Постанова № 62032031, 12.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 911/1581/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта - Лисенко В.М. (дов. від 31.08.2016);

від боржника - не з'явився;

розпорядник майна - не з'явився;

від ТОВ "Стокхолл" - не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

на ухвалу господарського суду Київської області від 30.08.2016

у справі № 911/1581/16 (Суддя: Наріжний С.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокхолл"

до Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 911/1581/16 заяву ПАТ "Дельта Банк" від 23.06.2016 № 18.5/1807 (вх. № 13340/16) задоволено частково. Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" у сумах: 2756,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 21246698,06 грн. - позачергово, як забезпечені. В іншій частині заяву відхилено; затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина", до якого включено вимоги:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокхолл" (код ЄДРПОУ 31303941) у сумах: 13780,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 2500000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;

- Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) у сумі 2756,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; окремо включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) у сумі 21246698,06 грн., як забезпечені заставою майна Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" і підлягають задоволенню позачергово; вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, представник Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити ухвалу господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 911/1581/16, визнати Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" кредитором у справі № 911/1581/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" на загальну суму 607 910 277, 25 грн., з розподілом черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", внести окремо до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" вимоги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", які забезпечені заставою боржника, внести до реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору, понесені Публічним акціонерним товариство „Дельта Банк" при поданні заяви до господарського суду з грошовими вимогами у даній справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" на суму 2 756, 00 грн. в першу чергу.

В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд її призначено на 12.10.2016.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судове засідання 12.10.2016 розпорядник майна та представники боржника, ТОВ "Стокхолл" не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності розпорядника майна та представників боржника, ТОВ "Стокхолл", за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2016 апелянт підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2016 порушено провадження у справі № 911/1581/16; визнано безспірні грошові вимоги Кредитора - ТОВ "Стокхолл" до Боржника у сумі 2500000,00 грн. основного боргу; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Рєзнікова Владислава Ігоровича (свідоцтво № 829 від 19.05.2014), призначено попереднє засідання суду на 30.08.2016, судові витрати, понесені ТОВ "Стокхолл" у вигляді судового збору, сплаченого Заявником за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника у сумі 13780,00 грн. покладено на ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина", вирішено інші процедурні питання у справі.

01.06.2016 господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 32077 про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина".

В порядку ст. 23 Закону про банкрутство 29.06.2016 до господарського суду Київської області від ПАТ "Дельта Банк" (Заявник) надійшла заява про визнання кредиторських вимог до Боржника у сумі 607910277,25 грн.

09.08.2016 через відділ діловодства суду надійшов уточнений відзив розпорядника майна Боржника від 05.08.2016 № 05/08-1/3 (вх. № 16437/16) про розгляд кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк".

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції крім іншого, визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" у сумах: 2756,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 21246698,06 грн. - позачергово, як забезпечені. В іншій частині заяву відхилено.

З даним судовим рішенням, у відповідній частині, апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу лише в тій частині, що оскаржується апелянтом.

Так, апеляційна скарга обґрунтована тим, що кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" оскаржуваною ухвалою визнані частково, з чим апелянт не може погодитись, оскільки всі заявлені вимоги повністю підтверджуються доказами, які суд, на думку апелянта, не взяв до уваги.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується, винесена з повним дослідженням обставин справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 23 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Абзацом 2 частини 2 вказаної статті встановлено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, у кредиторській заяві заявник просить визнати грошові вимоги до Боржника у сумі 607910277,25 грн. та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо, як забезпечені згідно іпотечного договору від 08.06.2011 № 13/07/І03/11-КЛТ.

Заявлена сума кредиторських вимог виникла на підставі кредитного договору від 03.06.2011 № 04.1/07/11-КЛТ, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ерфольг-Україна" щодо надання кредиту в межах загальної суми, еквівалентної 17300000,00 Євро.

27.09.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" (первісний кредитор) та АТ "Дельта Банк" (новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого первісний кредитор продав (відступив) новому кредитору права вимоги за низкою правовідносин, у тому числі за кредитним договором від 03.06.2011 № 04.1/07/11-КЛТ (з усіма змінами та доповненнями до нього) та договорами забезпечення.

Вказана вище сума кредиторських вимог складається з 596888672,62 грн. заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, а також 11021604,62 грн. пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Обставини щодо виникнення заборгованості ТОВ "Ерфольг-Україна" за наведеними кредитними правовідносинами, а також переходу прав вимоги до ПАТ "Дельта Банк" були предметом дослідження суду у справі № 911/1362/15 про банкрутство ТОВ "Ерфольг-Україна" і вказані вимоги були визнані ухвалою попереднього засідання від 15.07.2015 у вказаній справі.

08.06.2011 між ПАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 13/07/І03/11-КЛТ, відповідно до умов якого ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина" в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ерфольг-Україна" перед іпотекодержателем за вказаним кредитним договором надає іпотекодержателю в іпотеку майно, а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Херсонська область, місто Херсон, вулиця Патона, будинок №4 (чотири) та складаються з: готельного комплексу "Бригантина" (літ. А, А1, А2, А3, А4), загальною площею 6969,3 кв.м., прохідної (літ. Б), навісів (літ. В, Г, Д, Е, З), гаражу (літ. Ж), мостіння (№І), огорожі (№1, 2), літнього майданчика (№ІІ), та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія ЯЯЯ № 693362 від 21.03.2007 року, виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 20.03.2007 року № 176, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 27.03.2007 р. в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі № 8, номер запису 2684, реєстраційний номер 12862594, що розташовані на земельній ділянці площею 1,0147 (одна ціла сто сорок сім десятитисячних) га, кадастровий номер земельної ділянки 6510136600:10:001:0003.

Згідно з п. 1.4. Іпотечного договору, заставна вартість майна за згодою сторін складає 1818635,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 21246698,06 грн.

Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору, за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та іншими витратами, обумовленими виконанням умов цього договору.

Крім того, згідно умов кредитного договору від 03.06.2011 № 04.1/07/11-КЛТ усі вимоги банку до позичальника, що виникнуть у майбутньому за цим договором та додатковими угодами, укладеними в рамках цього договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать позичальнику та третім особам, за укладеними з останніми договорами застави.

Відповідно до додатку № 2 до кредитного договору від 03.06.2011 № 04.1/07/11-КЛТ обсяг забезпечення достатній для надання кредиту (траншу). Так, в переліку майна, яке передано в іпотеку, заставу банку з метою забезпечення виконання основним боржником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором та, яке є власністю як основного боржника (позичальника за кредитним договором), так і третіх осіб, міститься вказане вище майно майнового поручителя ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина", передане в іпотеку банку, ринкова вартість якого згідно вказаного додатку визначено в 1818635,00 Євро (21 246 698,06 грн.), під забезпечення якої надано кредит в сумі 2579378,40 Євро.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна Боржника у суді першої інстанції заявлені кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" визнано частково в сумі 21246698,06 грн. (в межах заставної вартості предмета забезпечення) та віднесено окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені; також розпорядником майна Боржника визнано суму судового збору в розмірі 2756,00 грн. у 1 чергу.

Боржником у своєму відзиві на кредиторську заяву Банку, поданому до суду першої інстанції, також визнано вимоги лише в межах заставної вартості предмета забезпечення.

Апеляційна скарга ПАТ "Дельта Банк" мотивована тим, що майновий поручитель (боржник у даній справі) та основний боржник (за вказаним договором кредитної лінії), зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, колегія суддів виходить з такого.

Правовідносини між ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина" та ПАТ "Дельта Банк", реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані нормами цивільного законодавства, а саме ЦК України, Законом України "Про заставу", Законом України „Про іпотеку".

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 552 ЦК України).

Згідно зі ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" :

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Як зазначалося вище, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 у справі № 5023/6981/11).

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника, як до майнового поручителя.

ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина", в даному випадку, не є позичальником за основним кредитним договором, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною сторонами в договорі іпотеки).

Так, у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, що висловив Верховний Суд України у постанові №14/030 від 03.06.2014 року у справі №25/5005/6641/2012 та у постанові від 26.08.2014 року справі № 5024/948/2012. У наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Вказані вище Постанови Верховного Суду України не містять висновку про те, що майновий поручитель повинен нести відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання у розмірі більшому, ніж вартість предмета іпотеки.

Згідно з абз. 3 п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

В постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави (в межах вартості предмета іпотеки, що погоджена сторонами у відповідному договорі іпотеки) з відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

При іншому тлумаченні (відповідальність майнового поручителя, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, перед іпотекодавцем у розмірі понад вартості предмета іпотеки) не досягається мета Закону про банкрутство - відновлення платоспроможності боржника, оскільки штучно збільшується розмір його кредиторської заборгованості.

Враховуючи викладене вище, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника та, дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання заявлених Публічним акціонерним товариством "Дельта-Банк" кредиторських вимог частково, в межах вартості предмету іпотеки за вищевказаним договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ерфольг-Україна" за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 21 246 698,06 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Готельний комплекс "Бригантина" окремо, як забезпечені майном боржника, що вірно встановлено судом першої інстанції.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", та для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 30.08.2016 у справі № 911/1581/16 у відповідній частині. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у тій частині, що оскаржується апелянтом, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 34, 43, 101-106 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 911/1581/16 в частині відхилення кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" до Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1581/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 17.10.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко