Постанова № 62031653, 13.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа № 917/2221/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серія ЕВ177751 від 24.09.2007 року (директор), ОСОБА_2, за довіреністю №1 від 11.11.2015 року;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 25.01.2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режим відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" (вх. № 2207 П/3-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 28 липня 2016 року по справі № 917/2221/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", м. Світловодськ Кіровоградської області

до Державного підприємства "Лубенське лісове господарство", м. Лубни Полтавської області

про визнання укладеним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.07.2016 року по справі №917/2221/15 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано укладеним між Державним підприємством "Лубенське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів" договір купівлі-продажу необробленої деревини №4/ЛУ від 31.08.2015 року, у редакції, викладеній позивачем у проекті договору купівлі-продажу необробленої деревини №4/ЛУ від 31.08.2015 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Лубенське лісове господарство" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2016 року по справі №917/2221/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, ТОВ Світловодський Завод Пиломатеріалів зареєстроване 27.12.2013 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб за №14461020000001958.

Основний вид економічної діяльності: лісопильне та стругальне виробництво.

27.08.2015 року Українською універсальною біржею було видано ТОВ Світловодський Завод Пиломатеріалів, як переможцю, аукціонне свідоцтво №1930 від 27.08.2015 року про факт продажу необробленої деревини поставок 3 кварталу 2015 року: лоти №47, 55, 64, 67, об'ємом 30 м. куб. на суму 105040,00 грн.

У зазначеному свідоцтві вказано, що воно є підставою для укладення договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем. Відповідно до положень та до Положення про організацію і проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого Наказом Держкомлісгоспу України від 19.02.2007 року №42, покупець зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу протягом 10 календарних днів з дня проведення аукціону (пункт 1,2).

Матеріали справи свідчать, що згідно листа позивача від 31.08.2015 року, відповідачу було направлено проект договору купівлі-продажу необробленої деревини №4/ЛУ від 31.08.2015 року у 2-х екземплярах (а.с.16-19, том 1). Факт направлення підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.20, том 1).

Листом №04-01/343 від 01.09.2015 року ДП "Лубенське лісове господарство" повідомило позивача, що направлений проект договору купівлі-продажу необробленої деревини №4/ЛУ від 31.08.2015 року не відповідає договору, розробленому Державним агентством лісових ресурсів та рекомендовано звернутися до ДП "Лубенське лісове господарство" для укладання договору купівлі-продажу необробленої деревини в зазначені в Аукціонному свідоцтві терміни (а. с. 21, том 1).

Крім того, листом №11/355 від 08.09.2015 року відповідачем повідомлено позивача, що вносити будь-які зміни в існуючий договір на даний час підприємство не вбачає потреби та необхідності. Нова форма типового договору купівлі-продажу необробленої деревини та рекомендації щодо її впровадження в господарській діяльності на підприємство не надходила, а складання "протоколів розбіжностей", "протоколів узгодження розбіжностей" і ін. не буде сприяти нормальним господарським стосункам (а.с.22, том 1).

Позивач листом від 21.09.2015 року (а. с. 23, том 1) звернувся до відповідача з вимогою, у порядку досудового урегулювання спору, направити екземпляр підписаного договору купівлі-продажу необробленої деревини №4/ЛУ від 31.08.2015 року або підписаний екземпляр даного договору разом із протоколами розбіжностей до нього.

У відповідь відповідач листом №10/392 від 23.09.2015 року повідомив про відсутність у своїх діях порушення норм діючого законодавства, що регулює порядок укладання господарських договорів та повернув позивачу без підпису проекти договору №4/ЛУ від 31.08.2015 року (а. с. 24, том 1).

Спір у даній справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, незгодою Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" укласти з позивачем договори купівлі-продажу необробленої деревини.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом під час укладання господарських договорів діє принцип диспозитивності, який передбачає перш за все свободу волевиявлення сторін щодо укладення договорів. Це випливає з положень статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою під поняттям «свобода договору» розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак, виходячи з меж здійснення цивільних прав (стаття 13 Цивільного кодексу України) у випадках, передбачених законом, реалізація абсолютного права на свободу волевиявлення щодо укладення господарського договору може бути обмежена іншим суб'єктивним правом - вимагати укладення такого договору.

Відносини, пов'язані зі спонуканням до укладення господарських договорів, належать до категорії тих, які складаються на ранніх стадіях розвитку майнових відносин. Вони є предметом цивільного права, а тому відповідні права суб'єктів підлягають захисту шляхом звернення до суду в порядку, передбаченому для захисту цивільних прав. Слід зазначити, що згідно зі статті 16 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Оскільки однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України), цей спосіб захисту опосередковує позовні вимоги про визнання договору укладеним.

Так, предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача щодо встановлення господарських відносин на підставі запропонованого проекту договору купівлі-продажу необробленої деревини.

На виконання розділу 4 Концепції реформування та розвитку лісового господарства, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 № 208-р, з метою вдосконалення організації роботи з реалізації необробленої деревини в країні, створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад у торгівлі деревиною, для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств, установ, організацій та населення Державним комітетом лісового господарства України наказом від 19.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 за № 164/13431, затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини (надалі - Положення).

У відповідності до пункту 2.7 Положення на підставі отриманих від продавців пропозицій на продаж біржа формує аукціонний бюлетень, який містить відомості про обсяги необробленої деревини, що виставляються для реалізації на аукціоні, кількість та розміри лотів, якісні характеристики, початковий рівень ціни на один метр кубічний, крок аукціону, умови поставки.

З огляду на вищенаведене, вбачається, що істотні умови договору купівлі - продажу необробленої деревини, враховуючи можливість придбання даного виду товару виключно на спеціалізованих аукціонах, фактично узгоджуються між продавцями та покупцями під час організації та проведення аукціону з продажу необробленої деревини у відповідності до Положення, а саме предмет договору, обсяг необробленої деревини, кількість та розміри лотів, якісні характеристики які надають продавці у вигляді пропозиції; у заявах про купівлю, що подаються покупцями визначається обєми та характеристики деревини яку бажає такий покупець придбати; строк дії договору встановлено Положенням і складає 1 квартал року; ціна договору - ціна фактичного придбання деревини покупцем за результатами торгу на збільшення ціни.

Згідно розділу 4 Положення усі права та обовязки покупця і продавця та порядок проведення розрахунків за угодою, укладеною на аукціоні, обумовлюються у підписаному ними договорі купівлі-продажу. Усі розрахунки проводяться безпосередньо між продавцем та покупцем з урахуванням гарантійного внеску покупця, перерахованого ним на поточний рахунок організатора аукціону для участі в ньому.

Відповідно до пункту 4.1 Регламенту з організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Українській універсальній біржі, затвердженого Головою біржового комітету Української універсальної біржі 30.07.2012 року за підсумками проведення аукціону, біржа оформляє аукціонне свідоцтво, яке є підставою для укладання договору купівлі-продажу між продавцем та покупцем.

Визнання покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", переможцем торгів та вручення йому аукціонного свідоцтва № 1930 від 27.08.2015 року, у якому вказані продукція з її характеристиками, обємом, загальна сума яка підлягає сплаті за дану продукцію 105040,00 грн., термін поставки (3 квартал 2015 року) є підтвердженням факту досягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов господарського договору, а саме предмету, строку та ціни.

Тобто, договором купівлі-продажу необробленої деревини між покупцем та продавцем є погодження між ними порядку проведення розрахунків за придбану деревину та періодичність протягом кварталу її вивозу.

За умовами частини 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Недотримання вимог типових договорів є підставою для визнання судом договору, який розроблявся, не дійсним.

Проте, як встановлено колегією суддів, типовий договір для купівлі-продажу необробленої деревини уповноваженими державними органами не розроблявся та не затверджувався.

Оскільки, на цей час типова форма договору про купівлю-продаж необробленої деревини не затверджена, такий договір укладається сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері купівлі-продажу та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної нормами Господарського та Цивільного кодексу України.

Згідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Подібні норми містить і стаття 180 Господарського кодексу України, з якої вбачається, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, а саме господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Зокрема, відповідач не погоджується із порядком розрахунків, запропонованим позивачем у проекті договору купівлі-продажу, та наполягає на тому, що договір повинен укладатися лише на умовах 100% попередньої оплати за товар.

Згідно із частиною 1 статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Однак, як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, сторонами не було дотримано встановленого ГК України порядку передачі вказаного переддоговірного спору на вирішення суду. Так, позивач, отримавши від відповідача листи з відмовою підписати проект договору на запропонованих умовах, мав узгодити вказані розбіжності, включивши їх до договору або, за згодою відповідача передати неврегульовані розбіжності на вирішення суду.

Більше того, відповідачем, повідомлено позивача про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов спірного договору та не укладення вказаного договору.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

За положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передують стадії протоколу розбіжностей, безпосереднє врегулювання розбіжностей, які позивачем дотримані не були.

Що ж стосується проекту угоди, яка додана до позовної заяви, то колегія суддів зазначає наступне.

В проекті договору визначеному у позовній заяві, позивач посилається на графік поставки необробленої деревини (пункт 5.1), проте до прохальної частини вказаний графік не був наданий, що відповідно позбавляє суд можливості в установленому порядку, розглянути проект договору у повному обємі .

Крім того, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного судового рішення не зрозуміло чому суд дійшов свого висновку про задоволення позову.

Так, в мотивувальній частині рішення взагалі відсутній виклад підстав прийняття такого рішення, наведений лише перелік законодавчих норм без фактичного співставлення їх змісту з обставинами справи. При цьому, в основу рішення покладені лише доводи та докази позивача, на користь якого й прийнято рішення. Доводи відповідача, який стверджував про відсутність досягнення згоди між сторонами щодо процедури оплати за товар, строків постановок та моменту виникнення права власності на продукцію, суд взагалі не оцінив і мотиви відхилення цих заперечень, хоча вони були доречними в цій справі, в рішенні не навів. Такі дії суду суперечать статті 42 ГПК України та не відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, п. 25, від 18.07.2006 року), яка відображає принцип належного здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2016 року по справі №917/2221/15 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

За таких обставин, апеляційна Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області слід скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на повне скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2016 року по справі №917/2221/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світловодський Завод Пиломатеріалів (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ вул. Дружби 15-А, код ЄДРПОУ 39042713) на користь Державного підприємства Лубенське лісове господарство (37500 Полтавська обл., м. Лубни, вул. Інститутська, 6, код ЄДРПОУ 00992705) судовий збір в розмірі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.