Ухвала суду № 62040337, 10.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3776/16-ц Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/4809/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 10.10.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Мережко М.В., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 липня 2016 року у справі за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в особі Київської обласної державної адміністрації, Київського обласного державного ветеринарно-санітарного підприємства до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішень міської ради, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного державного ветеринарно-санітарного підприємства,в якому просила скасувати ряд рішень Ірпінської міської ради Київської області, визнати недійсними державні акти на землю та витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

У зв'язку з тим, що в даній позовній заяві наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором не підтверджено, повноважень прокурора на ведення вказаної справи судом не встановлено, ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 липня2016 року на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 45 ЦПК України та п. 3 ч. 2 ст.121 ЦПК України позовну заяву повернуто позивачу.

В своїй апеляційній скарзі Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального справа і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження по справі. Скаргу обґрунтовувала тим, що прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі розпорядника спірних земельних ділянок - Київської обласної державної адміністраціїта землекористувача - Київського обласного державного ветеринарно-санітарного підприємства, оскільки вилучення земельної ділянки та подальша передача її у власність громадян відбулась всупереч встановленої законодавством процедури та є прямим порушенням інтересів держави. Вважає, що прокурором було належним чином обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду в інтересах держави, а також дотримано встановленої законом процедури для цього. За таких умов вважає ухвалу суду незаконною, через що вона підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З метою недопущення безпідставного втручання органів прокуратури в питання, не віднесені до їх компетенції, законодавцем 14.10.2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру». Так органи прокуратури України мають право діяти виключно в межах процедури та компетенції, прямо передбаченої законом. Зокрема, зазначеним законом були чітко регламентовані підстави та повноваження органів прокуратури для представництва держави в судах.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Повертаючи прокурору заяву, суд першої інстанції виходив із незазначення прокурором у своїй позовній заяві належного обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема неможливості самостійного здійснення такого захисту відповідними державними органами, від імені яких прокурор й звернувся до суду. З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх такими, що ґрунтуються на положеннях закону.

Окрім наведеного, суд звернув увагу й на невиконання прокурором встановленої абзацом 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури звернення до суду, зокрема, щодо попереднього повідомлення відповідного субєкта владних повноважень про наміри звернення до суду.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції, прокурором у своїй апеляційній скарзі було зазначено, що ним вказані вимоги були виконані, попередні (до звернення до суду) повідомлення відповідним субєктам владних повноважень були направлені. В той же час з цього приводу прокурором не було представлено до апеляційного суду жодного належного доказу.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Зважаючи на те, що належних доказів на підтвердження своїх посилань про дотримання встановленої абзацом 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури звернення до суду апелянтом так надано й не було, його твердження залишилися недоведеними, відтак не можуть бути прийняті судом. За таких умов колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції з цього приводу такими, що відповідають як обставинам справи, так і положенням закону.

У відповідності до положень ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Зважаючи на передчасність та невмотивованість висновків суду першої інстанції, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської місцевої прокуратуриКиївської області відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: М.В. Мережко

ОСОБА_7