Рішення № 62031893, 04.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.2016Справа №910/16755/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16755/16

за позовом приватного акціонерного товариства «Отіс», м. Київ,

до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», м. Київ,

про стягнення 34 732,14 грн.,

за участю представників:

позивача - Мацюк В.В. (довіреність від 29.01.2016 № 8);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Отіс» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - Підприємство) 34 732,14 грн. за договором D2 4Т від 30.10.2013 № 261 на капітальний ремонт ліфта (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 04.10.2016.

28.09.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: заборгованість виникла не з вини Підприємства; станом на 01.09.2016 дебіторська заборгованість споживачів (мешканців, наймачів, власників) житлових квартир за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає відповідач складає 18 060 203,35 грн.; Товариство звернулося з дванадцятьма позовами на загальну суму 302 482,99 грн.; у випадку задоволення всіх позовів Підприємство не зможе виконати рішення суду, а тому просить суд розстрочити виконання рішення з даної справи на дванадцять місяці рівними частинами.

03.10.2016 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2016 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі; проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення заперечив, оскільки Підприємством не подано доказів неможливості сплати боргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2013 Підприємством (замовник) та Товариством (підрядник) було укладено Договір, за умовами якого:

- замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з виконання капітального ремонту ліфта розташованого за адресою: вул. Деміївська, 35 (1 під'їзд) реєстр № 12830, та придбавання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів замовника, а замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт та матеріалів, яка визначена у договірній ціні (пункт 1.1 Договору);

- вартість робіт, доручених підряднику за Договором, визначається дефектним актом та розрахунком договірної ціни на виконання капітального ремонту ліфта (додаток № 1 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору і складає 34 732,14 грн., включаючи ПДВ (пункт 2.1 Договору);

- виконання робіт оформляється актом за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (пункт 2.2. Договору).

- оплата вартості ремонту ліфта згідно з пунктом 2.1 Договору здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 (пункт 2.3 Договору);

- підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно кошторисної документації не пізніше 3-х місяців з дня підписання Договору (пункт 3.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 5.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача регіональним директором спеціалізованого ліфтового управління № 4 Задьорою М.М., який діяв на підставі довіреності від 28.02.2013 № 27, та від відповідача директором Вегерою В.О., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач на виконання умов Договору виконав роботи, а відповідач прийняв їх, що підтверджується актом від 30.10.2013 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року на суму 34 732,14 грн. та довідкою від 30.10.2016 № б/н про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року на суму 34 732,14 грн.

Вказані документи підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін без зауважень та приймаються судом як належні докази виконання робіт підрядником.

Разом з тим, Підприємство умови Договору не виконало та у встановлений строк, а саме не пізніше 05.11.2013 (п'ятий робочий день після підписання акта), борг не сплатило.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи складає 34 732,14 грн.

Відповідач по суті позовні вимоги визнав, проте вказував на те, що борг виник не за його вини, а через наявність значної заборгованості мешканців і відсутність фінансування за рахунок коштів, отриманих від комунального підприємства «Розрахунковий центр «Голосіїво».

Доводи Підприємства не є підставою для звільнення від виконання обов'язку з оплати за Договором, оскільки саме відповідач є замовником ремонтних робі та зобов'язався оплатити їх вартість.

Невиконання іншими особами своїх зобов'язань перед Підприємством, не звільняють останнього від виконання обов'язків за Договором.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Що ж до заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення, то суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши документи, подані Підприємством, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідач мотивує клопотання про розстрочення тим, що Товариством заявлено до нього дванадцять позовів і наявністю дебіторської заборгованості у сумі 18 060 203,35 грн.

Разом з тим, Підприємством не подано жодного документального підтвердження відсутності грошових коштів; наявності значної дебіторської заборгованості та неможливості виконати рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду на розстрочку виконання судового рішення за наявності документального підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 17-б; ідентифікаційний код: 32375554) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Отіс» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37; ідентифікаційний код:14357579): 34 732 (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять дві) грн. 14 коп. основного боргу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 18.10.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук