Постанова № 62031643, 12.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа № 922/2109/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Полякової С.О., посвідчення № 013758, від 06 грудня 2012 року,

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 61, від 20 квітня 2016 року,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 26 липня 2016 року,

3-ої особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 675/2 від 27 липня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №2271 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2109/16

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 (м. Харків) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків),

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м.Харків,

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний навчальний заклад "Харківський професійний ліцей будівельних технологій", м.Харків,

про визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2109/16 (суддя Сальнікова Г.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

09 вересня 2016 року від Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8858) та заява про відкладення розгляду справи (вх.№8859).

09 вересня 2016 року від Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8858).

14 вересня 2016 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9062).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016 року з огляду на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.

26 вересня 2016 року автоматичною зміною складу колегії суддів у звязку із перебуванням судді Терещенко О.І. у відпустці було сформовано наступний склад колегії судді: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Під час судового засідання, яке відбулось 26 вересня 2016 року, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність надання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області письмових пояснень з приводу укладення договору оренди №4690-Н від 31 серпня 2010 року терміном більше ніж на рік; Державному навчальному закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" довідку з приводу використання нежитлових приміщення - кімнат №№1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) першого поверху 5-ти поверхової будівлі учбового корпусу (Інв.№10310007, літ.В-5), загальною площею 236,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, ОСОБА_5Хмельницького, 30, у навчально-виховній та навчально-виробничій діяльності, у звязку з чим відклала розгляд справи.

У судове засідання, яке відбулось 12 жовтня 2016 року, з'явились належні представники сторін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

31 серпня 2010 року між РВ ФДМУ по Харківській області ФДМУ (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди № 4690-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімнати №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) на 1-му поверсі 3-типоверхової будівлі (інв. № 1031007, літ. "В-5", загальною площею 236,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 30. Майно перебуває на балансі Харківського професійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації.

Мета оренди була визначена пунктом 1.2. договору оренди - для розміщення взуттєвого цеху.

Керівник Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати недійсним договір оренди №4690-Н від 31 серпня 2010 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_4;

2) припинити зобов'язання за договором оренди №4690-Н від 31 серпня 2010 року на майбутнє;

3) зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення - кімнати №№1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) першого поверху 5-ти поверхової будівлі учбового корпусу (Інв.№10310007, літ.В-5), загальною площею 236,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, ОСОБА_5Хмельницького, 30, що перебуває на балансі Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (ЄДРПОУ 23148337).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невідповідність умов спірного договору вимогам ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 63 Закону України "Про освіту"; на невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу, що є підставою для визнання договору недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд наголосив, що прокурором не доведено наявності порушення охоронюваного законом інтересу держави. Окрім цього судом було визначено, що прокурором не було доведено, що укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; майно, яке є предметом договору, використовується у навчальному процесі (у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності); спірне майно використовується не за призначенням.

Апеляційна скарга прокурора обґрунтована тим, що орендоване за договором приміщення навчального закладу передано для розміщення швейного цеху, тобто для здійснення діяльності, не повязаної з навчально-виховним процесом. При цьому, на думку прокурора, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не свідчить про неналежність цього приміщення до обєкту освіти та не є підставою правомірності надання його в оренду, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора Харківської області, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає норм матеріального законодавства зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки від 28 вересня 2009 року № 411 Харківським професійним ліцеєм будівництва та соціальної реабілітації було зпропоновано передати в оренду нежитлові приміщення: кімнати №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1- 33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 на 1-му поверсі 3-типоверхової будівлі (інв. № 1031007, літ. "В-5", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 30 з метою розміщення взуттєвого цеху.

Листом від 16 березня 2010р. № 1/11-1904 Міністерство освіти і науки України повідомило РВ ФДМУ по Харківській області про надання дозволу на 1 рік на передачу в майна площею 236,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, ОСОБА_5 Хмельницького, 30, що перебуває на балансі Харківського професійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації.

31 серпня 2010 року РВ ФДМУ по Харківській області ФДМУ було укладено з ФОП ОСОБА_4 договір оренди № 4690-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімнати №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) на 1-му поверсі 3-типоверхової будівлі (інв. № 1031007, літ. "В-5", загальною площею 236,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 30. Майно перебуває на балансі Харківського професійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації.

Мета оренди була визначена пунктом 1.2. договору оренди від 31 черпня 2010 року № 4690-Н: для розміщення взуттєвого цеху.

Відповідно до п. 10.1 Договору його укладено на строк до 31 липня 2013 року.

Договору, після закінчення терміну дії Договору подальше використання об'єкта оренди буде визначатись відповідно до чинного законодавства, за зверненням орендаря (пункт 10.4)

На підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 31 серпня 2010 року, який є додатком № 1 до договору оренди від 31 серпня 2010 року № 4690-Н РВ ФДМУ по Харківській області, підписаного сторонами договору, вищезазначене майно було передано в строкове платне користування ФОП ОСОБА_4

В подальшому, сторонами до спірного договору укладено низку додаткових угод, а саме:

1)Додаткову угоду №1 від 16 червня 2011 року, якою внесено зміні до п.1.1 Розділу 1 "Предмет договору","Орендна плата".

2)Додаткову угоду №2 від 05 листопада 2013 року, якою внесено зміни до п.1.1 Розділу 1 "Предмет договору","Орендна плата". Вказані зміни також внесені до розрахунку орендної плати.

3)Додаткову угоду №3 від 05 листопада 2013 року, якою внесено зміни до п.10.1 Договору, а саме подовжено дію договору на 2 роки 11 місяців, тобто до 30 червня 2016 року.

Судом встановлено, що державне майно, що передано в оренду за спірним договором, на сьогоднішній день продовжує перебувати в користуванні відповідача.

Разом з тим, прокуратура вважає, що вказаний договір оренди №4690-Н від 31 серпня 2010 року підлягає визнанню недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог Законів України "Про освіту" та "Про оренду державного та комунального майна", так як сторонами в цьому договорі, всупереч вищевказаним положенням Закону, змінено цільове призначення частин приміщення навчального закладу, які є об'єктом оренди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон повязує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В п.7.4 Статуту Державного навчального закладу "Харківській професійний ліцей будівельних технологій" також передбачено, що його додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, в установленому законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року за №796 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".

Частиною 2 п. 8 вказаної постанови передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (у редакції станом на момент укладення спірного договору) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч. 5 ст. 63 України "Про освіту").

Відповідно положення "Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року № 563 (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору оренди), навчально-виховним процесом є система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо.

Варто зазначити, що із приписів частини 5 ст. 63 України "Про освіту" дійсно вбачається, що законодавець, унормовуючи правові засади користування та статус майна об'єктів освіти і науки, передбачив можливість їх використання виключно за їх цільовим призначенням. Тим самим визначивши, що в будь якому випадку мета використання як самого об'єкту освіти і науки, так і його підрозділу повинна узгоджуватись з метою їх створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом. З точки зору мети прийняття Закону України "Про освіту" доцільність відповідного застереження в Законі не зводиться суто до закріплення на законодавчому рівні обмеження використання державного майна, а полягає у закріпленні вільного доступу будь якої особи у здобутті освіти не тільки належної якості а і у створених для цього державою належних умовах. Фактично передбачається, що навчально виховний процес повинен будуватись за таким принципом, при якому кожне приміщення побудоване державою в навчальних цілях повинно бути використано об'єктом освіти або сприяти останньому у освітній діяльності за своїм цільовим призначенням задля формування як гідних умов отримання особою освітніх послуг, так і створенні умов для повної реалізацїї її здібностей, таланту, всебічного розвитку (ст.6 Закону). При цьому перебування приміщення в статусі "тимчасо вільного" як умови його передання в оренду для отримання додаткових коштів, не передбачає можливість його використання всупереч меті його першочергового призначення - сприяння всебічному розвитку людини, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями та інше.

Таким чином обмеження встановлені частиною 5 статті 63 України "Про освіту" відносяться не до усього майна яке знаходиться на балансі об'єктів освіти, а виключно до тієї його частини, яка може бути використана за цільовим призначенням його створення.

Враховуючи вищенаведені норми права, включаючи частину 5 статті 63 України "Про освіту", статтю 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів робить висновок про те, що на законодавчому рівні дозволяється передання в оренду будівлі, споруди, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, та нерухомого майна, яке не може бути використане за своїм цільовим призначенням у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як вбачається з умов спірного договору, предметом договору оренди виступає індивідуально визначене майно нежитлові приміщення - кімнати №№1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) першого поверху 5-ти поверхової будівлі учбового корпусу (Інв.№10310007, літ.В-5), загальною площею 236,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, ОСОБА_5 Хмельницького, 30.

Відповідач користується орендованим майном для розміщення взуттєвого цеху, відповідно до умов договору ( п.1.2 договору).

Поряд з цим, відповідно до рішення Харківської міської ради №1187 від 15 грудня 2004 року будинок № 30 літ. "В-5", розташований за адресою: 61099, м. Харків. ОСОБА_5Хмельницького, 30., виключено з житлового фонду, оскільки обстеженням встановлено, що вказаний будинок, який раніше використовувався як жіночий гуртожиток, не відповідає санітарно - технічним вимогам, які пред'являються до житлових приміщень та підлягає переобладнанню для використання в інших цілях: відсутні душові, пральні, сушильні, умивальники, санітарне обладнання знаходиться у незадовільному технічному стані, в цілому приміщення не відповідає санітарно-гігієнічним нормам

Відтак орендоване відповідачем приміщення як на момент укладення спірного правочину так і наразі виключено з житлового фонду, оскільки відповідна будівля не відповідає санітарно - технічним вимогам, які пред'являються до житлових приміщень та підлягає переобладнанню для використання в інших цілях.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та третьої особи в судовому засіданні будівля, в якій знаходяться орендовані відповідачем приміщення, раніше використовувалась як жіночий гуртожиток, однак у 2004 році виключена з житлового фонду та не використовується як за своїм цільовим призначенням так і у навчально-виховній та науковій діяльності.

За змістом ст. 127 Житлового кодексу України, цільовим призначенням гуртожитку є забезпечення проживання робітників, службовців, учнів, студентів, тощо.

З наведеного слідує, що оскільки орендоване приміщення не може використовуватись за цільовим призначенням його створення забезпечувати проживання учнів, а іншого функціонального призначення останнє не має, до використання вказано обєкту нерухомості не можуть застосовуватись обмеження встановлені частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Як пояснює третя особа на стороні відповідача, на даний час ліцей не має потреби у використанні для навчальних процесів відокремленої будівлі, яка знаходиться на значній відстані від учбового корпусу, оскільки враховуючи кількість студентів, які навчаються в ліцеї, відсутня необхідність у додатковій площі для навчальних цілей. Відповідна позиція третьої особи не була спростована прокурором.

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу, що приписи частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлюють заборону використання не за призначенням об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, технологічно пов'язаних з навчальним та науковим процесом.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про професійно-технічну освіту" професійно-технічна освіта може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку. Природничо-математична, гуманітарна, загальнотехнічна, професійно-теоретична підготовка здійснюється в спеціалізованих навчальних кабінетах, аудиторіях, лабораторіях і провадиться у таких формах:різні типи уроків, лекція, теоретичний семінар, практичний семінар, лабораторно-практичне заняття тощо;індивідуальне заняття учнів, слухачів;виконання учнями, слухачами індивідуальних завдань (реферат, розрахункова робота, курсовий проект, випускна та проміжна етапна кваліфікаційна робота, дипломний проект);навчальна екскурсія;інші форми організації теоретичного навчання.Фізична підготовка проводиться у спеціальних приміщеннях, спортивних залах, на спортивних майданчиках, стадіонах у формі уроку фізичного виховання та в позаурочний час у спортивних секціях. Професійно-практична підготовка проводиться у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у таких формах:урок виробничого навчання в навчальному закладі;урок виробничого навчання на виробництві чи в сфері послуг;виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг;переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи в сфері послуг;інші форми професійної практичної підготовки. Професійно-практична підготовка учнів, слухачів здійснюється у тісному поєднанні з виготовленням корисної продукції, наданням послуг, що оплачуються згідно з законодавством.

У відповідності до частини 3.5 Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року №419 професійно-практична підготовка складається з виробничого навчання, виробничої, переддипломної (передвипускної) практики і проводиться у навчально-виробничих майстернях, на полігонах, тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг.

Згідно до пункту 3.6. вказаного Положення виробниче навчання включає:навчання учнів, слухачів у навчально-виробничих майстернях, дільницях і полігонах, де вони послідовно набувають первинні професійні уміння і навички виконання робіт; навчання учнів, слухачів безпосередньо на підприємствах, будівельних об'єктах, полях, фермах, де вони в складі навчальних груп та учнівських бригад під керівництвом майстрів виробничого навчання послідовно закріплюють одержані первинні професійні уміння та навички, навчаються використовувати сучасну техніку, механізми та інструменти, набувають потрібних практичних навичок самостійно та якісно виконувати роботи, передбачені робочими навчальними планами.

З наведеного вбачається що як навчальний так і навчально виробничий процес ніяким чином не повязується з використанням гуртожитку.

В ході проведення судового засідання представником третьої особи для огляду судом було надано копію технічного плану будівлі та прилеглих до нього будівель на підтвердження того, що нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору оренди знаходяться в відокремленій від учбового корпусу будівлі, яка не використовується з метою забезпечення навчального процесу.

Таким чином, за змістом вищевказаних положень Закону, гуртожиток не відноситься до структурних підрозділів професійно-технічних навчальних закладів, останній технологічно не може бути пов'язаний з навчальним та науковим процесом такої навчальної установи, що є самостійною підставою для не застосування обмежень встановлених частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Окремо слід наголосити, що саме по собі передання в оренду спірного приміщення всупереч вимогам встановленим частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" є підставою для визнання договору недійсним лише за умови порушення, у зв'язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, якщо за результатами розгляду справи факту порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду не має правових підстав для задоволення позову (позиція Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 2013 року по справі №6-94цс13).

Згідно до частини 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, прокурор, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір оренди, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Так звертаючись до суду з позовною заявою прокурор обгрунтовує відповідне звернення фактом порушенням економічних інтересів держави. В даному випадку порушення економічних інтересів держави може мати місце в разі коли внаслідок укладення вказаного договору держава зазнала збитків у зв'язку як з недоотриманням бюджетом коштів так і необхідністю понесенння додаткових витрат.

Втім як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін ФОП ОСОБА_4 сплачуються всі комунальні послуги за користування нежитловим приміщенням, сплачується орендна плата, яка спрямовується на соціально-побутові та освітні потреби закладу.

Отже відповідні кошти використовуються Державним навчальним закладом "Харківській професійний ліцей будівельних технологій" в якості додаткового джерела фінансування. А відтак, навпаки, виступають способом економії державних коштів, що свідчить про відсутність факту порушення інтересів держави укладення спірного правочину.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 61, 63 Закону України "Про освіту", Статуту Державного навчального закладу "Харківській професійний ліцей будівельних технологій", зважаючи на відсутність можливості і потреби використання спірного приміщення в учбових цілях та відсутності порушення укладенням спірного договору учбового процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним.

Оскільки вимоги про припинення зобов'язання за вказаним договором оренди на майбутнє та зобов'язання відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення та повернути його позивачу є похідними від вимоги про визнання договору недійсним, ці вимоги також задоволенню не підлягають. Таким чином апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2109/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2109/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.