Постанова № 62031650, 13.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа № 922/4757/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Курченко В.А.

за участю представників:

ПАТ «ПУМБ» - ОСОБА_1 (довіреність від 15.01.2016р.)

ліквідатора - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» ОСОБА_2 (вх.№ 2484 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. у справі № 922/4757/13 (щодо скарги на бездіяльність ліквідатора)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» , м. Харків

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. (суддя Савченко А.А.) скаргу ПАТ «ПУМБ» на бездіяльність ліквідатора задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ліквідатора ТОВ «Славкерамогнеупор» ОСОБА_2 щодо неперерахування ПАТ ПУМБ грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна боржника, визнано протиправною діяльність ліквідатора ТОВ «Славкерамогнеупор» ОСОБА_2 щодо розрахунків з ТОВ «Мехколона» в сумі 57500,00 грн., зобовязано ліквідатора ТОВ «Славкерамогнеупор» ОСОБА_2 перерахувати ПАТ «ПУМБ» кошти, отримані від продажу заставного майна боржника в сумі 57500,00 гривень. В решті скарги відмовлено.

Ліквідатор банкрута ОСОБА_3 з вказаною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2016р. по справі №922/4757/13, прийняти нову ухвалу у справі №922/4757/13, якою відмовити ПАТ «ПУМБ» у задоволенні скарги на бездіяльність ліквідатора.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2016р. Вказаною ухвалою зобов`язано апелянта надати уточнення апеляційної скарги стосовно вимог апеляційної скарги в частині дати оскаржуваної ним ухвали. 03.10.2016р. в судовому засіданні ліквідатор усно уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р.Також ліквідатор письмово (вх. №10367) уточнив вимоги апеляційної скарги та просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. по справі №922/4757/13, прийняти нову ухвалу у справі №922/4757/13, якою відмовити ПАТ «ПУМБ» у задоволенні скарги на бездіяльність ліквідатора.

30.09.2016р. від ПАТ ПУМБ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №9839).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 13.10.2016р.

12.10.2016р. ліквідатором надані письмові пояснення (вх. №10369).

В судовому засіданні 13.10.2016р. сторони підтримали свої вимоги, апелянт наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р., прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ПАТ ПУМБ на дії ліквідатора.

Представник банку підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Інші учасники справи про банкрутство своїх представників для участі в судовому засіданні не направили та не повідомили суд про причини їх неявки.

Враховуючи, що явка сторін обовязковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи про банкрутство, а також достатність матеріалів справи для обєктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги ліквідатора ТОВ «Славкерамогнеупор» ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без інших учасників справи про банкрутство.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 16.12.2013 року ТОВ "Славкерамогнеупор" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

14.01.2014р. арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про дострокове припинення його повноважень як ліквідатора ТОВ «Славкерамогнерупор».

28.01.2014р. до суду звернувся ОСОБА_2 з клопотанням про призначення його ліквідатором ТОВ «Славкерамогнеупор», у зв`язку з надзвичайно скрутним матеріальним становищем боржника та відсутністю коштів на оплату послуг арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2014р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.02.2014р., звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_4 від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3

В ході здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатором включено до складу ліквідаційної маси майно банкрута, яке належало ТОВ "Славкерамогнеупор" на праві власності, а саме екскаватор крокуючий ЄШ 6,5 / 45-У, 1989р., зав. № 640041.

Вказане майно банкрута перебувало в заставі у ПАТ "Перший український міжнародний банк" на підставі договору застави №12 від 28.02.2008р., укладеного в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ТОВ "Рудтехмаш" та ПАТ "Перший український міжнародний банк".

Ухвалою господарського суду від 12 травня 2014 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" з майновими вимогами до банкрута.

Листом від 02.03.2015р. ПАТ «ПУМБ» було надано ліквідатору згоду на продаж цього майна за ціною не менше 379933,00 грн. ( т. 4, а.с.133).

15.07.2015 між ліквідатором ОСОБА_3 (підприємство) з однієї сторони та ТОВ Торговий будинок Форвард (організатор) з другої сторони було укладено договір про надання послуг з проведення торгів (аукціонів). Відповідно до умов укладеного договору, предметом договору було здійснення сторонами дій, повязаних з проведенням торгів ( аукціону) по продажу майна ТОВ "Славкерамогнеупор". Додатковою угодою до договору № 1/15 було внесено зміни до договору, а саме визначено майно, яке пропонується до реалізації, а саме екскаватор крокуючий ЄШ 6,5 / 45-У, його початкову вартість майна в сумі 379933,00 грн. без урахування ПДВ та продаж майна шляхом проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості. Додатковими угодами № 2/15 від 18.08.2015р. та № 3/15 від 18.09.2015р. було внесено зміни до договору, за якими було зменшено початкову вартість майна, яке пропонується до реалізації.

20.10.2015р. відбувся аукціон з продажу заставного майна банкрута - екскаватора крокуючого ЄШ 6,5 / 45-У (протокол №1, а.с. 70 т. 5), вказане майно придбане ОСОБА_5 за 122000,00 грн.

Протоколом №1 про проведення аукціону визначено порядок розрахунків, за яким суму у розмірі 122000,00 грн. (без ПДВ) ОСОБА_5 мала перерахувати на відповідний рахунок в ВАТ ВТБ-Банк протягом 5 днів з дня одержання проекту договору купівлі-продажу майна, а винагороду в сумі 6100 грн. без урахування ПДВ ліквідатором мало бути сплачено також на визначений в протоколі розрахунковий рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором 11.03.2016р. перераховано ПАТ «ПУМБ» 56900,00 грн.

06.02.2016 року ПАТ "ПУМБ" звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність ліквідатора ОСОБА_2, та з урахуванням доповнень до скарги від 13.04.2016р., банк просив суд визнати протиправною бездіяльність ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 щодо неперерахування ПАТ ПУМБ грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна боржника, визнати протиправною бездіяльність ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор в не направленні до правоохоронних органів повідомлення по незбереженню (розкраданню) заставного майна відповідальним зберігачем, внаслідок чого суттєво зменшилась вартість заставного майна боржника, та визнати протиправною діяльність ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 щодо розрахунків з ТОВ Мехколона в сумі 57500,00 грн., а також зобовязати ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 перерахувати ПАТ ПУМБ кошти, отримані від продажу заставного майна боржника - в сумі 57500,00 гривень.

Скарга, з урахуванням її доповнень, обґрунтована тим, що ліквідатором в ході ліквідаційної процедури на аукціоні 20.10.2015р. було реалізоване заставне майно ПАТ «ПУМБ» за ціною 122000 грн., але станом на 12.02.2016р. вказані кошти ліквідатором не перераховані заставному кредитору в рахунок погашення його кредиторських вимог. До того ж, кредитором зазначено, що розрахунки ліквідатора з ТОВ «Мехколона» на виконання договору відповідального зберігання заставного майна банкрута здійснено в готівковій формі, що суперечить вимогам Закону про банкрутство.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд встановив наявність підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора, з огляду на порушення ліквідатором ОСОБА_2 вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо неперахування коштів, отриманих від реалізації заставного майна заставному кредитору ПАТ «ПУМБ». До того ж, місцевий господарський суд визнав протиправними діяльність ліквідатора ТОВ «Славкерамогнеупор» ОСОБА_2 щодо розрахунків з ТОВ «Мехколона» в сумі 57500,00 грн., та встановив наявність підстав для зобов`язання ліквідатора перерахувати ПАТ «ПУМБ» кошти, отримані від реалізації заставного майна боржника в сумі 57500,00 грн.

Однак, колегія суддів з такою позицію суду першої інстанції погоджується не в повному обсязі, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції закону від 22.12.2011р. №4212, передбачено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

З дня свого призначення ліквідатор приймає до свого відання майно, забезпечує його збереження, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку передбаченому цим законом тощо. (ч. 2 статті 41).

Частиною 4 статті 42 вказаного закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобовязаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, повязаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Згідно до ч.9 ст.45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Частиною 7 статті 115 вказаного закону передбачено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за пять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, наведеними положеннями закону встановлено обов`язок ліквідатора позачергово перерахувати кошти одержані від реалізації заставного майна банкрута заставному кредитору в рахунок погашення його кредиторських вимог. Відшкодування понесених ліквідатором витрат, зокрема і щодо утримання та збереження заставного майна банкрута, повинно бути затверджено господарським судом відповідно до приписів наведених норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано ( покладено), обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії) , на підставі, в межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення ліквідатором наведених норм Закону про банкрутство щодо неперерахування заставному кредитору коштів, отриманих від реалізації заставного майна банкрута, у зв`язку з чим доводи скарги в частині визнання протиправною бездіяльність ліквідатора щодо неперерахування ПАТ «ПУМБ» грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна боржника є законними та обґрунтованими.

Доводи ліквідатора щодо перерахування 11.03.2016р. заставному кредитору суму у розмірі 56900,00 грн, яка залишилась після відшкодування витрат понесених від збереження заставного майна банкрута, його оцінки та реалізації, а тому щодо відсутності з його боку порушень вимог чинного законодавства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відшкодування заставному кредитору 56900,00 грн. відбулось через майже півроку з дня реалізації майна, та після звернення останнього зі скаргою на бездіяльність ліквідатора, з урахуванням її доповнень.

Що стосується задоволення судом першої інстанції скарги в частині визнання протиправним діяльність ліквідатора щодо розрахунків з ТОВ «Мехколона» в сумі 57500,00 грн. та зобов`язання ліквідатора перерахувати ПАТ «ПУМБ» кошти у розмірі 57500,00 грн., колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2012р. між директором ТОВ «Славкерамогнеупор» (поклажодавець) та ТОВ «Мехколона» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №14 крокуючого Екскаватору 6,5/45-у 1989 року випуску, який є власністю поклажодавця (а.с. 170-171, т. 5 ).

Після призначення ліквідатором ТОВ «Славкерамогнеупор», ліквідатор ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Мехколона» з листом про укладення нового договору відповідального зберігання вказаного майна.

01.02.2014р. між вказаними сторонами укладено договір відповідального зберігання №1, відповідно до якого ТОВ «Мехколона» взяло на себе зобов`язання щодо зберігання крокуючого Екскаватору 6,5/45-у 1989 року випуску, а ліквідатор в свою чергу зобов`язаний сплатити виконавцю послуг винагороду в розмірі 2500,00 грн. за кожен місяць зберігання (а.с. 57 т.5).

Після реалізації заставного майна, ліквідатор звернувся до ТОВ «Мехколона» з листом щодо надання банківських реквізитів для перерахування коштів на виконання договору зберігання (а.с. 54 т.5).

У відповідь на лист, ТОВ «Мехколона» зазначило, що рахунок, відкритий в ПАТ «Укрінбанк» неактивний, а тому просить кошти на виконання договору зберігання видати готівкою уповноваженій особі ТОВ «Мехколона» (а.с. 55 т.5) .

29.02.2016р. ліквідатор на підставі Акту прийому передачі грошових коштів передав уповноваженій особі ТОВ «Мехколона» ОСОБА_6 57500,00 грн. (а.с. 52 т. 5).

Вказані документи надані ліквідатором на виконання вимог Господарського суду Харківської області та долучені до матеріалів даної справи.

Таким чином, уклавши договір зберігання заставного майна, сторони взяли на себе певні обовязки, зокрема, і щодо оплати за зберігання заставного майна. На виконання умов даного договору, ліквідатор передав, а уповноважена особа ТОВ «Мехколона» прийняв кошти у розмірі 57500,00 грн., як оплату послуг за зберігання майна.

Отже, колегія суддів вважає доведеним факт укладання та виконання 29.02.2016р. з боку ліквідатора договору відповідального зберігання №1 від 01.02.2014р., укладеного між ТОВ «Мехколона» та ліквідатором ОСОБА_2 щодо збереження заставного майна банкрута.

Що стосується доводів банку про те, що ліквідатором протиправно здійснювались розрахунки з ТОВ «Мехколона» у готівковій формі, колегія суддів враховує вимоги п. 8 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але ж зауважує, що відповідно до акту приймання-передачі грошових коштів ліквідатором передано 29.02.2016р. ТОВ «Мехколона» в особі уповноваженої особи ОСОБА_6 57500,00 грн, а останній в свою чергу прийняв від ліквідатора кошти, та зазначив в акті про відсутність претензій до ліквідатора, тим самим підтвердив отримання вказаних коштів.

Отже, ставлячи під сумнів готівкові розрахунки ліквідатора зі зберегачем майна, банком не прийнято до уваги ч. 1 статті 35 ГПК України щодо відсутності необхідності доказувати наявність тих обставин, які визнані сторонами та іншими особами у справі.

Виходячи з наведеного, станом на дату звернення ПАТ «ПУМБ» з доповненнями до скарги вимогою щодо перерахування останньому 57500,00 грн. коштів, перерахованих ТОВ «Мехколона» на виконання договору зберігання, ні заявник скарги, ні суд першої інстанції не звернув уваги на те, ліквідатор вже перерахував вказані кошти ТОВ «Мехколона», тобто вказані кошти вибули з володіння останнього (як кошти отримані від реалізації заставного майна), у зв`язку з чим змінилась правова природа цих коштів, а тому відносини між ПАТ «ПУМБ» та ліквідатором перейшли у цивільно-правову площину.

Окрім цього, враховуючи, що ОСОБА_2 призначений у справі як голова ліквідаційної комісії ТОВ «Славкерамогнеупор», що унеможливлює застосувати відносно нього приписи статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів вважає, що кошти не отримані банком від реалізації заставного майна та перераховані ліквідатором ТОВ «Мехколона» на виконання умов договору зберігання є майновою шкодою, та повинні відшкодовуватись ліквідатором як збитки, понесені банком в ході розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У розясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Виходячи з обставин справи та доводів в обґрунтування доповнень до скарги ПАТ «ПУМБ» на дії ліквідатора, станом на 13.04.2016р. (день звернення банку з доповненнями до скарги) ліквідатором банкрута ОСОБА_2 вже було перераховано ТОВ «Мехколона» кошти у розмірі 57500,00 грн. Однак, доводів в обгрунтування понесення заявником майнової (матеріальної) шкоди банком не наведено, як само і не наведено правових підстав покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

З огляду на зазначене, вимоги банку щодо визнання протиправною діяльність ліквідатора щодо розрахунків з ТОВ «Мехколона» та перерахування ПАТ «ПУМБ» 57500,00 грн. колегія суддів вважає безпідставними, у зв`язку з чим дійшла висновку про скасування ухвали в цій частині та відмові у задоволенні цих вимог банку.

Що стосується вимоги банку про визнання протиправною бездіяльності ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор в ненаправленні до правоохоронних органів повідомлення по незбереженню (розкраданню) заставного майна відповідальним зберігачем, внаслідок чого суттєво зменшилась вартість заставного майна боржника, колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції щодо їх недоведеності, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаних вимог.

Враховуючи наведені обставини та норми права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. в частині визнання протиправною діяльність ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 щодо розрахунків з ТОВ Мехколона в сумі 57500,00 грн. та зобовязання ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 перерахувати ПАТ ПУМБ кошти, отримані від продажу заставного майна боржника в сумі 57 500,00 грн., та відмовити у задоволенні скарги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.4 ст. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Славкерамогнеупор ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. у справі №922/4757/13 (щодо скарги на дії ліквідатора) скасувати в частині визнання протиправною діяльність ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 щодо розрахунків з ТОВ Мехколона в сумі 57500,00 грн. та зобовязання ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 перерахувати ПАТ ПУМБ кошти, отримані від продажу заставного майна боржника в сумі 57500,00 грн.

Відмовити у задоволенні скарги ПАТ «ПУМБ» на бездіяльність ліквідатора (з урахуванням її доповнень від 13.04.2016р. №12340) в частині визнання протиправною діяльність ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 щодо розрахунків з ТОВ Мехколона в сумі 57500,00 грн. та зобовязання ліквідатора ТОВ Славкерамогнеупор ОСОБА_2 перерахувати ПАТ ПУМБ кошти, отримані від продажу заставного майна боржника в сумі 57500,00 грн.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. у справі №922/4757/13 (щодо скарги на дії ліквідатора) залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.10.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.