Ухвала суду № 62036198, 13.10.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/10154/16-а

Провадження № 2-а/520/564/16

УХВАЛА

13.10.2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника третьої особи Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції про закриття провадження у справі за адміністративними позовом ОСОБА_2 до інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3, треті особи: Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції, ОСОБА_4, про визнання дій та протоколу неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста ОСОБА_1 перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3, треті особи: Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції, ОСОБА_4, про визнання дій та протоколу неправомірними, в якому позивач просить суд: визнати дії інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 зі складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності неправомірними, а складений інспектором у наслідку протокол, як акт, складений з порушенням вимог ст.256 КпАП України неправомірним (недійсним).

Під час розгляду справи представник третьої особи Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції надала до суду заперечення проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_2, в яких просить суд закрити провадження у справі за адміністративними позовом ОСОБА_2 до інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3, треті особи: Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції, ОСОБА_4, про визнання дій та протоколу неправомірними на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

В обґрунтування вказаної вимоги про закриття провадження по справі представник Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції посилається на те, що інспектором 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_3 11.01.2016 року був складений протокол АП2 №457024 відносно ОСОБА_2 Позивач, не визнаючи своєї вини у скоєнні ДТП, вважає, що інспектор патрульної поліції склав відносно нього протокол АП2 №457024 з порушенням процесуального законодавства, а також вилучив безпідставно посвідчення водія, що призвело до порушення конституційних прав позивача. З позову вбачається, що позивач оскаржує дії, вчинені інспектором патрульної поліції ОСОБА_3 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення АП2 №457024 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України. Законодавець чітко визначив юрисдикцію справ про адміністративне правопорушення та відніс їх розгляд згідно зі ст. 221 КУпАП до компетенції місцевих загальних судів, вказавши, що такі справи розглядаються в порядку КУпАП. Представник стверджує, що заявляючи вимогу про визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції ОСОБА_3 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, позивач фактично намагається як наслідок визнати не чинним складений інспектором протокол про адміністративне правопорушення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення є складовою справи про адміністративне правопорушення, оцінка йому надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відтак, протокол є виключно способом фіксування певних обставин, а не актом індивідуальної дії, крім того, перевірка правильності його складення повинна поряд з іншим здійснюватися уповноваженим органом при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим протокол про адміністративне правопорушення в розумінні КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, такий доказ оцінюється судом під час винесення постанови. Постановою Приморського районного суду від 05 лютого 2016 року у справі №522/1259/16-п провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ознаками ст. 124 КУпАП - закрито. Проте, постановою апеляційного суду Одеської області від 03.08.2016 року скасовано постанову Приморського районного суду від 05 лютого 2016 року та визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. У звязку з чим представник третьою особи вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справу не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції у судовому засідання клопотання підтримала, просила суд його задовольнити та закрити провадження по справі.

Позивач у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі, вважав його безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Вислухавши думку сторін по справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що клопотання представника третьої особи Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції про закриття провадження по справі є таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів даної справи вбачається, що 26 серпня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати дії інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 зі складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності неправомірними, а складений інспектором у наслідку протокол, як акт, складений з порушенням вимог ст.256 КпАП України неправомірним (недійсним).

З наведених вище обставин та фактів вбачається, що предметом даного розгляду є визнання неправомірними дії інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 зі складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 8 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо гарантується на підставіКонституції України.

Згідно зіст. 2 КАС України,завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень тому числі органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною першоюстатті 55 Конституції України,передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертоїстатті 55 Конституції України,кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Представник третьої особи у закриття провадження по справі посилається на п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .

Враховуючи те, що вимоги позивача стосуються визнання дій інспектора неправомірними, та за наслідками чого позивач просить суд визнати протокол неправомірним, з огляду на гарантованестаттею 55 Конституції Україниправо особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, право особи на доступ до суду, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у звязку з чим підстави для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України відсутні, а клопотання представника третьої особи Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції про закриття провадження у справі за адміністративними позовом ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 157 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника третьої особи Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції про закриття провадження у справі за адміністративними позовом ОСОБА_2 до інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3, треті особи: Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_1 патрульної поліції, ОСОБА_4, про визнання дій та протоколу неправомірними відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий Калініченко Л. В.