Рішення № 62038873, 12.10.2016, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/647/16-ц

Провадження № 2/162/212/2016

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -- судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судових засідань Гичук О.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів -- відділу Держгеокадастру у Любешівському районі Волинської області -- Бондарчука І.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право власності на землю,

встановив:

25 липня 2016 року до Любешівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до Малоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області (далі по тексту - Малоглушанська сільська рада), ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право власності на землю звернулась ОСОБА_2.

Позовні вимоги умотивовано тим, що відповідно до рішення Малоглушанської сільської ради № 15/4 від 31 жовтня 2007 року позивачу виділено та передано у власність земельну ділянку площею 0,22 гектари по АДРЕСА_1. Земельна ділянка ОСОБА_2 межує із земельною ділянкою ОСОБА_5, яка розміщена по АДРЕСА_2 згаданого села. Після передачі відповідачу ОСОБА_5 землі на підставі оскаржуваних рішень Малоглушанської сільської ради № 21/3 від 11 листопада 2012 року, № 23/2 від 12 грудня 2012 року площа її ділянки зменшилась до 0,2066 гектара, а земельна ділянка ОСОБА_5 частково накладається на земельну ділянку позивача. У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 просить визнати протиправними та скасувати згадані вище рішення Малоглушанської сільської ради; визнати частково недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на землю, видане ОСОБА_5 на підставі рішень Малоглушанської сільської ради № 21/3 від 11 листопада 2012 року, № 23/2 від 12 грудня 2012 року.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позов підтримали.

ОСОБА_2 під час судового розгляду вказала, що у 1981 році їй надавалась земельна ділянка площею 0,25 гектари. Згідно з відомостями земельно-шнурової книги ОСОБА_5 виділялась ділянка площею 0,13 гектари. У 1993 році ОСОБА_5 самовільно, коли вона була на заробітках, поставив свою огорожу під її будівлею, зменшивши площу її земельної ділянки. Позивач звинуватила Малоглушанську сільську раду у підробці рішення, в якому виправлено площу наданої їй земельної ділянки з 0,25 на 0,22 гектари. На запитання суду позивач відповіла, що технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 у неї відсутня.

Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала. Зазначила, що згідно з актом обміру площа землі ОСОБА_2 порівняно з рішенням Малоглушанської сільської ради від 31 жовтня 2007 року зменшилась і становить 0,2066 гектари. Зазначене вказує на те, що частина ділянки ОСОБА_2 протиправно передано у власність ОСОБА_5 Крім цього, представник позивача звернула увагу, що при погодженні меж земельної ділянки ОСОБА_5 ОСОБА_2 не ставила свого підпису у відповідному акті, у ньому замість позивача підписалась інша особа. Отже, порушено процедуру погодження меж земельної ділянки при наданні її у власність відповідачу ОСОБА_5

У судовому засіданні 28 вересня 2016 року представник відповідача -- Малоглушанської сільської ради -- Віліч Микола Миколайович проти позову заперечив, вважає його безпідставним. Акт обміру земельної ділянки, на який покликається позивач, складався після її вимірювання землевпорядником сільської ради звичайним сажнем. Після звернення ОСОБА_2 з цим позовом до суду він самостійно звернувся у Любешівський районний виробничий відділ Центру державного земельного кадастру, фахівці якого повторно виміряли земельну ділянку ОСОБА_2 за допомогою спеціальних технічних пристроїв та встановили, що площа землі позивача по АДРЕСА_1 становить 0,24 гектари. Віліч М.М. вважає, що оскаржувані рішення Малоглушанської сільської ради № 21/3 від 11 листопада 2012 року, № 23/2 від 12 грудня 2012 року про розробку технічної документації та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_2 є зайвими, адже останній отримав цю землю значно раніше.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не з'являвся. Надав суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечив та зазначив, що земельну ділянку по АДРЕСА_2 він отримав у 1978 році, з цього часу і дотепер її розміри не змінились. Правомірність використання ним землі неодноразово перевірялась і досліджувалась різними органами за заявами ОСОБА_2, жодних порушень не виявлено. За фактичними обмірами, зробленими спеціалізованою вимірювальною технікою, уточнений розмір земельної ділянки складає 0,2234 гектари, саме ця ділянка була приватизована ОСОБА_5 після складання технічної документації та затвердження її рішенням Малоглушанської сільської ради № 23/2 від 12 грудня 2012 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів -- відділу Держгеокадастру у Любешівському районі Волинської області -- Бондарчук Іван Іванович у суді зазначив, що підстав для задоволення позову немає, адже стороною позивача на надано належних доказів порушення земельних прав ОСОБА_2

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 60, частини першої статті 212 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України (далі - ЗК) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з пунктами «г», «е» частини першої статті 91 ЗК власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 152 ЗК встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Актом обміру земельної ділянки без дати, складеного сільським головою Вілічем М.М. та землевпорядником Фурдиком В.П., встановлено, що площа земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 складає 0,2066 гектара.

Згідно з рішенням Малоглушанської сільської ради № 6/3 від 17 лютого 1996 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0,12 гектари і ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 гектари. У рішенні не зазначено адреси розташування земельних ділянок, які передавались ОСОБА_5

Рішенням Малоглушанської сільської ради № 15/4 від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,22 гектари. На зворотній стороні аркуша з рішенням наявне викопіювання, на якому площа замальованої земельної ділянки без вказівки на адресу та її власника чи користувача становить 2500 квадратних метрів.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Волинської області № 3148/1-20 від 05 грудня 2008 року рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу імені Кірова села Мала Глуша ОСОБА_5 встановлено розмір присадибної ділянки 0,25 гектари. У довідці не зазначено адреси розташування земельної ділянки.

Рішенням Малоглушанської сільської ради № 21/3 від 11 листопада 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_2.

З технічної документації із землеустрою щодо складання та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, складеної Любешівським районним виробничим відділом Центру державного земельного кадастру, слідує, що площа землі, яка надана ОСОБА_5 становить 0,2234 гектари. У матеріалах технічної документації наявний акт погодження меж земельної ділянки з підписом, виконаним від імені ОСОБА_2

Рішенням Малоглушанської сільської ради № 23/2 від 12 грудня 2012 року згадану вище технічну документацію затверджено та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2234 гектари по АДРЕСА_2

Згідно з відомостями викопіювання з кадастрової карти земельних ділянок по АДРЕСА_1, яке складене інженером Любешівського районного виробничого відділу Центру державного земельного кадастру ОСОБА_9, площа ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 складає 0,2455 гектари, ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 - 0,2234 гектари.

Спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з приводу межі та користування земельними ділянками розглядався Малоглушанською сільською радою та неодноразово судом.

Рішенням Малоглушанської сільської ради № 7/7 від 15 грудня 2006 року вирішено залишити без зміни існуючі межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 20 січня 2009 року у цивільній справі № 2-9/09, яке набрало законної сили, констатовано самовільне знесення тину ОСОБА_2, який слугував межею між земельними ділянками останньої та ОСОБА_5

Згідно з рішенням Любешівського районного суду Волинської області у цивільній справі № 2-192/10, яке також набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0494 гектари відмовлено повністю. При цьому суд посилався на згадані вище архівну довідку № 3148/1-20 від 05 грудня 2008 року, рішення Малоглушанської сільської ради № 7/7 від 15 грудня 2006 року про розподіл меж земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Покликання позивача на підробку посадовими особами Малоглушанської сільської ради рішення, в якому виправлено площу наданої їй земельної ділянки з 0,25 на 0,22 гектари, не знайшло свого підтвердження у рамках кримінального провадження № 12012020140000030 за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. Про це свідчить ухвала слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 22 серпня 2014 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Також не заслуговують на увагу посилання представника позивача на підробку підпису ОСОБА_2 у акті погодження меж з суміжними землекористувачами при оформленні технічної документації на землю ОСОБА_5 При цьому суд звертає увагу, що позивач не оскаржує дій Малоглушанської сільської ради, Любешівського районного виробничого відділу Центру державного земельного кадастру, пов'язані з складанням і оформленням вказаного документа, не ставить питання про визнання його недійсним тощо.

Між тим, суд наголошує, що у ході судового розгляду стороні позивача неодноразово роз'яснювались положення процесуального законодавства щодо обов'язку подання доказів, наслідки невчинення процесуальних дій, про право заявити клопотання щодо призначення експертизи для з'ясування обставин, які мають значення для справи, тощо.

Отже, доказів, що Малоглушанською сільською радою, ОСОБА_5 допущено порушення права позивача на володіння та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не здобуто, доводи сторони позивача з цього приводу є припущеннями.

Позивач звільнена від сплати судового збору. Таким чином, відповідно до статті 88 ЦПК у зв'язку з залишенням позову без задоволення судові витрати у формі судового збору з відповідачів не стягуються.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 197, 209, 213-215 ЦПК, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Малоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень Малоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області № 21/3 від 11 листопада 2012 року, № 23/2 від 12 грудня 2012 року; визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право власності на землю, виданого ОСОБА_5 на підставі рішень Малоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області № 21/3 від 11 листопада 2012 року, № 23/2 від 12 грудня 2012 року, -- відмовити повністю у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Текст повного рішення суду складено 17 жовтня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук