Постанова № 62032066, 12.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р.Справа № 916/848/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.10.2016:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд

на рішення Господарського суду Одеської області від 03 червня 2016 року

у справі №916/848/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд

до відповідача ОСОБА_2 товариства ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ

про стягнення 370492,96 грн.

У судовому засіданні 12.10.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (далі також позивач, ТОВ Український лізинговий фонд) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 товариства ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (далі також відповідач, ПТ ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 370492,96 грн., з яких 273353,96 грн. - борг по лізингових платежах, 45067,86 грн. пеня, 3047,54 грн. 3% річних, 8020,51 грн. інфляційні втрати, 41003,09 грн. штраф, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 3018-01/07/14-В від 17.07.2014 до генерального договору фінансового лізингу № 3018 від 17.07.2014.

У правове обґрунтування позову ТОВ Український лізинговий фонд послалось на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 627, 628, 759, 774, 806 ЦК України, ст.ст. 179, 189, 193, 216, 218, 230 ГК України, ст.ст. 7, 10, 11, 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також положення п. 8.4 договору фінансового лізингу та п.п. 2.1, 2.6, 7.1.1, 7.1.2, 11.8 генерального договору фінансового лізингу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 червня 2016 року у справі № 916/848/16 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 товариства „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд 127951,70 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів, 1336,98 грн. 3 % річних, 3391,87 грн. інфляційних втрат, 9726,84 грн. пені, 9192,78 грн. штрафу. У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що, хоча вимоги позивача про стягнення зазначеної суми лізингових платежів є цілком обґрунтованими, однак, суд вважає розрахунки позивача помилковими: оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, то позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як курсова різниця, нарахована на платіж з відшкодування вартості цього майна, на думку суду, є безпідставними. Враховуючи наведене, судом із застосуванням положень договору було здійснено власний розрахунок лізингових платежів, що підлягають стягненню, згідно якого сума лізингових платежів, що має бути стягнута в межах даної справи, складає 127951,70 грн. Враховуючи вищенаведене, суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, зменшивши при цьому розмір пені та штрафу за усним клопотанням представника відповідача.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Український лізинговий фонд звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити вказане рішення в частині відмови у стягненні 145402,26 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 34341,34 грн. пені, 31810,31 грн. штрафу, 1710,56 грн. 3% річних, 4628,64 грн. інфляційних втрат та постановити в цій частині рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, а також на ненадання судом належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Так, назване товариство зазначило, зокрема, що суд самостійно вийшов за межі позовних вимог і в оскаржуваному рішенні змінив формулу нарахування валютного коригування, чим змінив умови згаданого договору (п. 8.4 договору фінансового лізингу та п. 2.6 генерального договору фінансового лізингу), у звязку з чим нарахування штрафних санкцій здійснено судом на значно менші суми. Крім того, скаржник вважає, що підстави для зменшення розміру неустойки, згідно ст. 83 ГПК України, у даному випадку відсутні.

Ухвалою від 05.07.2016 Одеським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В. прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ Український лізинговий фонд.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 526 від 10.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з перебуванням колегії суддів у складі: головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В. у відпустці. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2016 справу розподілено на розгляд колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_3 (головуючий), ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.08.2016 (судова колегія у складі: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.) прийнято вищезгадану апеляційну скаргу до свого провадження.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав свою правову позицію.

Повне товариство ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відмітками підприємства поштового звязку про вручення поштових відправлень, не зявилось, а отже, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у засіданнях суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як курсова різниця, нарахованої на платіж з відшкодування вартості предмету лізингу, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 17.07.2014 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (Лізингодавець) та ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (Лізингоодержувач) укладено генеральний договір фінансового лізингу № 3018 (далі також Генеральний договір), за умовами якого Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі також предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невідємною частиною Генерального договору, а Лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього Генерального договору та відповідного Договору, а в кінці строку має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у відповідному Договорі.

У п. 2.1 Генерального договору сторони домовились, що всі платежі за користування відповідним предметом лізингу Лізингоодержувач зобовязаний здійснювати у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобовязаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у додатках до цього Генерального договору та/або відповідного Договору.

Згідно п. 2.4 Генерального договору всі чергові лізингові платежі за користування певним предметом лізингу Лізингоодержувач зобовязаний оплачувати не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка платежів відповідного Договору.

Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день (п. 2.5 Генерального договору).

У відповідності до п.п. 2.6, 2.6.1 Генерального договору у разі вказівки у відповідному Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються наступним чином: у разі здійснення коригування з привязкою до долара США шляхом використання середньозваженого курсу долара США до української гривні на готівковому ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: www.bank.gov.ua) за наступною формулою:

То*Кт

Т = Ко , де

Т поточний платіж, який підлягає оплаті в гривнях;

То поточний платіж, зазначений в графі «Загальна сума» відповідного графіка платежів;

Ко - середньозважений курс купівлі долара США до української гривні на готівковому ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: www.bank.gov.ua), встановлений на дату, що передує 2 (двом) робочим дням до дня сплати платежу за графіком платежів.

При цьому, якщо Кт, збільшений на 1 %, буде менше, ніж Ко, перерахунок не проводиться.

У п. 2.6.3 Генерального договору сторони погодили, що для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 «Платіж, відшкодовує вартість предмета лізингу» відповідного графіка внесення лізингових платежів на відповідну дату. У разі здійснення коригування лізингових платежів відповідно до цього пункту 2.6 Генерального договору різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту 2.6 Генерального договору, і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією Лізингодавця.

Пунктом 2.9 Генерального договору встановлено, що при надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача сторони узгодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань за відповідним Договором та відповідним періодом платежу згідно графіка платежів:

- оплата сум компенсацій витрат, понесених Лізингодавцем та не відшкодованих Лізингоодержувачем;

- оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобовязань за відповідним Договором;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу;

- оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди Лізингодавця;

- оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу.

У п. 7.1.1 Генерального договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов відповідного Договору Лізингоодержувач за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Генеральним договором, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до 7.1.2 Генерального договору Лізингоодержувач у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Генерального договору, оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів 10 % від суми простроченої заборгованості; понад 20 днів 15 % від суми простроченої заборгованості.

Приписами п. 7.3 Генерального договору визначено, що Лізингодавець має право на свій розсуд стягувати з Лізингоодержувача прострочену заборгованість та/або вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадках, передбачених чинним законодавством) та/або в судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

За положеннями п. 11.2.1 Генерального договору Лізінгодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Генеральний договір та/або відповідний Договір (відмовитися від Генерального договору та/або відповідного(их) Договору(ів) та вилучити предмет(и) лізингу у випадку, коли Лізінгоодержувач не сплатив лізинговий платіж та/або інший платіж, передбачений відповідним Договором чи будь-яким іншим договором, що укладені чи будуть укладені сторонами протягом дії Генерального договору, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу.

Пунктом 11.4 Генерального договору передбачено, що у разі, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу повідомлення згідно п. 11.3 Генерального договору Лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить предмет лізингу, сплативши Лізингодавцю суму викупу згідно п. 8.5 Генерального договору, а також при настанні обставин,передбачених п. 11.1, 11.2.9 та п. 11.2.10 Генерального договору, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Генерального договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю.

Згідно п. 11.6 Генерального договору датою розірвання відповідного договору є дата фактичної передачі предмета лізингу Лізінгоодержувачем Лізінгодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу. Повернення/вилучення предмета лізингу оформляється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписанням акта вилучення предмета лізингу комісією у складі уповноважених осіб Лізингодавця.

Вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від Договору та/або Генерального договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з відповідним Договором та/або Генеральним договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від відповідного Договору та/або Генерального договору (розірвання Генерального договору) Лізингоодержувач зобовязаний сплатити Лізингодавцю належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів відповідного(их) Договору(ів); витрати, понесені Лізингодавцем у звязку з виконанням Договору(ів), а також передбачені Генеральним договором або чинним законодавством України штрафні санкції (п. 11.8 Генерального договору).

17.07.2014 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (Лізингодавець) та ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 3018-01/07/14-В (далі також Договір) до Генерального договору фінансового лізингу № 3018 від 17.07.2014.

Відповідно до п. 3 Договору предметом лізингу є автомобіль PORSHE Cayenne GTS, 2013 року випуску, загальною вартістю 1762595,00 грн. з ПДВ.

У п. 8.4. Договору передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют з привязкою до доларів США відповідно до п. 2.6 Генерального договору.

У п. 8.5 Договору визначено, що у разі розрахунку платежів за цим Договором з коригуванням курсу валют згідно п. 8.4 Договору, Ко дорівнює 11,71807.

Згідно п. 12 вказаного договору, додатки до Договору, а саме: додаток № 1 графік внесення лізингових платежів, додаток № 2 - специфікація, є невідємними частинами даного договору.

21.07.2014 сторони уклади додаткову угоду № 1 до Договору та Генерального Договору, у пункті 1 якої сторони дійшли згоди викласти в наступній редакції пункт 3.3.1 до договору: « 3.3.1. Загальна вартість предмету лізингу, включаючи ПДВ 1749024,00 грн., в т.ч. ПДВ 291504,00 грн.», а у пункті 2 угоди - викласти в наступній редакції пункт 8.1 до договору: « 8.1. Загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору 2407291,65 грн., може змінюватися відповідно до умов Генерального договору фінансового лізингу».

Графіком внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору) встановлено дати нарахування та оплати лізингових платежів, суми лізингових платежів, у т.ч. платежі щодо відшкодування вартості предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2014 позивач передав Лізингоодержувачу (відповідачу) предмет лізингу, а саме автомобіль марки PORSHE Cayenne GTS 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, № шасі/кузова WР1ZZZ92ZЕLА74055, № двигуна GЕ07313, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі предмета лізингу, тобто виконав свої зобовязання за Генеральним договором та Договором належним чином.

У свою чергу, ПТ ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ оплатило авансовий платіж та належним чином, відповідно до умов п. 2.6 Генерального договору в повному обсязі оплачувало лізингові платежі з урахуванням суми курсової різниці, однак з серпня 2015 року припинило виконувати свої зобовязання щодо оплати лізингових платежів, у звязку із чим у відповідача виникла заборгованість, яка не була погашена ним добровільно.

Договір фінансового лізингу № 3018-01/07/14-В від 17.07.2014 був розірваний 21.12.2015, про що свідчить відповідний акт повернення майна з фінансового лізингу в звязку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця.

Звертаючись з вищезгаданим позовом, позивач зазначив, що у відповідача існує заборгованість по лізингових платежах за період з 22.08.2015 по 21.12.2015 у сумі 273353,96 грн., на яку позивачем було нараховано пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та штраф у розмірах, що заявлені до стягнення.

У ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 вказаної статті ЦК України до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 названого Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

При цьому, статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615 ЦК України).

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст.10 Закону України Про фінансовий лізинг встановлюють, що Лізінгодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених договором випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2014 ПТ ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ отримало предмет лізингу - автомобіль марки PORSHE Cayenne GTS 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, тобто позивач виконав своє зобовязання за укладеними між сторонами вищевказаними договорами належним чином. Проте, відповідач з серпня 2015 року припинив виконувати свої зобовязання щодо оплати лізингових платежів, що не спростовано ПТ ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість за період з 22.08.2015 по 21.12.2015 у сумі 273353,96 грн.

За таких обставин, як вірно вказав у оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, вимоги позивача про стягнення несплачених лізингових платежів є цілком обґрунтованими. Однак, при цьому, суд дійшов висновку про помилковість розрахунків позивача, з огляду на те, що, оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, то позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як курсова різниця, нарахованої на платіж з відшкодування вартості цього майна, є безпідставними. Враховуючи наведене, судом із застосуванням положень договору було здійснено власний розрахунок лізингових платежів, що підлягають стягненню, згідно якого сума лізингових платежів, що має бути стягнута в межах даної справи, складає 127951,70 грн.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо помилковості розрахунку позивача з огляду на наступне.

З умов укладених між сторонами Генерального договору та Договору, зокрема вищенаведених положень п.п. 2.6, 2.6.1, 2.6.3, 11.8 Генерального договору, п. 8.4 Договору, вбачається, що сторони домовились про застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют з привязкою до долара США та визначили формулу, за якою розраховуються платежі, що підлягають оплаті в гривнях. При цьому, у п. 2.6.3 Генерального договору сторони погодили, що для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 «Платіж, відшкодовує вартість предмета лізингу» відповідного графіка внесення лізингових платежів на відповідну дату; у разі здійснення коригування лізингових платежів відповідно до цього пункту 2.6 Генерального договору різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту 2.6 Генерального договору, і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією Лізингодавця.

Як вище зазначалось, сторони вільно, на свій розсуд, за спільним погодженням визначають умови договору, які в подальшому зобовязані виконувати.

Матеріали справи не містять доказів внесення будь-яких змін до вищенаведених умов укладених між сторонами договорів або заявлення вимог про внесення таких змін позивачем чи відповідачем, відтак, висновок місцевого господарського суду про безпідставність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як курсова різниця, нараховану на платіж з відшкодування вартості цього майна, суперечить положенням Генерального договору та Договору.

При перевірці судом апеляційної інстанції здійсненого позивачем розрахунку боргу по лізингових платежах у сумі 273353,96 грн. встановлено, що цей розрахунок є вірним та таким, що відповідає умовам укладених між сторонами договорів.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що розрахунки позивача наведених сум 3 % річних (3047,54 грн.) та інфляційних втрат (8020,51 грн.) здійснено вірно, тому висновок Господарського суду Одеської області про обґрунтованість позовних вимог лише в частині стягнення 3% річних в сумі 1336,98 грн. та втрат від інфляції в розмірі 3391,87 грн., за власним розрахунком суду, є помилковим.

Крім того, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

За визначенням, наведеним у ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вище згадувалось, у п. 7.1.1 Генерального договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов відповідного Договору Лізингоодержувач за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Генеральним договором, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відтак, позивач правомірно, як встановлено судовою колегією, нарахував пеню в розмірі 45067,86 грн.

У відповідності до 7.1.2 Генерального договору Лізингоодержувач у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Генерального договору, оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів 10 % від суми простроченої заборгованості; понад 20 днів 15 % від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 41003,09 грн.

Отже, власні розрахунки місцевого господарського суду розміру пені та штрафу є також помилковими.

Стосовно висновку господарського суду про наявність підстав для зменшення розмірів належних до сплати штрафних санкцій - пені та штрафу за усним клопотанням представника відповідача, колегія суддів зауважує нижче наведене.

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

У підпункті 3.17.4 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами) розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши обставини справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 товариства „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ, що порушило зобов'язання за укладеними між сторонами договорами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції змінює рішення Господарського суду Одеської області від 03 червня 2016 року у справі №916/848/16, задовольняючи позов ТОВ Український лізинговий фонд у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03 червня 2016 року у справі №916/848/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 товариства ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд заборгованість у розмірі 370492,96 грн., з яких 273353,96 грн. - борг по лізингових платежах, 45067,86 грн. пеня, 3047,54 грн. 3% річних, 8020,51 грн. інфляційні втрати, 41003,09 грн. штраф та 9670,52 грн. судового збору, у тому числі 4113,13 грн. за подання апеляційної скарги».

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

ОСОБА_2 текст постанови складено 17.10.2016.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький