Рішення № 62033830, 13.10.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Шимківа С.С.

суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано квартиру № 19 в будинку № 24/4 по мікрорайону Будівельників м. Кузнецовськ Рівненської області обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) ідеальну частку квартири № 19 в будинку № 24/4 по мікрорайону Будівельників м. Кузнецовськ Рівненської області в порядку поділу вказаного нерухомого майна між подружжям.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_3 покликається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, оскільки куплена за кошти, які належали їй особисто, а саме за кошти, отримані від продажу квартири № 38 в будинку № 6 по мікрорайону Вараш м. Кузнецовськ Рівненської області, яка належала їй на праві особистої приватної власності, оскільки отримана нею в дар.

Позивачем не доведено, що заробітна плата, яку він отримував, вкладена в придбання квартири, а не витрачена на інші потреби сімї, як і недоведено вкладення заробітної плати в купівлю автомобіля та погашення кредиту.

____________________

Справа № 565/533/14-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_5

Провадження № 22-ц/787/1426/2016 Суддя-доповідач ОСОБА_6

Заява позивача про надання згоди на купівлю квартири не може братися до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено надання згоди другим з подружжя на придбання квартири.

Не стосуються предмета позову висновки суду з приводу того, що внаслідок проведеного ремонту в квартирі істотно збільшилася її вартість.

Недоведеним є те, що на момент придбання спірної квартири у позивача були наявні кошти в сумі 7500,00 дол. США.

Стверджує, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки відповідно до приписів Постанови ПВСУ "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати набрання рішення суду законної сили а від дня, коли один з співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки задовольнив вимоги позивача про визнання квартири обєктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку такого майна, саме в порядку поділу вказаного нерухомого майна між подружжям, однак позивач не звертався до суду з вимогою про поділ майна.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно набуте сторонами у період шлюбу за спільні кошти, а відтак є спільним майном подружжя.

Вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

ОСОБА_7 встановлено, що з 04 березня 1992 року по 05 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кузнецовського міського суду від 05 квітня 2011 року (а.с. 7).

28 січня 2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 придбала квартиру № 19, розташовану в м. Кузнецовську, Рівненської області, м-н Будівельників, буд. № 24, корпус 4, за ціною 20256 грн (а.с. 29).

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_7 України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Разом з тим, з метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Так, ст. 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття, зокрема, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного ОСОБА_7 України від 01 липня 2015 року № 6-612цс15, від 03 червня 2015 року № 6-38цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи 05 лютого 2004 року ОСОБА_8 подарував відповідачці ОСОБА_3 квартиру № 38, розташовану в будинку № 6 м-н Вараш у м. Кузнецовськ Рівненської області (а.с. 26).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.03.2004 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на вищезазначену квартиру на підставі договору дарування від 05.02.2004 року (а.с. 27).

28 січня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 239, ОСОБА_3 продала належну їй на праві власності квартиру № 38, розташовану в будинку № 6 м-н Вараш у м. Кузнецовськ Рівненської області за 90000 грн, які отримала повністю при підписанні цього договору (а.с. 28).

Купівля ОСОБА_3 спірної квартири № 19, розташованої в м. Кузнецовськ, Рівненської області, м-н Будівельників, буд. № 24, корп. 4 за 20256 грн та продаж отриманої нею в дар квартири № 38, розташованої в будинку № 6 м-н Вараш у м. Кузнецовськ Рівненської області відбулися в один день. Розмір коштів отриманих ОСОБА_3 від продажу дарованої їй квартири значно перевищував кошти, за які було придбано спірну квартиру.

Оскільки строк від продажу дарованої квартири та купівля спірної квартири є нерозривним, а саме, протягом нетривалого часу за один день, вказане свідчить про те, що кошти, отримані від продажу подарованої квартири, які були використані на придбання спірної квартири, не вийшли з особистої власності ОСОБА_3 та, оскільки квартира № 19 в будинку № 24, кор. 4 по мікрорайону Будівельників м. Кузнецовськ придбана саме за ці кошти, це майно є особистою приватною власністю відповідачки.

Спірна нерухомість не є спільним сумісним майном подружжя, так як придбана ОСОБА_3 хоча й у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, проте за власні кошти, отримані від продажу особистого майна, а відтак є її особистою власністю.

Дана обставина також об"єктивно підтверджується п. 13 договору купівлі-продажу квартири від 28 січня 2006 року згідно якого в разі смерті "Покупця", яким є ОСОБА_3, всі права та обов"язки по даному договору переходять до його (її) законних спадкоємців на загальних підставах (а.с. 29 зворот).

Протилежного позивачем не доведено і судом не встановлено.

Наявна у матеріалах справи копія заяви ОСОБА_4 від 28.01.2006 року, у якій він надав згоду на купівлю дружиною спірної квартири, не є доказом придбання такої квартири за спільні кошти подружжя. Про це в заяві не обумовлено (а.с. 112).

Статтею 65 СК України встановлено особливості розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, згідно ч. 3 цієї статті для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Положення вищенаведеної статті поширюються виключно на договори, які подружжя або один з них укладає з іншими особами щодо майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.

Укладення дружиною або чоловіком договорів з іншими особами щодо майна, яке є їх особистою власністю регулюється нормами ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_3, так як придбана нею за особисті кошти, на правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу такої квартири не поширюються положення ст. 65 СК України.

Ураховуючи те, що місцевим судом неповно зясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 57, 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів із дня набрання ним чинності.

ОСОБА_9 ОСОБА_6

Судді: Н.В. Бондаренко

ОСОБА_2