Ухвала суду № 62040601, 13.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1435/15-к Головуючий у І інстанції Степаненко В.В.Провадження № 11-кп/780/870/16 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 20 13.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 жовтня 2016 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Капічон О.М., Гриненко О.І.

при секретарі судового засідання: Мельник А.С.

з участю: прокурорів: Пухи І.Ю., Бірюкова Р.Г.

представника цивільного позивача: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києва матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 14.04.1997 року Ватутінським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 141 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна, 01.08.2002 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 04.06.2008 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст. 186, ст. 395 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 17.10.2008 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 15.03.2015 року Рівненським районним судом Рівненської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 3 роки, -

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та виправдано у зв'язку з не доведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту скасовано.

Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2014 року.

В задоволенні позову ПТ «Ломбард Донкредит» ТОВ «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно із вироком, органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення ряду умисних злочинів,20.11.2014 року будучи притягнутим Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив умисний злочин за наступних обставин:

ОСОБА_3, перебуваючи 15.12.2014р. в м. Фастів, Київської області, у вечірній час, у невстановленому місці, зустрівся з невстановленою слідством особою, якій запропонував спільно вчинити розбійний напад на ломбардне відділення №256 Повного товариства «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія», що розташована по вул. Соборна, 45, м. Фастів, Київської області, послугами якого він неодноразово користувався, з метою подальшого викрадення грошових коштів та ювелірних виробів.

Після того, як ОСОБА_3 отримав згоду від невстановленої досудовим розслідуванням особи на вчинення кримінального правопорушення вони розробили план виконання злочинної домовленості, який був відомий кожному із співучасників, після чого здобули засоби (знаряддя) для виконання злочинного умислу, а саме: автомобіль «КІА SOUL», реєстраційний номер НОМЕР_1, обріз мисливської рушниці, маски, рукавиці, скотч та сумку.

Таким чином, підготувавшись до вчинення розбійного нападу ОСОБА_3, вступивши у попередню злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, будучи забезпеченим усіма необхідним для вчинення злочину та реалізації своїх злочинних намірів засобами, усвідомлюючи протиправність своїх суспільно небезпечних дій та бажаючи настання злочинних наслідків, того ж дня, приблизно о 19 год. 45 хв., на автомобілі «КІА SOUL», реєстраційний номер НОМЕР_1, приїхали до ломбардного відділення №256 Повного товариства «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія», де зупинилися неподалік зупинки громадського транспорту «Вечірній ринок», яка знаходиться близько 10 метрів від приміщення ломбарду.

Діючи згідно заздалегідь до розробленого плану, ОСОБА_3 і невстановлена досудовим розслідуванням особа, з метою реалізації свої злочинного наміру, знаходячись у салоні автомобіля, через відкриті до приміщення вхідні двері даного ломбардного відділення спостерігали за переміщенням працівника ОСОБА_6

Дочекавшись відповідного моменту, а саме коли працівник ломбардного відділення вийшов із зони спеціаліста, доступ до якого обмежено, до зони клієнта, одягнувши маски та рукавиці, які заздалегідь були підготовлені вийшли з автомобіля та скориставшись вільним доступом, через відкриті вхідні двері, зайшли до приміщення зони клієнта ломбардного відділення № 256.

Перебуваючи у середині приміщення вказаного ломбардного відділення ОСОБА_3 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння майном ломбарду, здійснили напад на працівника ломбарду ОСОБА_7, поєднаного з погрозою застосування до неї насильства небезпечного для її життя та здоров'я, а саме ОСОБА_3 схопивши останню за шию та демонструючи при цьому наявний при ньому предмет схожий на обріз мисливської рушниці, погрожуючи ОСОБА_7 його застосуванням у разі здійснення останньою будь -якого опору.

Після отримання від потерпілої інформації щодо місцеперебування грошових коштів, ювелірних виробів та ключа від сейфу, невстановлена досудовим розслідуванням особа одразу ж почала вчиняти дії щодо відшукування майна та поміщення його до заздалегідь приготовленої сумки, а ОСОБА_3 тим часом за допомогою наявного у нього скотчу обмотував обличчя та руки ОСОБА_7, після чого продовжував її протиправно утримувати.

Після заволодіння належного Повному товариству «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» майна, а саме грошовими коштами у сумі 98490,70 грн. та ювелірними виробами загальною вартістю 726786,02 грн., ОСОБА_3 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з місця вчинення злочину зникли на автомобілі марки «КІА SOUL», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3

Викраденим майном останні розпорядились на власний розсуд, чим спричинили юридичній особі матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 825276,72грн.

Виправдовуючи ОСОБА_3 суд першої інстанції вказав, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Судом зазначено, що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення прокурором обґрунтовується показами потерпілої ОСОБА_6, яка в судовому засіданні прямо вказала на обвинуваченого як на особу, яка була одним із двох учасників розбійного нападу та зазначила прикмети даної особи, відеозаписом із камер відеоспостереження з якого вбачається, що на одному з нападників футболка та спортивні штани схожі на футболку та штани, в які був одягнений ОСОБА_3 під час одного з відвідувань ломбарду, а також показами свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про те, що 15.12.2015 року близько 20 год. вони проїжджали мимо ломбарду і бачили там автомобіль «KIA». Саме такий автомобіль знаходився в користуванні ОСОБА_3

Зазначені обставини, на думку прокурора свідчать про участь ОСОБА_3 в розбійному нападі на ломбардне відділення.

Суд першої інстанції, дослідив надані стороною обвинувачення докази та зазначив, що колегія суддів критично відноситься до показів потерпілої ОСОБА_6, яка прямо вказала на ОСОБА_3, як на особу яка вчинила розбійний напад, посилаючись на прикмети, оскільки впізнання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 228 КПК України з потерпілою проведено не було, а наведені нею прикмети особи, яка брала участь у розбійному нападі різняться з прикметами ОСОБА_3, крім цього, судом було враховано, що на обличчях нападників були одягненні маски.

Посилання прокурора при дослідженні в судовому засіданні відеозапису із камер відео спостереження на футболку та спортивні штани, в яких був одітий нападник і які схожі на футболку і спортивні штани ОСОБА_3, колегія суддів першої інстанції визнала не належними доказами того, що ОСОБА_3 приймав участь у розбійному нападі на ломбардне відділення ПТ «Донкредит», оскільки їх ідентифікацію належним чином проведено не було.

Також, колегія суддів визнала не належними доказами участі ОСОБА_3 в розбійному нападі, покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що 15.12.2014 року близько 20 год. вони проїжджали мимо ломбардного відділення та бачили автомобіль «KIA», оскільки конкретних даних про те, що це був автомобіль «KIA», який перебував у користуванні ОСОБА_3 прокурор не надав.

Тому, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, проаналізувавши їх в совокупності, колегія суддів першої інстанції прийшла до висновку, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що згідно даних зазначених у резолютивній частині вироку ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та виправдано, що суперечить даним зазначеним у вступній частині вироку де судом зазначено про факт вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а тому на думку апелянта суд виклав у вироку формулювання, які за своїм змістом суперечать один одному.

Крім того, апелянт вважає, що суд вказавши у вироку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, жодного з доказів наданих стороною обвинувачення недопустимим, в розумінні ст.ст. 86-89 КПК України не визнав, а ціла низка доказів на які сторона обвинувачення посилалась і які були досліджені під час судового розгляду судом першої інстанції взагалі не була взята до уваги.

Так апелянт вказує, що судом зокрема не було надано оцінки показам свідка ОСОБА_10, який був понятим під час огляду місця події 15.12.2014р. та зазначав, що «продавщиця» ломбарду неодноразово заявляла працівникам міліції, що впізнала в одному з нападників постійного клієнта ломбарду. Також, судом не надано оцінку відео з камер відеоспостереження, яке було переглянуте в суді, на якому видно що верхній одяг одного з нападників, а саме куртка, за своїм фасоном, розміром та іншим ознакам, є аналогічною тій в якій був одягнений брат обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_11 при відвідуванні ломбардного відділення 17.11.2014р. і що сам обвинувачений мав доступ до вказаного одягу так як проживає з братом в одному домі та відео з камер зовнішнього відеоспостереження на якому зображено рух автомобіля «КІА SOUL» в напрямку від місця скоєння злочину до місця мешкання ОСОБА_3.

Крім того, апелянт зазначає про необгрунтованість висновків суду, щодо критичної оцінки показів потерпілої ОСОБА_6, наданих нею у судовому засіданні, яка прямо вказала на ОСОБА_3, як на одного з двох учасників розбійного нападу, якого вона впізнала, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Не погоджується апелянт і з рішенням суду про визнання неналежним доказом відео з камер відео спостереження ломбардного відділення, де стався розбійний напад, оскільки індивідуальні ознаки футболки та спортивних штанів, в яких був одягнений один з нападників у повній мірі відповідає індивідуальним ознакам футболки та спортивним штанам, в яких був одягнений ОСОБА_3 під час відвідування ломбардного приміщення за декілька тижнів до скоєння розбійного нападу.

Крім цього, прокурор вказує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації за 16.10.2015 року, але журнал судового засідання за дане число в матеріалах кримінального провадження міститься, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування вироку.

Представник цивільного позивача в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та винести новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, призначивши йому покарання у виді 8 років позбавлення волі та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Повного товариства «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і компанія» матеріальну шкоду у розмірі 726 786 грн. 02 коп.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на обставини, які є аналогічними обставинам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисники обвинуваченого ОСОБА_3 зазначають, що вирок суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_3 прийнятий з дотриманням встановлених засад кримінального провадження та у відповідності до вимог, передбачених ст. 370 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а доводи апеляційної скарги прокурора є надуманими. В зв'язку з цим, захисники просять виправдувальний вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурорів, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, підтвердили її доводи та просили задовольнити, апеляційну скаргу цивільного позивача підтримали частково;

представника цивільного позивача, який свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційну скаргу прокурора підтримав частково;

обвинуваченого та його захисників, які проти апеляційних скарг заперечували та просили відмовити в їх задоволенні;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та представника цивільного позивача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст. ст. 370, 373 КПК України про те, що судове рішення повинно бути законним, обгрунтовани і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому було інкриміноване.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону у судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3

Спростовуючи пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, суд першої інстанції навів мотиви за яких взято до уваги одні докази та відкинуто інші і обґрунтовано дійшов висновку про його виправдання.

Вирок суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, а доводи апеляційних скарг прокурора та представника цивільного позивача є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Так, постановляючи по даній справі виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, суд першої інстанції правомірно зазначив, що покази потерпілої ОСОБА_6, яка вказала на прикмети особи, що була учасником розбійного нападу, не дають підстав для висновку, що саме ОСОБА_3 є тією особою, яка вчинила розбійний напад на ломбардне відділення ПТ «Ломбард Донкредит», оскільки на обличчях нападників були одягненні маски, наведені потерпілою прикмети особи, яка брала участь у розбійному нападі різняться з прикметами ОСОБА_3, а впізнання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 228 КПК України з потерпілою проведено не було.

Посилання прокурора на те, що футболка і спортивні штани, в які був одягнений нападник, схожі на футболку та штани, в які був одягнений ОСОБА_3 під час одного з відвідувань ломбарду, що видно з відеозапису камер відео спостереження, колегією суддів першої інстанції правильно визнано неналежними доказами того, що ОСОБА_3 приймав участь у розбійному нападі, оскільки зазначені речі не вилучалися та належним чином не були ідентифіковані.

Також, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що 15.12.2014 року близько 20 год. вони проїжджали мимо ломбардного відділення та бачили автомобіль «KIA», не можуть бути визнані належними доказами участі ОСОБА_3 у розбійному нападі, оскільки прокурор не надав конкретних даних про те, що це був автомобіль «KIA», який перебував у користуванні ОСОБА_3

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинуваченням не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

Докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК Українеи, на які посилаються апелянт, були перевірені судом першої інстанції та належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності і достатності та викладені у вироку суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд всебічно та повно дослідив показання обвинуваченого ОСОБА_3, свідків та зібрані докази, дав їм належну оцінку в їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому законно, з врахуванням вимог ст. ст. 373, 374 КПК України, ухвалив виправдувальний вирок.

Також, не знайшло свого підтвердження під час розгляду апеляційних скарг посилання прокурора на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації за 16.10.2015 року, оскільки згідно технічних носіїв інформації, які містяться в матеріалах кримінального провадження, фіксація судового засідання від 16.10.2015 року за допомогою технічних засобів здійснювала та звукозапис судового засідання відтворюється.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та представника цивільного позивача і вважає за необхідне їх залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-

ухвалила :

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ: В.Б. Зіміна

О.М. Капічон

О.І. Гриненко