Рішення № 62035561, 17.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/1224/16-ц Провадження № 22-ц/772/3079/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39 Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого судді Панасюка О.С., суддів Копаничук С.Г., Медвецького С.К., з участю секретаря судового засідання Топольської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року,

встановила:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що 16 липня 2005 року померла його мати ОСОБА_4, яка на день смерті мала у власності земельну ділянку площею 3,00 га, кадастровий номер 0521289200:01:000:0353, що розташована на території Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області за порядковим номером 318, надану на підставі розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області № 152 від 05 травня 2004 року. Він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, інших спадкоємців немає.

У встановлений законом шестимісячний строк заявник звернувся до Іллінецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку йому було відмовлено, тому що мати не встигла виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, відтак просив суд визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті 16 липня 2005 року матері ОСОБА_4

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,00 га, кадастровий номер 0521289200:01:000:0353, розташовану на території Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області за порядковим номером 318, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 16 липня 2005 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, а також те, що рішенням вирішено питання про її права як спадкоємиці першої черги за законом яка прийняла спадщину після смерті 16 липня 2005 року ОСОБА_4, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4, однак не має можливості оформити право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких міркувань.

Судом встановлено, що 16 липня 2005 року померла ОСОБА_4 (а.с. 5).

П. 3 Розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області від 05 травня 2004 року № 152 Про погодження проекту організації території земельних часток (паїв) та затвердження технічної документації по видачі державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) їх власникам колишнім членам агропромислової корпорації «Якубівка» на території Якубівської сільської ради вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) громадянам власникам сертифікатів на території Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області із земель сумісної власності колишніх членів АПК «Якубівка» та видати державні акти на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) з визначеням цільового призначення ведення особистого селянського господарства з гідно з додатком № 1, списком громадян власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель спільної сумісної власності колишніх членів АПК «Якубівка», зокрема ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,00 га під № 318 (а.с. 6-7).

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Як розяснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Уразі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, за відсутності у справі належних доказів щодо неможливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про спадщину, а саме відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.

Крім того, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За змістом цієї норми належним відповідачем є особа учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема житловий будинок, земельну ділянку.

Як видно із матеріалів справи Якубівська сільська рада не оспорює право власності позивача на спадкове майно. Однак суд, всупереч приписів ч. 4 ст. 10, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не зясував коло спадкоємців померлої 16 липня 2005 року ОСОБА_4, не визначився із тим чи прийняли вони спадщину і чи не оспорюють вони права позивача на спадкове майно, а відтак дійшов безпідставного висновку, що за позовом має відповідати Якубівська сільська рада.

Натомість, як вбачається із апеляційної скарги та доданих но неї документів, спадкоємицею померлої 16 липня 2005 року ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_5, яка 03 лютого 2006 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АПК «Якубівка» с. Якубівка Іллінецького району Вінницької області, розміром 3,39 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0415728, виданого Іллінецькою районною державною адміністрацією 29 липня 1997 року, зареєстрованого 31 липня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 406 (а.с. 20).

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 125 ЗК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (відкриття спадщини в липні 2005 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Ч. 1 ст. 126 цього Кодексу в тій же редакції встановлювала, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Однак, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_4 до часу своєї смерті, 16 липня 2005 року, державного акту на право власності на земельну ділянку площею 3,00 га на території Якубівської сільської ради не отримувала, відтак і не набула у встановленому законом порядку права власності на таку ділянку, а отже таке право до складу спадщини не увійшло.

Натомість, з апеляційної скарги та доданих до неї документів видно, що на час смерті ОСОБА_4 16 липня 2005 року їй належало право на земельну частку (пай) згідно з сертифікатом серії ВН № 0415728 від 29 липня 1997 року, яке було успадковано ОСОБА_5, що є додатковою безумовною підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 314,3 16, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року скасувати.

У позові ОСОБА_2 до Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 606 грн 32 к.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом ОСОБА_6