Рішення № 62037963, 30.06.2016, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2210/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

при секретарі Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Сокальська міська рада про заборону заїзду важким транспортом, стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат,- ,,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з даним позовом до ОСОБА_3 , третя особа Сокальська міська рада про заборону заїзду важким транспортом, стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат з наступних підстав : позивачі проживають в АДРЕСА_2, власником якої є її онук ОСОБА_1, позивач по справі. Відповідачка мешкає поряд в будинку АДРЕСА_1 та вже третій рік здійснює будівництво на своїй земельній ділянці. Між їхніми будинками проходить спільний заїзд та через часте використання важкої техніки на будівництві квартира ОСОБА_2 поступово руйнувалася, внаслідок чого остання здійснила вимушений ремонт на суму 4222,2 грн. У травні 2013 року комісія Сокальської міської ради попередила ОСОБА_3 про те, що заїзд важкого транспорту повинен здійснюватись з тильної сторони, тобто зі сторони стадіону, однак цей факт ігнорується. На підставі наведеного позивачі просять суд заборонити заїзд важкого транспорту на земельну ділянку загального користування по вул. Б. Хмельницького та стягнути з відповідачки матеріальну та моральну шкоду, а також понесені ними судові витрати.

18.11.2015 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи тим, що під час вимушеного ремонту квартири також мінялися вікна, загальна вартість яких складає 2850 грн. Таким чином завдана позивачам матеріальна шкода становить 7072,28грн., яку просять стягнути з відповідачки.

Згідно заперечення відповідача ОСОБА_3 проти позову, яке надійшло від представника ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку з цільовим призначенням "будівництво та обслуговування господарських споруд". Ще із попереднім власником у ОСОБА_1 існував конфлікт з приводу користування спільним заїздом, позивач умисно чинить перешкоди, навіть самовільно встановив огорожу чим самовільно захопив частину заїзду зменшивши його ширину на 0,5м., що перешкоджає доступу до сусідньої земельної ділянки. Актом від 16.05.2013 року комісією Сокальської міської ради, на яку посилаються позивачі, її попереджено про те, що заїзд важкого транспорту повинен здійснюватись з тильної сторони, тобто зі стадіону, хоча заїзду до її земельної ділянки зі сторони не існує. Крім того на момент обстеження всі будівельні матеріали (плити, блоки) вже знаходилися на земельній ділянці та були ввезені саме зі сторони стадіону, що підтверджується світлинами, що додаються до матеріалів справи. В 2013-2015 роках через спільний заїзд забудовником завозилися лише щебінь та вапняний розчин автомашинами марки ЗІЛ, які не є важким великогабаритним транспортом. Позивачі вказують, що через рух важкого транспорту пошкоджено їхню квартиру, однак факту пошкоджень не встановлено у належний спосіб. Оскільки порушень майнових чи моральних прав належним чином не встановлено, на підставі наведеного просить в позові відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити , оскільки коли відповідачка ОСОБА_6 лише почала будувати будинок, то спочатку машини возили їй будівельні матеріали зі сторони р. Західний Буг, а потім почали заїжджати через заїзд на земельній ділянці загального користування. Тобто відповідачка користується спільним заїздом і грузові машини, що возять їй будівельні матеріали фактично наносять шкоду їх будинку, а міській раді байдуже , оскільки вони склали лише акт обстеження. Якщо будинок зруйнується, то міська рада не надасть їм інше житло. Після цього її будинок почав тріскати , а коли їхала повз будинок машина з будівельними матеріалами , то її будинок рухався і вона змушена була виходити через страх з будинку на вулицю. Вона писала з приводу цього відповідні звернення в міську раду та в поліцію , до них приходили представники Сокальської міської ради з приводу її звернень. Власником даної квартири в будинку є її внук ОСОБА_1 , і він проживає з нею в цій квартирі. Вона проживає в цій квартирі вже понад 30 років. ОСОБА_1 не давав їй жодного доручення на представлення його інтересів в суді з приводу цього спору. Договір майнового найму між ОСОБА_1 та нею ОСОБА_2 не укладався. Всі позовні вимоги викладені в її користь , а не в користь іншого позивача ОСОБА_1 , оскільки саме вона проживає в цій квартирі і рахує , що порушенні саме її права ( будинок руйнується, вся вода зі стоку йде під будинок позивачки та вона дихає газами від машин). Позивачка ОСОБА_2 як законний володілець даного майна має ті самі майнові права , що і власник квартири ОСОБА_1 . Восени 2015 року останній раз заїзджали грузові машини з будівельними матеріалами чи кран , приблизно два рази в тиждень ( 3 рази заїзджав грузовий кран та 5 разів заїзджав грузовий автомобіль ЗІЛ) . В неї немає жодних підтверджуючих документів на пошкодження будинку (кошторис) та документи на витратні матеріали і вони розуміють , що це не в їх користь. Їх будинок складається з двох квартир і дата забудови будинку це 1890 рік. Власником іншої квартири в їх будинку є Сиротюк, і вони вже більше 20 років не проживають в своїй квартирі. Будинок на даний час знятий з балансу КП «Сокальжитлокомунсервісу». В даному будинку вона особисто робила ремонт , зокрема білила будинок , укріпила спільну стіну з іншою квартирою будинку. Заїзд на земельну ділянку є загального користування, тому вони мають право ним користуватися. На їх думку Сокальська міська рада по даному позову має бути лише третьою особою, а не позивачем. Позивачі не зверталися із заявами в міську раду, щоб вони звернулися з відповідним позовом в суд, а Сокальська міська рада не виносила спеціального рішення , щодо передачі позивачам в користування земельної ділянки на якому знаходиться спільний заїзд.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задоволити позов та в їх обґрунтування зіслався на обставини викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_3 . та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти уточнених позовних вимог та показали, що з даним позовом мала право звертатися лише Сокальська міська рада і вона є належним позивачем. Позивачі спершу повинні були звернутися із зверненнями до Сокальської міської ради , тоді остання в разі виявлення порушення виносить припис щодо усунення порушень в разі виявлення таких, а у випадку їх не виконання, то міська рада звертається з відповідним позовом в суд про усунення порушень законодавства стороною. Також слід зазначити , що позивачі є власниками квартири , а не будинку. Позивачі є неналежними позивачами по даному позову, оскільки вони не є користувачами даної земельної ділянки і такого рішення Сокальської міської ради не існує . Встановлення порядку користування земельною ділянкою не належить до компетенції позивачів , а належить до компетенції Сокальської міської ради. Кожна позовна вимога повинна позивачами обґрунтовуватися належними доказами, однак позивачами таких доказів суду не представлено. Власником квартири є позивач ОСОБА_1 , однак всі позовні вимоги стосуються в користь іншої позивачки ОСОБА_2, а вона лише проживає в даній квартирі і не є співвласником. Тобто всі кошти по позовних вимогах мали би бути стягнуті в користь позивача ОСОБА_1 Також позивачами не представлено суду жодного документа відповідної організації ( висновок експертизи , кошторис тощо) , що зафіксували б характер та кількість пошкоджень будинку, їх кількість , вартість ремонту та матеріалів, причиновий зв»язок утворення ушкоджень в будинку, об»єм ушкоджень та їх наслідки . Також слід зазначити , що будинок в якому знаходиться квартира позивачів є дуже старим, в другій половині будинку знаходиться квартира іншої сім»ї , яка вже тривалий час не проживає там і будинок в цій частині руйнується сам по собі. Моральна шкода має бути доведена в судовому засіданні зокрема , що саме діями відповідачки завдано таку моральну шкоду та обґрунтовано її розмір.

Представник третьої особи Сокальської міської ради ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечив та показав, що спірна земельна ділянка є землею загального користування і перебуває у власності Сокальської міської ради, наявний судовий спір між двома власниками про заподіяння шкоди. По зверненнях позивачки в міській раді була створена комісія, яка виходила на місце та склала відповідний акт від 16.05.2013 року , де комісія попередила гр..ОСОБА_3 про те, що заїзд важкого транспорту повинен здійснюватися з тильної сторони земельної ділянки АДРЕСА_3 (зі стадіону). Проведення огорожі земельної ділянки по АДРЕСА_1 лише з погодженням з КП «Сокальжитлокомунсервіс». Акт вручили сторонами по справі . Це є цивільні правовідносини сторін. Просить суд прийняти рішення на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав:

Відповідно до ст. 22 ЦК ч.2 п. 1 України вбачається, що збитками є втрати , яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК ч.3 України вбачається, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК ч.1 України вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи , а також шкода завдана , майну фізичної особи … відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.

Відповідно до ст. 84 ЦК ч.1 України вбачається, що витрати , пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права , несуть сторони , крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації встановлюється законом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він писав звернення в Сокальську міську раду щодо обставин викладених в позові. Приходили з міської ради землевпорядник з приводу цього та оглядав заїзд і будинок. Він говорив з відповідачкою про те, що необхідно перед будівництвом погодити з позивачами всі питання, однак відповідачка на це не зважала. На спільному заїзді вони колись поставили браму і два роки нею користувалися та мали ключ, поки відповідачка не написала скаргу з приводу цього. На його думку біля будинку слід зробити нормальну дорогу і тоді можна заїзджати машинам до будинку відповідачки. Їх будинок є старий та фактично сипиться від старості. Вони самі укріпили стіни будинку цеглою ще 10 років тому , будинок їх нормально опалюється. Вони не зверталися в жодну експертну установу, для того , щоб вона провела оцінку нанесеної шкоди будинку. Власник квартири позивач ОСОБА_1 на даний час лікується в лікарні від важкої хвороби і фактично не проживає в будинку. Вони зверталися в КП Сокальжитлокомунсервіс і будинок був знятий з їх балансу. Діями відповідачки їм заподіяно моральну шкоду через руйнування будинку. Матеріальна шкода також їм заподіяна і полягає вона в тому , що вони за свої кошти встановили на спільному заїзді браму , однак відповідачка написала скаргу і вони були змушені її демонтувати. Відповідачка не давала їм жодних коштів на встановлення даної брами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є позивача ОСОБА_1 мама. Даний конфлікт з відповідачкою тягнеться вже більше трьох років . Відповідачка купила старий будинок , зруйнувала його та почала будувати новий будинок. Була зруйнована брама на спільному заїзді. Відповідачка та її брат фотографували їх, коли вони блокували їм заїзд транспорту через спільний заїзд до їх будинку. Вони писали скарги в міліцію та міську раду. Земельна ділянка під їх будинком не приватизована. Заїзд на земельну ділянку є спільним на три сім»ї.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав , що він бачив як до будинку відповідачки під»їзджали 2 рази автокран та грузові машини з бетоном, а ОСОБА_2 їх не пропускала . ОСОБА_3 знімала це все на мобільний телефон. Також він бачив як машини з будівельними матеріалами заїзджали до будинку відповідачки зі сторони стадіону школи. Іншого заїзду до будинку відповідачки немає, а зі сторони стадіону є перепад висоти до будинку відповідачки приблизно 3-4 метри і тому це унеможливлює доведення до будинку бетону та піску. В дерев»яному будинку позивачів є дві квартири, будинок в аварійному стані. Іншого заїзду до будинку відповідачки немає і цей заїзд спільний .

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1

Згідно копії витягу №10073746 від 13.03.2006 року вбачається, що зареєстроване право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Відповідно до паспорта серія НОМЕР_2 виданого ОСОБА_2 вбачається, що вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до технічного паспорту № 1890 від 19.02.2013 року виданого КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 складається з двох квартир - № 1 (власник ОСОБА_12) та №2 ( власник ОСОБА_1) . Будинок дерев»яний і побудований в 1890 році .

Відповідно до товарних чеків наданих позивачами вбачається, що було придбано будівельні матеріали на загальну суму 3964 грн. 27 коп. без зазначення прізвища покупця товарів.

Відповідно до товарного чеку наданих позивачами вбачається, що було ними придбано три вікна на загальну суму 2850 грн. без зазначення прізвища покупця товарів в чеку.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру від 03.09.2015 року вбачається, що позивачами сплачено за правову допомогу 400 гривень.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру від 7.11.2015 року вбачається, що позивачами сплачено за правову допомогу 1600 гривень.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1, також сторони по справі користуються спільним заїздом який проходить біля квартири позивачів і веде до будинку відповідачки.

16.05.2013 року комісією Сокальської міської ради в складі членів комісії, інженера-землевпорядника Сокальської міської ради за наслідками розгляду на місці заяви позивача було складено акт, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 попереджено про необхідність заїзду важкого транспорту з тильної сторони земельної ділянки (зі стадіону) до її земельної ділянки по АДРЕСА_1. Також комісією зазначено, що проведення огорожі земельної ділянки АДРЕСА_1 можливе лише з погодженням КП "Сокальжитлокомунсервіс". Однак судом в судовому засіданні також встановлено, що окремого заїзду з тильної сторони земельної ділянки (зі стадіону) до земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, немає , а тому відповідачка ОСОБА_3 змушена з тильної сторони земельної ділянки (зі стадіону) до своєї земельної ділянки будівельні матеріали подавати за допомогою крана на висоту кілька метрів, оскільки її земельна ділянка є на підйомі і автомобіль туди не заїде.

Рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради від 04.08.2014 року №103 зобов'язано гр. ОСОБА_2, яка проживає у АДРЕСА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 від незаконно встановленої тимчасової споруди (брами) як таку, що зайнята без правових підстав та належить до комунальної власності територіальної громади м. Сокаля.

Відповідно до ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувач зобов'язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватись правил добросусідства.

Статтею 103 ЗК України, яка регламентує зміст добросусідства встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1, згідно витягу про державну реєстрацію прав №30792402, та земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3).

В силу вимог ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Таким чином, як вбачається із наведених норм земельного законодавства, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів в частині заборони заїзду важкого транспорту на земельну ділянку спільного користування, оскільки такі вимоги пред'явленні позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не являються належним позивачем, так як не є власниками земельної ділянки під спільним заїздом та по АДРЕСА_1 Належним позивачем по цій позовній вимозі повинна виступати Сокальська міська рада . Позивачі також не є користувачами даної земельної ділянки ( під спільний заїзд) і рішення Сокальської міської ради про передачу позивачам у користування цієї земельної ділянки також не існує . Встановлення порядку користування земельною ділянкою не належить до компетенції позивачів , а належить виключно до компетенції Сокальської міської ради.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Тобто позивачами не виконано процесуального обов»язку доказування, передбаченого ст. 60 ЦПК України, а підстави звільнення від доказування по даній справі відсутні.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, з чого виходить позивач при оцінюванні цієї шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови).

Вирішуючи питання відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали суду в судовому засіданні належні докази щодо розміру шкоди, яку заподіяно на їх думку відповідачем їх квартирі та чи шкода заподіяна саме заїздом важкого транспорту з будівельними матеріалами для відповідачки на земельну ділянку спільного користування ( наприклад висновок відповідної експертизи, де б зазначалося, які ушкодження отримав будинок позивачів та перебування їх в причинно - наслідковому зв»язку із заїздом вантажного транспорту на земельну ділянку відповідача; кошторис витрат на відновлення квартири позивачів тощо) . Також слід зазначити , що всі майнові позовні вимоги стосуються стягнення коштів із відповідачки ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_2, а вона фактично не є власником квартири, в якій проживають позивачі.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази причетності відповідача ОСОБА_3 до заподіяння шкоди позивачам, як матеріальної так і моральної , а тим більше вини відповідачки, позовні вимоги не є обґрунтованими, безпідставними, оскільки судом в судовому засіданні не встановлено належних та допустимих доказів завдання шкоди майну позивачів відповідачкою, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 366, 1166, 1167 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Сокальська міська рада про заборону заїзду важким транспортом, стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: О. А. Веремчук