Ухвала суду № 62035866, 17.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3567/15-ц 17.10.2016 17.10.2016 17.10.2016

Провадження №22-ц/784/1367/16

Категорія 27

Єдиний унікальний номер 490/3567/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/1367/16

Головуючий у І інстанції Гуденко О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Довжук Т.С., Коломієць В.В.

Із секретарем судового засіданняЛівшенко О.С.

За участю представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_2, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» про визнання кредитного договору недійсним та за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И Л А :

11квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» (далі ОСОБА_4) звернулось з позовом до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/53133 від 18 серпня 2006 року, укладеного з ОСОБА_5, у розмірі 24 976,12 доларів США, що складає еквівалент за курсом НБУ станом на 03.03.2015 р. - 619 923 грн. 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом 22062,72 доларів США, що складає в еквіваленті - 547 611 грн. 23 коп., заборгованість за процентами 1454,02 доларів США, що складає в еквіваленті - 36089 грн. 73 коп. та пеня, нарахована в звязку з несвоєчасним виконанням зобовязання 1459,38 доларів США, що в еквіваленті складає 36 222 грн. 77 коп.

В обгрунтування позову ОСОБА_4 зазначав, що 18 серпня 2006 року між АППБ "Аваль" (правонаступником якого є ОСОБА_4) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014/08-112/53133, відповідно до якого, останньому було надано кредит в сумі 47тис. доларів США, зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном погашення - 18.08.2026 року з цільовим призначенням для особистих потреб.

В якості забезпечення своєчасного виконання зобовязань позичальником за кредитним договором, 18 серпня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/08-112/53133/П, відповідно до положень якого, поручитель зобовязався перед Банком солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів, пені та інших платежів.

У звязку з неналежним виконанням своїх зобовязань у відповідачів утворилась заборгованість, розмір якої станом на 03 березня 2015 року становить 24 976,12 доларів США, з яких: заборгованість по поверненню кредиту 22062,72 доларів США, заборгованість за процентами 1454,02 доларів США, та пеня, нарахована в звязку з несвоєчасним виконанням грошового зобовязання - 1459,38 доларів США. Зважаючи на це ОСОБА_4 просив про задоволення позову (а.с. 1-4).

Ухвалою суду від 03 лютого 2016 року прийнято та обєднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_5Ф до Банку про визнання кредитного договору недійсним, у якому уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_5 просив визнати недійсним кредитний договір № 014/08-112/53133 від 18 серпня 2006 року, укладений між ними, посилаючись на несправедливість умов договору у розумінні статтей 15, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_5 зазначав, що відповідач неправильно нараховував проценти та інші платежі, оскільки даний договір споживчого кредиту був укладений з порушенням принципу рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності й розумності, зокрема, при його укладенні ОСОБА_4 не провів розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту (а.с. 99-101, 104, 147-150).

Ухвалою суду від 18 лютого 2016 року об'єднано в одне провадження цей позов з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до Банку про визнання припиненим договору поруки № 014/08-112/53133/П від 18 серпня 2006 року.

Обгрунтовуючи свій позов, ОСОБА_3 посилалась на припинення поруки у звязку з пропуском Банком 6-місячного строку від дня настання строку виконання основного зобовязання для направлення вимоги до поручителя про дострокове повне погашення всієї кредитної заборгованості (ч. 4 ст. 559 ЦК України) (а.с. 89-90).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2016 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/53133 від 18 серпня 2006 у розмірі 23 516,74 доларів США, що складає еквівалент за курсом НБУ станом на 03.03.2015 року 583 700 грн. 90 коп., з яких: заборгованість по поверненню кредиту 22062,72 доларів США, що складає еквівалент за курсом НБУ - 547611 грн. 23 коп., заборгованість за процентами 1454,02 доларів США, що складає еквівалент за курсом НБУ - 36089 грн. 73 коп., та пені у розмірі - 36 222 грн. 77 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Банку про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Банку про визнання поруки припиненою відмовлено.

Розподілено судові витрати (а.с. 154-161).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову Банку в повному обсязі, задовольнити її позов до Банку про визнання договору поруки припиненим та задовольнити позов ОСОБА_5 до Банку про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 185-187).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги частково просив скасувати рішення в частині солідарного стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за кредитом та відмови в задоволенні її позову про визнання поруки припиненою; відмовився від клопотання про проведення судово-еканомічної експертизи, заявленого в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не зявився, письмових заперечень на апеляційну скаргу від нього не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 18 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» (правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014/08-112/53133, відповідно до якого останньому було надано кредит в сумі 47000 доларів США зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном погашення 18.08.2026 року. цільове використання особисті потреби.

Відповідно до умов Договору повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі, встановленому графіком платежів, який є невід'ємним Додатком до договору.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за п. 5.5. позичальник зобов'язався достроково погасити кредит у разі невиконання або неналежного виконання умов договору у 30-денний термін на вимогу кредитора.

При укладенні даного кредитного договору позичальник завчасно - 15 серпня 2006 року був ознайомлений з умовами кредитування та з діючим законодавством України, що регламентує відносини банка та клієнта, та згоден з умовами кредиту, про що свідчить заповнена ним власноруч заява-анкета на отримання кредиту та заява про ознайомлення у письмовій формі з кредитними умовами, наявними іншими умовами кредитування та відмінностями між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка, орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо (а.с. 22-24).

Згідно з додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 18.08.2006 року було змінено графік погашення кредиту.

В якості забезпечення своєчасного виконання зобовязань ОСОБА_5 за кредитним договором, 18 серпня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/08-112/53133/П, відповідно до положень якого поручитель зобовязався перед позивачем солідарно відповідати за невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів, пені та інших платежів.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав, а відповідачі в повному обсязі не виконали, тому станом на 03.03.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 24 976,12 доларів США, що складає еквівалент за курсом НБУ станом на 03.03.2015 р. - 619 923 грн. 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом 22062,72 доларів США, що складає в еквіваленті 547 611 грн. 23 коп., заборгованість за процентами 1454,02 доларів США, що складає в еквіваленті - 36089 грн. 73 коп. та пеня, нарахована в звязку з несвоєчасним виконанням зобовязання 1459,38 доларів США, що в еквіваленті складає 36 222 грн. 77 коп.

20 січня 2015 року на адресу відповідачів відповідно до п.6.5 кредитного договору було надіслано вимога про дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплаті процентів у звязку з простроченням повернення чергової частини позики, яка була отримана відповідачем ОСОБА_5 04.02.2015 року.

Ухвалюючи рішення щодо стягнення заборгованості солідарно з відповідачів, суд виходив з доведності позову.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання поруки припиненою, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не доведено, що шестимісячний строк, передбачений ч.1 ст. 559 ЦК України, позивачем пропущено.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, суд виходив з того, що він укладений з додержаннім вимог цивільного законодавства тв вільного волевиявлення сторін.

Висновки суду відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, обставинами справи.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Відповідно до п.5 кредитного договору, укладеного між сторонами 18.08.2006 року зі змінами від 26.05.2011 року та графіку погашення кредиту позичальник ОСОБА_5 зобовязався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків (а.с. 25-39).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що прийняті зобовязання відповідач належним чином не виконував, оскільки сплачував платежі не щомісяця та в неналежному розмірі, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість за кредитом та за відсотками (а.с. 6-9). Вимогу банку про дострокове погашення кредиту в повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені він не виконав (а.с. 44, 55).

Не виконувала умов кредитного договору і відповідач ОСОБА_3, яка є поручителем позичальника відповідно до договору поруки від 18.08.2006 року (а.с.42-43). Відповідно до п. 3.1 договору поруки вона несе солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Висновки суду щодо підстав зобовязання та обсягу відповідальності, суми заборгованості сторонами в не спростовані.

За таких обставин суд прийшов до вірного висновку про солідарне стягнення з боржників на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на вимоги ч.4 ст. 559 ЦК України про пропуск позивачем передбаченого цією нормою шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки договорами поруки не встановлено строку її припинення не заслуговують на увагу.

Пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що договір діє до повного припинення всіх зобов'язань боржників за основним договором.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором та виникненням заборгованості за кредитом кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 6.5 кредитного договору право на односторонню зміну умов цього договору, установивши новий строк виконання основного зобов'язання 30 березня 2015 року

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до боржника та поручителя банк заявив 11 квітня 2015 року.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

У справі, яка переглядається, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). (Постанова Судової палата у цивільних справах Верховного Суду від 20.04.2016 року № 6-2662цс15)

Таким чином. з урахуванням зазначених норм матеріального права суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для припинення поруки в порядку частини четвертої статті 559 ЦК України за договором поруки, укладеним між АППБ «Аваль» і ОСОБА_3, оскільки банк пред'явив вимогу до поручителя в межах установленого цією нормою шестимісячного строку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки апеляційна скарга подана не ОСОБА_5, а іншою особою ОСОБА_3, яка не має повноважень на представництво його інтересів.

З огляду на зазначене підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді