Ухвала суду № 62032775, 11.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1889/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2559/16Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

З участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року представник ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі 28722,80 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Дельта Банк» в особі представника за довіреністю ОСОБА_5, який в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. 261 ЦК України, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 13.05.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 79-0191002/ФКВ-08, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 29220,00 дол. США, зі сплатою 12,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13.05.2008 року по 12.05.2015 року.

13.05.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №79-0191002/Zфпор-08, згідно умов якого остання поручилась перед банком, як кредитором, за виконання зобов»язань по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_3 Договором визначено солідарну відповідальність поручителя і боржника перед банком.

03.05.2012 року ПАТ «Дельта Банк» було подано до суду позов про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 13.05.2008 року № 79-0191002/ФКВ-08 в сумі 115694,54 грн. та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.07.2012 року, - 105863,04грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31.07.2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.09.2012 року, по справі №1625/2085/12 позовзадоволено частково та стягнуто на користь позивача солідарно заборгованістьз ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у розмірі 101855,34 грн. та по 578,47 грн. судового збору з кожного.

ВідповідачОСОБА_3 по рішенню Полтавського районного суду Полтавської області від 31.07.2012 року здійснив перші платежі 17.08.2012 року на суму 464,00 доларів США ( еквівалент- 3708,75 грн. за курсом НБУ) та на суму 235,00 грн.- по комісії. Остаточну суму до погашення нимбуло внесено після отримання ухвали Апеляційного суду, з вирахуванням від суми по рішенню суду платежів у серпні 2012 року і сплачено 20.09.2012 року основну суму - 97 911,59 грн. (101855,34 - 3708,75 -235,00 грн. =7911,59 грн.) та 1156,95 грн. судового збору.

Так, згідно квитанції №41595093 від 20 вересня 2012 року ОСОБА_3 вніс 97911,59 грн. на свій рахунок №26208003527285(а.с.63).

Разом з внесенням коштів 20.09.2012 року ОСОБА_3 надав до АТ «Дельта Банк» заяву, в якій прохав прийняти остаточний розрахунок за Кредитним договором в сумі 97911,59 грн у національній валюті, оскільки рішення суду було винесено у гривневому еквіваленті (а.с.62).

Згідно виписки по особових рахунках ОСОБА_3 за період з 01.07.2010 по 11.04.2016 року, 20.09.2012 року останнім було внесено 97911,59 грн на поточний рахунок 26208003527285 з призначенням платежу « (Поповнення поточного рахунку клієнтом ОСОБА_3В.) згідно заяви клієнта, оплата згідно рішення суду» (а.с.119-120). Проте,на погашення кредитної заборгованості, всупереч доручення клієнта вказані кошти 20.09.2012 року не надійшли, а почали надходити частинами з 09.10.2012 року по 03.09.2014 року (а.с.90-93).

Отже, борг по кредиту, визначений станом на 19.07.2012 за рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31.07.2012 року, був повністю погашений відповідачем ОСОБА_3 20.09.2012 року. Однак, позивач, всупереч вимогам закону, на власний розсуд розподілив сплачені позичальником зарішенням суду кошти і не направив їх вчасно на погашення заборгованості по кредиту відповідно до рішення суду, чим фактично створив штучну заборгованість позичальника за тілом кредиту, відсотками, комісією та неустойками.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1068 ЦК України банк зобов»язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов»язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

За нормами ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Так, місцевим судом встановлено, що за період з 19.07.2012 року по 20.09.2012 року ОСОБА_3 користувався кредитними коштами на умовах, встановлених договором, внаслідок чого за цей період виникла заборгованість за відсотками у розмірі 371,32 доларів США та комісією по договору 0,1% у розмірі 467,12 доларів США. При цьому судом правильно взято за вище вказаний період розрахунок заборгованості, складений представником відповідача ОСОБА_3, оскільки позивач не надав відповідних розрахунків боргу за спірний період.

За умовами кредитного договору, проценти і комісія сплачуються до 20 числа місяця, наступного за звітним (п.п.2,7 і 2.8 кредитного договору).

Отже, по нарахованих процентах і комісії термін сплати сплив 20.10.2012 року.

Після цього періоду ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості жодних платежів не вносив та будь-яких розпоряджень щодо їх погашення банку не надавав.

Згідно відмітки на поштовому конверті позивач звернувся в суд з позовними вимогами до відповідачів 18.04.2016 року (а.с.40).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Післяперериванняперебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Встановивши зазначені вище обставини справи та давши належну оцінку доводам сторін, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачем безпідставно не було вчасно зараховано внесену ОСОБА_3 суму боргу на виконання рішення суду, у зв"язку з чим створено штучну заборгованість позичальника за тілом кредиту, відсотками, комісією та неустойками.

Також судом правильно, з урахуванням поданої представником ОСОБА_3 ОСОБА_2 заяви про застосування строку позовної давності (а.с.104), відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення процентів і комісії, які виникли станом на 20.10.2012 року, за пропуском строку давності.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії кредитного договору встановлений до 12.05.2015 року, не заслуговують на увагу, оскільки умовами кредитного договору визначено, що проценти і комісія сплачуються до 20 числа місяця, наступного за звітним. Тому судом вірно застосовано строк позовної давності, так як термін сплати процентів і комісії по платежу сплив 20.10.2012 року. Після цього періоду відповідачі на повернення заборгованості за кредитом грошові кошти не вносили.

Доводи скарги про те, що сума стягнутого боргу за рішенням Полтавського районного суду від 31.07.2012 року була зарахована банком відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» теж не можуть бути підставою для скасування рішення суду, враховуючи, що позивач на власний розсуд розподілив сплачені позичальником зацим рішенням грошові кошти і не направив їх вчасно на погашення заборгованості по кредиту, чим штучно створив заборгованість позичальника.

До того ж, за нормами ст.1068 ЦК України, банк зобов»язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. При цьому, позивач не врахував умови укладеного договору, письмову заяву ОСОБА_3 від 20.09.2012 року про прийняття остаточної суми боргу за рішенням місцевого суду та квитанцію №41595093 від 20.09.2012 року про внесення ним 97911,59 грн.

Інші доводи скарги також не спростовують правильного по суті рішення місцевого суду.

Враховуючи вище викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.М.Омельченко

Судді: А.І.Дорош

ОСОБА_6

Копія вірно: ОСОБА_1