Постанова № 62031520, 13.10.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р.Справа № 914/1671/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Желік М.Б.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, м. Львів, вх. №01-05/2094/16 від 28.04.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2016 року

у справі № 914/1671/15

за позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України, в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, м. Львів

позивач: 1 обєднаний загін Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина Т0110, м. Львів

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 2: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Львівське міське управління внутрішніх справ ГУ МВС України у Львівській області, м. Львів

про: визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.05.2012р. № 1509.

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2;

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4;

від відповідача1: ОСОБА_5;

від відповідача2: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

Сторонам і прокурору розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22,29 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У судовому засіданні 12.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

03.03.2016 року рішенням господарського суду Львівської області (суддя Коссак С.М.) у справі №914/1671/15 позовні вимоги Військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Першого обєднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина Т0110, до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: Львівське міське управління внутрішніх справ ГУ МВС України у Львівській області, про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.05.2012р. № 1509 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 24.05.2012 року № 1509 Про надання у довгострокове користування нежитлових приміщень на вул. Листопадового Чину, 10, м. Львів. Позов в частині вимоги до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради залишено без розгляду. Стягнуто з Львівської міської ради в доход Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2016 року у справі №914/1671/15, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не долучено до позовної заяви ні договору оренди, ні будь-яких інших доказів в обгрунтування підставності заявленого позову; позивач не є орендарем будівлі на вул. Листопадового Чину,10 у м.Львові, а договори оренди, які укладались раніше, не можуть підтверджувати наявність орендних відносин на час подання заявленого позову. Щодо іншої підстави заявленого позову рішення виконавчого комітету міської ради від 26.12.2006р. №1463 «Про надання в оренду нежитлових приміщень на вул. Листопадового Чину, 10» апелянт вказує, що рішенням виконавчого комітету міської ради від 11.05.2007 року №292 вказане рішення було відмінене.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2016р. справу №914/1671/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Малех І.Б.

18.07.2016 року внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/1671/15 на підставі задоволення відводу (самовідводу) головуючого судді Костів Т.С. головуючим суддею у справі № 914/1671/15 визначено суддю Желіка М.Б., а членами колегії - суддів Марко Р.І., Орищин Г.В.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2016 року у звязку з перебуванням суддів Марко Р.І. та Орищин Г.В. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б., судді Бойко С.М., Кузь В.Л.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.08.2016 року № 554 справу №914/1671/15 призначено до повторного автоматизованого розподілу судової справи у звязку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Кузя В.Л. Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2016 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б., судді Бойко С.М., Малех І.Б.

Рух справи відображено в ухвалах суду від 31.05.2016 року, від 07.06.2016 року, від 12.07.2016 року, від 20.07.2016 року, від 10.08.2016 року, від 31.08.2016 року, від 26.09.2016 року та від 05.10.2016 року.

У процесі розгляду апеляційним судом справи 30.05.2016 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення суду залишити без змін; 24.06.2016 року подано додаткові пояснення до відзиву.

У судове засідання 12.10.2016 року з'явилися представники прокуратури, позивача та відповідача 1. Заяв, клопотань від представників сторін не надходило. Інші учасники процесу в судове засідання явки представників не забезпечили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Конверти, адресовані третій особі, повернуті на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за участю присутніх представників та за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Військовий прокурор Львівського гарнізону Західного регіону України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Першого обєднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військової частини Т0110 та просить визнати протиправною і скасувати ухвалу Львівської міської ради від 24.05.2012р. № 1509 «Про надання у довгострокове користування нежитлових приміщень на вул. Листопадового Чину, 10». У процесі розгляду справи судом першої інстанції прокурором подано заяву, в якій просив залишити без розгляду позов у частині вимоги до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

На виконання вимог указу Президента України від 27 січня 2003 року № 46 «Про передачу залізничних військ Збройних Сил України у підпорядкування Міністерству транспорту України» залізничні війська Збройних Сил України передано з підпорядкування Міністерства оборони України до Міністерства транспорту та звязку України і перетворено на Державну спеціальну службу транспорту. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 390 військову частину А 0554 залізничних військ перетворено в 1-ий обєднаний загін Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та звязку (військову частину Т 0110), про що також надано довідку №30/38 від 29.10.2004 року та витяг з Наказу Міністра транспорту та звязку України від 14.09.2004 року №3т. Згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №376010 місцезнаходженням 1-ого обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту є м. Львів, вул. Листопадового Чину, 10.

Оскаржуваною ухвалою надано у довгострокове користування Львівському міському управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нежитлові приміщення загальною площею 2 038,1 кв.м. на вул. Листопадового Чину,10 терміном на 10 років для службових потреб; Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики укласти договір оренди згідно з цією ухвалою.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме відповідно до Свідоцтва про право власності від 08.10.2007 року №Г - 02558, ОСОБА_3 з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 34584422, реєстраційний номер майна 20647404, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», будівля під літ. А-3, що знаходиться за адресою вул. Листопадового Чину, 10 у м. Львові заг. площею 2038,1 кв.м. належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.10.2007 року № 904 виконавчий комітет доручив ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» прийняти на баланс будівлю на вул. Листопадового Чину, 10 та передати її на баланс департаменту містобудування.

З матеріалів справи також встановлено, що 07 грудня 1945 року виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів прийнято постанову № 1623, відповідно до якої будинок № 10 по вул. Міцкевича у м. Львові передано на орендних умовах УВР-20 (військова частина 33038).

04.01.1955 року між військовою частиною 33138 та Житловим управлінням укладено договір на довгострокову оренду нежитлових приміщень №10 по вул. Міцкевича терміном на 10 років.

23.12.1955 року виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення №1370 про продовження терміну оренди з в/ч 33138 на будинок №10 по вул. Міцкевича на 5 років.

Представниками сторін зазначається, що 01 січня 1990 року з військовою частиною А 0554 (правонаступник військової частини 33038) було підписано договір № 80 оренди даного приміщення. Однак, оригіналу чи копії такого договору жодною зі сторін та прокурором не подано в матеріали справи. Натомість наявна копія повідомлення-претензії від 23.01.1995 року, яке адресоване орендарю в/ч 33038, та в якому зазначено, що у звязку з порушенням орендарем умов договору оренди №80 від 01.01.1990 року про оренду приміщення за адресою м. Львів, вул. Листопадового Чину,10 такий договір оренди розривається з 31.01.1995 року.

25.04.2012 року на імя міського голови звернулося Головне управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (вх.№ 1.7-6327 від 25.04.2012р.) з проханням розглянути на сесії Львівської міської ради 26.04.2012 року питання про виділення приміщення на вул. Листопадового Чину, 10 у користування ЛМУ ГУМВС терміном на 10 років. Аналогічне клопотання подане до Львівської міської ради 03.05.2012 року (вх.№ 1.7-6660).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону (ч. 1 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з Розділом 2 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року №897 «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова», (копія долучена до матеріалів справи) обєктом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що є власністю територіальної громади м. Львова, інше окреме індивідуально визначене майно.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, у тому числі установи та організації, що фінансуються за рахунок відповідних бюджетів, отримують обєкти в оренду поза конкурсом за рішенням міської ради або уповноваженого нею виконавчого органу (п.1.6 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова).

Розділом 3 вказаного Положення регламентовано ініціативу (пропозицію) щодо оренди майна та порядок її розгляду. Так, надання майна в оренду здійснюється за ініціативою претендентів на оренду, орендодавця, міської ради, її виконавчих органів, балансоутримувачів майна. Подані у встановленому порядку пропозиції щодо оренди (суборенди) майна за затвердженою процедурою готуються управлінням комунальної власності департаменту економічної політики на розгляд комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м.Львова. Комісія, розглянувши матеріали, підготовлені управлінням комунальної власності департаменту економічної політики, враховуючи потребу розміщення бюджетних установ і організацій, наявні щодо цього пропозиції відповідної районної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування, комерційну привабливість об'єкта оренди, приймає рішення щодо рекомендацій з подальшого використання майна.

Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується всіма членами комісії, присутніми на засіданні. За бажанням членів комісії, незгідних з прийнятим рішенням, у протоколі засідання комісії зазначається їх особиста думка. Секретар комісії, який призначається головою комісії з працівників управління комунального майна, у 5-денний термін готує витяги з протоколів засідання комісії та передає орендодавцеві для підготовки відповідних проектів рішень виконкому, розпоряджень міського голови, наказів начальника управління комунального майна. Рішення комісії має рекомендаційний характер і підлягає затвердженню рішенням виконкому, розпорядженням міського голови, наказом начальника управління комунального майна у межах визначених повноважень (п.п.4.9, 4.10 Положення Про комісію з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженого рішенням Львівської міської ради №253 від 25.03.2005 року, чинного станом на прийняття оскаржуваної ухвали міської ради).

У матеріалах справи відсутні такі рішення (протоколи) комісії Управління комунальної власності департаменту економічної політики. Однак, на вимогу суду першої інстанції надати документи, які були підставою для прийняття оскаржуваної ухвали, відповідачем 1 надано інформаційну записку до проекту ухвали «Про надання у довгострокове користування нежитлових приміщень на вул. Листопадового Чину, 10», з якої вбачається, що 25.04.2012 року відбулося засідання комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м.Львова. Проведення такого засідання комісії вбачається також з листа Управління комунальної власності вих.№2302-1553 від 23.05.2012 року (абз.9).

Відтак, твердження позивача про те, що Управління комунальної власності не готувало пропозицій щодо передачі в оренду оспорюваних приміщень, не приймало рішення щодо рекомендацій, є безпідставними. Відсутність рішення комісії не дає змоги лише встановити зміст рекомендації, однак, не доводить самого факту непроведення засідання комісії чи розгляду відповідного питання.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Прокурор вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено інтереси держави Міністерства інфраструктури України в особі Першого обєднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (військова частина Т0110), оскільки передислокація позивача в інше приміщення призведе до значних фінансових, кадрових та соціально-побутових проблем, не вирішення яких практично унеможливить виконання покладених на нього завдань.

Також позивачем подано докази фактичного його перебування у приміщеннях на вул. Листопадового Чину, 10 на даний час (акт №837-НП/15 від 15 жовтня 2015 року, договори з комунальними службами на вивезення твердих побутових відходів, на подачу води, на постачання електричної енергії).

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що прокурором та позивачем не доведено та належними і допустимими доказами не підтверджено наявності між позивачем та відповідачами договірних відносин щодо користування спірними приміщеннями, у матеріалах справи відсутні договори оренди, які б підтверджували право позивача на користування приміщеннями по вул. Листопадового Чину,10 та заборону надавати такі приміщення відповідачем 1 іншій особі (у даному випадку органу державної влади) поза конкурсом. Фактичне користування позивачем відповідними приміщеннями не має правових підстав, а тому не доводить того твердження, що спірні приміщення не могли передаватися в оренду, бо обєктом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що є власністю територіальної громади м. Львова і не перебувають у користуванні інших осіб (п.1.4 Порядку організації та проведення конкурсів на право оренди майна територіальної громади м. Львова, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 23.10.2008 року №2145 (діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали, копія долучена до матеріалів справи). Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що вказаний Порядок не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки він передбачає процедуру організації та проведення конкурсів на право оренди майна територіальної громади, а як встановлено вище, передача приміщень третій особі відбувалася поза конкурсом.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк, оскільки доказів договірних відносин між сторонами матеріали справи не містять, що виключає можливість застосування умов, передбачених ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази з урахуванням нормативних положень, суд приходить до висновку про відсутність порушених чи оспорюваних прав позивача, що підлягають захисту.

Звертаючись із позовом, прокурор також зазначив, що рішенням виконавчого комітету від 26.12.2006р. №1463 виконком вирішив надати в оренду 1-му обєднаному загону Державної спеціальної служби транспорту нежитлові приміщення будівлі на вул. Листопадового Чину,10 загальною площею 2 038,1 кв.м. терміном на 182 дні; управлінню комунального майна у тримісячний термін укласти договір оренди згідно з цим рішенням.

До позовної заяви долучено докази на підтвердження вжиття позивачем заходів на укладення такого договору оренди. Так, зі змісту листа позивача №25/111 від 09.04.2012 року вбачається, що позивач звертався до голови міста Львова з проханням щодо вирішення питання прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення про надання в оренду 1-му обєднаному загону Держспецтрансслужби (військова частина Т0110) нежитлового приміщення на вул. Листопадового Чину, 10 у м.Львові.

Як зазначено в листі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №23-02-1553 від 23.05.2012 р., на підставі рішення №1463 останнім підготовлено проект договору оренди, що передбачав договірні відносини між управлінням комунальної власності та 1-м обєднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту терміном на 182 дні, однак, зазначений проект договору оренди не був підписаний, оскільки під час його візування, виконавчим комітетом прийнято рішення від 11.05.2007р. №292 «Про розгляд протесту прокурора міста Львова від 03.05.2007 №243», яким відмінено рішення виконкому від 26.12.2006р. №1463 «Про надання в оренду нежитлових приміщень на вул. Листопадового Чину, 10», що унеможливило підписання проекту договору оренди.

Рішенням від 07.12.2007 року №1101 було відмінено рішення виконавчого комітету від 11.05.2007р. №292 «Про розгляд протесту прокурора міста Львова від 03.05.2007 №243», яким було відмінено рішення від 26.12.2006р. №1463.

Однак, на виконання рішення від 26.12.2006р. №1463 договір оренди так і не був укладений.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, предметом позову є визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.05.2012р. № 1509. Як вбачається з матеріалів справи, вказаною ухвалою передбачено надання у довгострокове користування Львівському міському управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нежитлові приміщення загальною площею 2 038,1 кв.м. на вул. Листопадового Чину,10. Тому дослідження підстав та обставин невиконання рішення від 26.12.2006р. №1463, неукладення договору оренди з позивачем не входить у предмет доказування у даній справі.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали у Львівської міської ради були відсутні правові обмеження щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

В оскаржуваному рішенні, в частині розгляду вимог до відповідача 2, судом зазначено, що у судовому засіданні неодноразово наголошувалося на конкретизацію прокурором та позивачем вимоги стосовно відповідача 2 з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування правової позиції. Однак, в ухвалах, якими розгляд справи відкладався, не було зазначено про необхідність надання таких доказів і виконання вимог суду. Крім цього, розглядаючи повторно спір, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про недоведеність прокурором факту порушення прав позивача і заявлених позовних вимог. Тому у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 потрібно відмовити.

Як зазначено в п. п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, тому колегія суддів вважає рішення суду від 03.02.2016 року таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.7 ст.49 ГПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.05.2012р. № 1509 сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 218 грн. У звязку із відмовою у задоволенні позовних вимог та звільненням прокуратури від сплати судового збору на момент подання позовної заяви, судовий збір у розмірі 1 218 грн. за розгляд спору судом першої інстанції покладається на позивача та стягується у дохід державного бюджету України.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору органів прокуратури станом на момент подання апеляційної скарги, відшкодування сплаченого відповідачем 1 судового збору за її подання покладається на прокуратуру.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 116 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради вх.№01-05/2094/16 від 28.04.2016 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2016 року у справі № 914/1671/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Львівської міської ради та до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відмовити.

Стягнути з Першого обєднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина Т0110 (79000, м. Львів, вул. Листопадового Чину, буд. 10, код ЄДРПОУ 33252672) 1 218 грн. судового збору в дохід державного бюджету України за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Клепарівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 38326057) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 04055896) 1 339,80 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.10.2016 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Малех І.Б.

суддя Бойко С.М.