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області о 09 годині 25 хвилин, зареєстрованого в реєстрі за №17 (а.с.16).

Вказаним заповітом ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку площею 0,2500га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3220882201:01:007:0008, яка знаходиться за адресою: с. Глибоке вул. Леніна,33 а, Бориспільського району Київської області, а також усі будівлі та майно, що знаходяться на вищевказаній земельній ділянці, заповів своєму синові ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що 21 жовтня 2014 року було складено та посвідчено ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, заповіт ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №1882, яким останній на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: усе його майно рухоме та нерухоме, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає в рівних частках: його сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та його доньці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.95).

Текст заповіту надрукований та містить зроблені від руки записи щодо час його підписання «о 19 год. 30 хв.», реєстрового номеру «1882», прізвищ та ініціалів заповідача, а саме від імені ОСОБА_8 «ОСОБА_11В.» та свідків: «ОСОБА_12М.», «ОСОБА_13В.».

Згідно з випискою з Книги викликів нотаріуса приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7В.(а.с.109-110), 21 жовтня 2014 року о 18-00 годину ОСОБА_4 було зроблено виклик нотаріуса, в звязку з чим нотаріусом здійснено виїзд за межі робочого місця нотаріуса 21 жовтня 2014 року о 18-30 годині та час повернення до робочого місця нотаріуса 19год.30хв., а також зазначено, що нотаріусом вчинено нотаріальні дії: посвідчено заповіт ОСОБА_8, за реєстровим №1882, за адресою: Київська обласна клінічна лікарня, 1, м. Київ вул. Багговутівська, 1; засвідчено справжність підписів двох свідків реєстрові №№1883,1884, посвідчено довіреність реєстровий №1885

Згідно з випискою з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7В.(а.с.107-108) 21 жовтня 2014 року нотаріусом, зокрема, вчинено нотаріальні дії за реєстровими номерами : №1882 посвідчено заповіт ОСОБА_8, у звязку з хворобою заповідача заповіт підписано у приміщення Київської обласної клінічної лікарні №1 за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 1, та у звязку з слабкістю рук заповідача заповіт підписано за дорученням заповідача ОСОБА_11, та одночасно зазначено про сплату коштів 100 грн. ОСОБА_11 від імені ОСОБА_8; №1883 - посвідчено справжність підпису свідка ОСОБА_12, запрошеного ОСОБА_14 для посвідчення заповіту, №1884 - посвідчено справжність підпису свідка ОСОБА_13, запрошеного ОСОБА_15 для посвідчення заповіту.

Дослідженням змісту вищевказаного заповіту від 21 жовтня 2014 року реєстровий №1882, встановлено, що за його змістом, він записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_8; у звязку з хворобою і слабкістю рук ОСОБА_8 за його залученням, у його та нотаріуса присутності текст заповіту підписано ОСОБА_11 о 19 год.30 хв.; у звязку з тим, що ОСОБА_8 хворіє та не може особисто прочитати текст заповіту уголос, за його дорученням, в його та нотаріуса присутності текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними ним свідками ОСОБА_12, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_13, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.95).

В заповіті також зазначено про те, що у звязку з хворобою заповідача і його перебуванням у лікарні, заповіт підписано у приміщенні Київської обласної клінічної лікарні №1 за адресою: м. Київ вул. Багговутівська, 1.

Також встановлено, що згідно з Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №38692367 від 21.01.2014, наданого приватним нотаріусом ОСОБА_7, дата і час реєстрації заповіту ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, бланк НАЕ 412529, номер в реєстрі 1882, - 21.10.2014, 19:30 (а.с.105).

За змістом ч.1 ст.1247 заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Відповідно до вимог ч.2 вказаної статті заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.3 та 4 ст.1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно з ч.1 ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Відповідно до ч.2 вказаної статті нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.1252 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Згідно з вимогами ч.5 та 6 вказаної статті свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Відповідно до вимог п.1.7 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за №282/20595 (надалі - Порядок), нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, у цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Крім того, відповідно до вимог п.1.11 глави 3 Порядку, на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сімї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, імя, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Встановлено, в тексті заповіту не зазначено час його підписання, оскільки час, зазначений у заповіті -19год 30хв., як час його підписання від імені ОСОБА_8 ОСОБА_11, це, як встановлено в судовому засіданні, є часом повернення нотаріуса на своє робоче місце та часом реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі, про що свідчить витяг про реєстрацію, записи у книзі викликів нотаріуса та вбачається з пояснень третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_7 (а.с.87, 105, 1-9-110).

В заповіті на зазначено такі необхідні дані щодо особи свідків, як дату народження, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

В порушення вищенаведених вимог чинного законодавство до підписання заповіту, який був записаний за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, перед підписом заповідача не зазначено про те, що він був вголос прочитаний заповідачем, або свідками з урахуванням вимог ст.1248,1253 ЦК України.

Також, в порушення вимог ч.2 ст.1248 ЦК України не зазначено, через які фізичні вади заповідач не може сам прочитати заповіт.

При цьому суд звертає увагу, що законодавець розрізняє такі поняття як у звязку з хворобою та через фізичні вади, про що свідчить зміст ч.4 ст.207 ЦК України, яка прямо передбачає, що, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша.

В цей же час залучення свідків до посвідчення заповіту є обовязковим, у разі, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ч.2 ст.1248 ЦК України).

Крім того, з показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 встановлено, що ОСОБА_8 їх не запрошував та не уповноважував на підписання заповіту чи участь у його посвідченні. Сам заповідач, який через стан здоровя був позбавлений можливості рухатися самостійно, з ними не розмовляв, а їх було запрошено до вчинення нотаріальної дії сином спадкодавця ОСОБА_4, який зазначений у заповіті.

Вказані свідки також підтвердили, що зі змістом заповіту не ознайомлювались та вголос його не читали.

Крім того з показань допитаних свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 також встановлено, що при посвідченні заповіту в лікарняній палаті були присутні сторонні особи, в тому числі сам свідок ОСОБА_16, який є сином ОСОБА_11 та ОСОБА_13, а також син ОСОБА_8 , ОСОБА_4, на користь якого був складений заповіт, та інші сторонні особи, родичі хворих, в тому числі ОСОБА_8

Наведене свідчить про порушення при посвідченні заповіту вимог ч.5 ст.1253 та ст.1255 УК України.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено, що права неповнолітнього ОСОБА_6, в інтересах якого діє його мати ОСОБА_5, порушені внаслідок посвідчення оспорюваного заповіту від 21.10.2014, оскільки зміст вказаного заповіту скасовує попередній заповіт, складений на користь неповнолітнього сина позивача та заповідача ОСОБА_8

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені судом порушення щодо форми та посвідчення заповіту, а також, що особисте прохання про підписання заповіту ОСОБА_8 не підтверджено належними та допустимими доказами та спростовуються показанням залучених до посвідчення заповіту свідків, заявлена позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено нікчемність заповіту.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді :