Постанова № 62031742, 10.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року о 16 год. 30 хв.Справа № 808/2500/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_5, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17-1304 від 14.07.2016;

визнати протиправним та скасувати рішення №0000221304 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7% за 2015 рік у сумі 2109,88 грн.;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.07.2016 №0000541304 та №0000551304.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «ЮК ОСОБА_6», оскільки товари від контрагента фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Також зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на формування валових витрат з урахуванням даних операцій та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі ПК України) базується виключно на припущеннях. Крім того вказує, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом податкового законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальних характер. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позові, додатково зазначив, що відповідачем безпідставно вказано про нереальність господарських операцій виходячи з відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує виконання господарських операцій з постачання товару, а лише відображає його переміщення. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ЮК ОСОБА_6», оскільки позивачем під час перевірки не надано документів на підтвердження транспортування придбаного товару від ТОВ «ЮК ОСОБА_6» до ФОП ОСОБА_5 Зазначає про неможливість підтвердження господарських операцій ТОВ «ЮК ОСОБА_6», що на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та унеможливлює формування показника валових витрат на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «ЮК ОСОБА_6». Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа підприємець 28.04.2011 Запорізьким міським управлінням юстиції, відповідно до відомостей АІС «Податковий блок» позивач здійснює діяльність у сфері посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

В період з 29.06.2016 по 11.07.2016 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 29.04.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №34/08-26-13-04/НОМЕР_1 від 14.07.2016 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем, серед іншого:

пп.«в» п.176.1 ст.176 ПК України, встановлено перекручення даних поданих в декларації за 2015 рік, а саме завищення валових витрат;

п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% в загальній сумі 21098,85 грн.;

п.177.2, п.177.4, п.177.11 ст.177 ПК України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 9120,54 грн.;

п.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.164 підрозділу ПК України, а саме занижено суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 912,05 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2016 №Ф-17-1304, якою позивача зобовязано сплатити недоїмку в розмірі 21098,85 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 21.07.2016 №0000221304, яким до позивача застосовано штрафні санкції з єдиного внеску в розмірі 2109,88 грн.;

податкове повідомлення рішення від 21.07.2016 №0000541304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати військового збору в розмірі 1140,06 грн., в т.ч. за основним платежем 912,05 грн. та штрафними санкціями 228,01 грн.

податкове повідомлення рішення від 21.07.2016 №0000551304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11400,67 грн., в т.ч. за основним платежем 9120,54 грн. та 2280,13 грн. штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнямирішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат (що в свою чергу призвело до заниження належних до сплати сум єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, військового збору, податку з доходів фізичних осіб), у звязку з відсутністю, на думку контролюючого органу, факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮК ОСОБА_6».

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже єдиний внесок сплачується фізичними особами-підприємцями виходячи з бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат.

Згідно з п.177.11 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом за результатами перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_5 задекларованих валових витрат на суму 60803,60 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «ЮК ОСОБА_6» щодо придбання бензину А-92, що в свою чергу зумовило висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, єдиного внеску та військового збору.

Судом встановлено, що 25 травня 2015 року між позивачем та ТОВ «ЮК ОСОБА_6» укладено договір поставки №540, відповідно до умов якого продавець ТОВ «ЮК ОСОБА_6» зобовязується поставити, а покупець ФОП ОСОБА_5 прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали на умовах, викладених у даному договорі (а.с.51).

Відповідно до п.2.1 договору відвантаження товару здійснюється продавцем на підставі заяви покупця про відвантаження (базис поставки перевезення здійснюється автомобільним транспортом продавця до складу покупця). Найменування товару, його кількість, мінімальна норма відвантаження, ціна відображуються у видатковій накладній.

З наданої до матеріалів справи видаткової накладної від 31.05.2015 №РН-0000365, судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем придбано у ТОВ «ЮК ОСОБА_6» товар Бензин А-92, у кількості 4252,00 л, за ціною 14,30 грн., усього на суму 72964,32 грн., в т.ч. ПДВ 12160,72 грн. (а.с.45).

У звязку із здійсненням вищевказаної господарської операції ТОВ «ЮК ОСОБА_6» виписана податкова накладна від 31.05.2015 №364, яка у встановленому законодавством порядку зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.46).

Надана до матеріалів справи копія податкової накладної, виписана ТОВ «ЮК ОСОБА_6» по даній господарській операції, містить відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень і її оформленні контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте суд зазначає, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для висновків про реальність господарських операцій за відсутності факту придбання товару.

Так само, як і сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

З пояснень представника позивача та наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що отриманий від ТОВ «ЮК ОСОБА_6» товар безпосередньо використовувався в господарській діяльності позивача, а саме під час виконання умов договорів укладених ФОП ОСОБА_5 за СФГ «Перепілка» та ПСГП «Південне».

Так, з наданих до матеріалів справи видаткових накладних судом встановлено, що позивачем в адресу СФГ «Перепілка», за видатковою накиданою від 23.06.2015 №РН-0000017 було реалізовано бензин А92, у кількості 2050,00 л, за ціною 14,67 грн., а в адресу ПСГП «Південне», за видатковою накладною реалізовано товар бензин А92, кількістю 2530,00 л, за ціною 15,53 грн. (а.с.29, 33).

Транспортування бензину від ФОП ОСОБА_5 до СФГ «Перепілка» та ПСГП «Південне» підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с.30, 35). Також, на підтвердження подальшої реалізації палива придбаного у ТОВ «ЮК ОСОБА_6» до матеріалів справи надано належним чином оформлені податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_5 (а.с.31, 36). Рух коштів підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з банку (а.с.38-39).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «ЮК ОСОБА_6» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобовязань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮК ОСОБА_6».

Під час судового розгляду справи встановлено, що єдиною підставою для висновків контролюючого органу про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «ЮК ОСОБА_6», стала відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставку бензину від ТОВ «ЮК ОСОБА_6» до ФОП ОСОБА_5

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників.

Відповідно до глави I Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пп.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби) й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Отже, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише визначають права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано вищезазначені копії: договорів, податкових і видаткових накладних, банківських виписок, тощо.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що позивач надав всі необхідні первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагента, які в сукупності підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, свідчать про фактичний рух активів та зміни у капіталі, зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум понесених валових витрат.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_5 валових витрат на суму 60803,60 грн.

Також, враховуючи попередні висновки суду про необґрунтованість висновків відповідача про завищення ФОП ОСОБА_5 валових витрат на суму 60803,60 грн., необґрунтованими та безпідставними є також висновки про порушення позивачем приписів п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», п.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу Х Податкового кодексу України, п.177.2, п.177.4, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, оскільки такі висновки контролюючого органу є похідними від встановленого завищення валових витрат на суму 60803,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у звязку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17-1304 від 14.07.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000221304 від 21.07.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7% за 2015 рік у сумі 2109,88 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.07.2016 №0000541304 та №0000551304.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко