Рішення № 62031839, 10.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2016 р. Справа № 906/717/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №602 від 19.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №б/н від 16.09.2016 (взяв участь в засіданні 22.09.2016р.)

від третьої особи: ОСОБА_3 дов. №06-25-15/1845 від 07.04.2016; ОСОБА_4 дов. №06-2515/4964 від 10.10.2016

В засіданні суду 06.10.16р. оголошувалась перерва до 15:00 год. 10.10.16р. в порядку статті 77 ГПК України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_5 освіти Андрушівської районної державної адміністрації

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Житомирській області (м.Житомир)

до ОСОБА_6 селищної ради

про відшкодування грошових коштів шляхом їх повернення в сумі 21535,19 грн.

Позивачем ОСОБА_5 освіти Андрушівської районної державної адміністрації пред'явлено позов до відповідача ОСОБА_6 селищної ради про відшкодування грошових коштів шляхом їх повернення.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивач посилається на те, що внаслідок проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Андрушівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2013р. по 01.02.2016р. Державної фінансової інспекції у Житомирській області від 28.04.2016р. за №06-03-09/003 було виявлено порушення та встановлено наявність заборгованості ОСОБА_7 сільської ради (яка з 01.01.2016р. увійшла до складу територіальної громади ОСОБА_6 селищної ради) по відшкодуванню електроенергії в сумі 2342, 62 грн. та 19192, 57 грн. заборгованості за теплопостачання.

Ухвалою від 25 липня 2016р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну предмету та підстави позову, позивачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити.

Відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення коштів заборгованості за використання електроенергії, натомість заперечує в частині відшкодування вартості теплової енергії в сумі 19192, 57 грн. В засіданні суду 22.09.16р. в усній формі зазначав, що відповідно до укладених договорів та додаткових угод до них, які були укладені Кирилівською сільською радою з позивачем та актів виконаних робіт на протязі 2013, 2014-2015 років, кількість теплової енергії визначалась у квадратних метрах площі опалювальних приміщень, а не кубічних метрах, та що в повному обсязі сільською радою всі грошові зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії виконано, на підтвердження зазначеного надано суду копії Договорів про відшкодуванням природного газу, платіжні доручення про сплату природного газу, акти виконаних робіт, платіжне доручення про відшкодування витрат за електроенергію.

Ухвалою від 22.09.2016р. господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 фінансову інспекцію в Житомирській області (м. Житомир).

Третя особа ОСОБА_8 фінансова інспекція у Житомирській області вважає позов обґрунтованим, оскільки в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 розрахунок обсягів та вартості понесених позивачем витрат на теплопостачання та електропостачання об'єктів сільської ради вказаним відділом освіти проводився із застосуванням будівельних об'ємів (в куб.м.) будівель та споруд, як ОСОБА_7 ЗОШ І-ІІ ст, так і об'єктів ОСОБА_7 сільської ради без урахуванням умов укладених між позивачем ОСОБА_7 сільською радою попередньо вказаних договорів, як наслідок сплачено відшкодування ОСОБА_7 сільською радою за теплопостачання 209132, 00 грн. та за електропостачання 14977, 87 грн., що призвело до здійснення позивачем видатків на покриття витрат ОСОБА_7 сільської ради зі спожитої електричної енергії на загальну суму 2342, 62 грн. та витрат на теплопостачання на загальну суму 19192, 57 грн.

В ході вирішення спору представник позивача та третя особа позовні вимоги підтримували, представники відповідача, відповідно, заперечували. Судом вживались заходи щодо витребування у сторін спору додаткових доказів та пояснень по суті спірних правовідносин.

В засіданні суду 10.10.16р. представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016р. за №06-03-09/003 ОСОБА_8 фінансовою інспекцією в Житомирській області здійснено ревізією фінансово-господарської діяльності відділу освіти Андрушівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2013р. по 01.02.2016р. та встановлено, зокрема, наступне:

- між ОСОБА_5 освіти та ОСОБА_7 сільською радою Андрушівського р-ну були укладені Договори про відшкодування природного газу та електроенергії, спожитих дошкільним навчальним закладом вищевказаної сільської ради;

- ревізією повноти відшкодування ОСОБА_5 освіти ОСОБА_7 сільською радою спожитих комунальних послуг встановлено, що в порушення ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV, п. 1 умов Договорів про відшкодування природного газу та електроенергії від 12.03. 2013р. №1 та №2, від 20.02.2014 №1 та №2, від 07.04.2015р. №13 та №14, ч. 1, ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначення обсягів спожитих сільською радою комунальних послуг проводився із розрахунку, що припадає на 1 куб.м. площі при визначеному за умовами договорів 1 кв. м. площі, внаслідок чого, станом на 01.02.2016р. ОСОБА_5 освіти здійснено видатків на покриття витрат вищевказаної сільської ради зі спожитої електричної енергії на загальну суму 2342, 62 грн. та витрат на теплопостачання на загальну суму 19192, 57 грн., які в заборгованості перед сільською радою за даними бухгалтерського обліку ОСОБА_5 освіти не відображено та фактично сільською радою не відшкодовано (реєстр - розрахунок стану розрахунків між ОСОБА_5 освіти Андрушівської РДА та ОСОБА_7 сільською радою за період 01.01.2013 по 01.02.2016 у Додатку 2.6.13 до Акту);

- дане порушення призвело до ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку та відповідно до п. 2.14 Положення №88, ч. 8 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV та п. 1.2 Порядку №44, відповідальність за не достовірність відображених у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку несуть особи, які склали і підписали ці документи;

- відповідне порушення допущено з вини головного бухгалтера відділу освіти ОСОБА_1, колишнього начальника ОСОБА_5 освіти ОСОБА_9, начальника ОСОБА_5 освіти ОСОБА_10;

- в ході ревізії ОСОБА_5 освіти ОСОБА_6 селищній раді територіальній громаді направлено рахунки на належну до відшкодування вартість спожитої електричної енергії в сумі 2343, 62 грн. та теплопостачання в сумі 19192, 57 грн.;

- внаслідок вищевказаного порушення ОСОБА_5 освіти завдано матеріальної шкоди на загальну суму 21535, 19 грн.

13.05.2016р. рекомендованим листом ОСОБА_5 освіти Андрушівської районної державної адміністрації надіслав вимогу голові ОСОБА_6 селищної ради про повернення коштів за спожиту електроенергію та боргу в сумі 21535, 19 грн. за спожиту теплоенергію (а.с. 11).

У зв'язку з невідшкодуванням відповідачем в добровільному порядку позивачу коштів за спожиту електроенергію та теплову енергію на загальну суму 21535, 19 грн., позивач звернувся з позовом до суду з вимогою відшкодувати грошові кошті шляхом їх повернення в сумі 21535,19 грн.

В ході судового розгляду спору відповідач доводив, що у відповідності до укладених між ОСОБА_7 сільською радою та ОСОБА_5 освіти Андрушівської РДА договорів та додаткових угод, актів виконаних робіт на протязі 2013, 2014 та 2015р. було виконано та сплачено в повному обсязі всі грошові зобов'язання, на підтвердження зазначеному надав суду копії договорів на відшкодування газу, актів виконаних робіт, платіжних доручень (а.с. 18-66).

Крім того, відповідач надав докази на підтвердження сплати коштів за спожиту електроенергію в сумі 2231, 52 грн. згідно платіжного доручення №1323 від 18.08.2016р. (а.с. 67).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Правовою підставою цього позову стали саме результати проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Андрушівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2013р. по 01.02.2016р. ОСОБА_8 фінансовою інспекцією у Житомирській області.

Верховний Суд України вже неодноразово вирішував питання щодо застосування пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (постанова від 7 жовтня 2014 року у справі № 21-368а14, постанова від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, постанова від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-603а14, 21-40а14, постанова від 23.02.2016 у справі 818/1857/14, постанова від 27. 01. 2016р. у справі № 2а-4367/10/0770), сформувавши таку правову позицію:

- органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень;

- при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання;

- що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги; такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом;

- зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що відповідати за збитки, завдані державі , повинен саме позивач - ОСОБА_5 освіти Андрушівської районної державної адміністрації, а не відповідач - ОСОБА_6 селищна рада.

Так, ОСОБА_8 фінансовою інспекцією в Житомирській області зроблено висновок про те, що порушення вимог чинного законодавства допущено з вини головного бухгалтера відділу освіти ОСОБА_1, колишнього начальника ОСОБА_5 освіти ОСОБА_9, начальника ОСОБА_5 освіти ОСОБА_10.

Окрім того, згідно із п. 3 Порядку проведення інспектування ОСОБА_8 фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування ОСОБА_8 фінансовою інспекцією, її територіальними органами, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Як вже судом мотивовано, позивач, як підконтрольна третій особі установа, з метою виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів , звернулась з цим позовом до суду , вважаючи, що вправі посилатись на порушення її суб'єктивного права відповідачем.

Згідно ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків (ч. 2 п. 8 ст. 16 ЦК України).

Однак для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобовязання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний звязок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника ( постанова ВСУ від 25.02.15р. у господарській справі № 17/192).

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність щодо збитків не настає (постанова ВСУ від 25.02.15р. у господарській справі № 17/192).

Фактично у позовній заяві позивач вважає збитками кошти, які він не отримав від відповідача ОСОБА_7 сільської ради (яка з 01.01.2016р. увійшла до складу територіальної громади ОСОБА_6 селищної ради) в якості відшкодування спожитої електроенергії та послуг з теплопостачання внаслідок неправильних розрахунків, про що зазначено в акті ревізії третьої особи.

Однак виявлені ревізією порушення позивачем чинного законодавства не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Так, акт ревізії лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором; не доводить протиправності поведінки відповідача (не виконання чи неналежне виконання ним своїх обов'язків за договором підряду), що, у сукупності з встановленими вище обставинами справи, не може слугувати правовою підставою для задоволення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012.

Відповідно, за загальним принципом права - «Jus ex injuria non oritur» - суб'єктивне право особи не виникає із вчиненого нею ж правопорушення.

Таким чином, у відповідача не виникає обов'язку відшкодувати збитки, заподіяні державі позивачем через допущене ним порушення фінансової дисципліни.

Відсутність у позивача порушеного суб'єктивного права є підставою для відмови у позові.

На підставі ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.2016р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (простою)

4- третій особі (простою)