Постанова № 62031496, 11.10.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р.Справа № 909/409/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма "Траян" від 01.08.2016р., б/н

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016р.

у справі № 909/409/16

за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна, м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Траян", м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 обласної ради, м.Івано-Франківськ

про відшкодування шкоди в сумі 50892,25 грн.,

представники сторін:

- від позивача ОСОБА_4,

- від відповідача не зявився,

- від третьої особи не зявився,

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам розяснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016р. у справі № 909/409/16 (суддя Матуляк П.Я.) задоволено позов Комунального підприємства (надалі КП) Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна, стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) "Фірма "Траян" на користь позивача 50892,25 грн. завданої шкоди.

Оскаржуваним рішенням встановлено що, у звязку з достроковим припиненням договору оренди від 11.02.2013р., відповідач повернув позивачу орендовані приміщення, здійснивши демонтаж конструкцій, зафіксованих в акті обстеження від 02.02.2016р., що визнається самим відповідачем. Судом також встановлено, що покращення орендованого майна, які були демонтовані після припинення договору оренди від 11.02.2013р., були здійснені відповідачем під час дії охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002р., а відповідно до пп. ж) п.9 вказаного охоронно-орендного договору, по закінченню терміну його чинності обєкт оренди підлягав передачі орендодавцеві у повній цілості з усіма поліпшеннями, переробками і перебудовами. Таким чином, суд зазначив, що відповідач не виконав свого обовязку щодо повернення майна у належному стані, відтак його дії призвели до пошкодження спірного майна, внаслідок чого позивач зазнав збитків на загальну суму 50892,25грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Фірма "Траян" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що судом при вирішенні спору неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.1166 ЦК України та здійснено помилкові висновки щодо неправомірності демонтажу відповідачем окремого обладнання при виселенні з орендованих приміщень.

КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що покращення орендованого майна були здійснені орендарем відповідно до положень охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002р., а тому орендар не мав права проводити їх демонтаж у звязку із припиненням вже наступного договору оренди від 11.02.2013р. Звернув увагу, що в акті приймання-передачі від 01.12.2015р. відсутня вказівка про наявність чи відсутність в орендодавця претензій до приміщення, а перелік демонтованих покращень зафіксований у акті від 02.02.2016р., у звіті експерта, а також визнається самим відповідачем.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення (а.с. 187, 188). Зважаючи на те, що від учасників судового процесу не поступало клопотань про відкладення розгляду справи, а в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників відповідача та третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Згідно охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002р. (а.с. 75-79), укладеного між Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області (орендодавцем) та ТзОВ Траян (орендарем), приміщення по вул. Старозамкова, 2 в м. Івано-Франківську площею 122,05 кв.м. передані в оренду для офісу ТзОВ Траян.

Пунктом 2 зазначеного договору сторони погодили, що приміщення памятки архітектури площею 122,05 кв.м. здаються за актом технічного огляду, що підписується сторонами і становить одне ціле з цим договором. Обмір площі орендованого приміщення, потрібний ремонт і правила користування ними встановлюються тим же актом.

Згідно п. 23 охоронно-орендного договору, орендаря зобовязано провести до 30.12.2002р. ремонтно-реставраційні роботи, зазначені в акті технічного огляду стану пам'ятки архітектури, що додається до договору.

В розділі 3 акта технічного огляду стану пам'ятки архітектури від 26.09.2002р. (а.с. 80-81) визначено обовязок орендаря провести ремонт приміщення, коридору, замінити інженерні мережі, встановити метало-пластикові вікна, провести ремонтно-реставраційні роботи фасаду згідно обсягу робіт за кошторисом, погодженим орендодавцем.

25.10.2002р. Державним науково-реставраційним управлінням відповідачу було видано дозвіл на виконання внутрішньо-реставраційних робіт в пам'ятці культурної спадщини місцевого значення колишньому монастирі Тринітаріїв на вул. Старозамкова, 2 (а.с. 48).

У період 2002 2003 років ТзОВ фірма Траян виконала в орендованому приміщенні ряд будівельних та ремонтних робіт, що підтверджується відповідними квитанціями, накладними, актами виконаних робіт (а.с. 53-74) та протоколом про розширення орендованого приміщення від 30.09.2002р. (а.с. 49-50), що підписаний орендодавцем та орендарем, у якому зазначено про те, що ТзОВ «Фірма Траян в орендованому приміщенні провела ремонт приміщення загального користування, замінила електромережі, провела ремонт санвузла, встановила металопластикові вікна, здійснила ремонт інженерних мереж.

11.02.2013р., після закінчення терміну дії охоронно-орендного договору, між Івано-Франківською обласною радою (орендодавцем), ТзОВ «Фірма «Траян» (орендарем) та Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області (балансоутримувачем) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передала орендареві в строкове платне користування частину приміщень другого поверху площею 220,5 кв.м по вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківськ (а.с. 144-147).

Факт передачі спірного приміщення в оренду підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 11.02.2013р. (а.с. 148).

Відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 21.08.2015р. №1744-38/2015 приміщення, що є предметом спірного договору оренди, передано на баланс та в оперативне управління КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (а.с. 15).

17.11.2015р. між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору оренди від 11.02.2013р. якою замінено балансоутримувача Державне науково-реставраційне управління Івано-Франківської області на КП Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (а.с. 149).

01.12.2015р. у звязку з достроковим припиненням, за взаємною згодою сторін, договору оренди нерухомого майна від 11.02.2013р., яке відбулось на підставі звернення орендаря №46 від 23.11.2015р. (а.с. 39), сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі (а.с. 150).

02.02.2016р. комісією з обстеження нерухомого майна по вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківську здійснено обстеження спірного приміщення з метою встановлення відповідності його стану санітарним і технічним вимогам, про що складено акт від 02.02.2016р. (а.с. 16). Із зазначеного акта вбачається, що у приміщеннях демонтовано вікна з підвіконниками і відливами, зруйновано відкоси, демонтовано багети та плінтуси, розетки, вимикачі, світильники вирвано з кріпленнями, демонтовано систему пожежної сигналізації, відсутні прилади обліку електроенергії, газу, води, радіатори опалення, а інженерні мережі непридатні до використання.

З матеріалів справи, в тому числі із тексту апеляційної скарги, вбачається, що відповідач визнає факт демонтажу ним покращень обєкту оренди, та, більш того, стверджує, що такий демонтаж був правомірним.

Зважаючи на те, що повернене орендарем приміщення перебувало в неналежному стані, з метою визначення розміру збитків, завданих власнику нежитлового приміщення у звязку з цією обставиною, позивач звернувся до субєкта оціночної діяльності ОСОБА_5 Відповідно до звіту №16/15/02 від 24.02.2016р. оцінювачем визначено ринкову вартість заподіяних матеріальних збитків в розмірі 50892,25грн. (а.с. 82-129).

Вказані обставини та невідшкодування відповідачем заподіяних збитків стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Між сторонами у справі виникли правовідносини з оренди нерухомого майна, які врегульовуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та положеннями договорів оренди.

Відповідно до ст.ст. 759, 785 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 статті 27 цього Закону визначено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, ремонтні та монтажні роботи в орендованому приміщенні відповідач проводив у період 2002-2003 років, тобто під час дії та відповідно до умов охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002р.

В підпункті ж) пункту 9 зазначеного договору сторони визначили, що орендар повинен по закінченню терміну чинності договору передати орендодавцеві памятку архітектури у повній цілісності з усіма поліпшеннями, переробками і перебудовами безплатно.

Термін оренди вказаного договору сторони визначили з 01.10.2002р. по 01.10.2007р. (п.3 договору). Як вбачається з рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011р. у справі №19/64, строк дії вказаного договору був продовжений на той самий термін та на тих самих умовах, тобто до 01.10.2012р.

З листування, яке відбувалось між відповідачем, Державним науково-реставраційним управлінням та Івано-Франківською обласною радою (а.с. 163-174), зокрема з листів-повідомлень про закінчення терміну дії договору №62/07-18 від 31.08.2012р. та №77/07-18 від 09.10.2012р., вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди щодо продовження строку дії охоронно-ремонтного договору №16 від 26.09.2002р., у звязку з чим останній був припинений.

Зважаючи на положення ч.1 та ч.2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та підпункт ж) пункту 9 охоронно-ремонтного договору №16 від 26.09.2002р., здійснені відповідачем покращення є такими, що підлягають безоплатному залишенню в орендованому приміщенні.

За новим договором оренди від 11.02.2013р. відповідачу було передано в оренду нежитлові приміщення разом з покращеннями, а отже, відповідно до положень ст. 785 ЦК України, після припинення договору оренди, вони підлягали поверненню орендодавцеві у стані, в якому були одержані.

Як було зазначено вище, відповідач визнає факт демонтажу ним здійснених покращень в орендованому приміщенні, тобто визнає той факт, що приміщення ним було повернуто в гіршому стані, ніж він отримав його за договором від 11.02.2013р. Зокрема, у відзиві на позов від 09.06.2016р. (а.с. 35-37) він перелічує такі покращення: встановлення вікон і підвіконників; встановлення дверних блоків, дверей, замків та інших складових; встановлення лінолеуму плінтусів, ґрунтовки, покриття тощо; облицювання стін, штукатурки, встановлення плитки та підлоги; проведення монтажних робіт по встановленню світлоточок, придадів обліку, зажимів до кабелю, труб; проведення робіт по газифікації офісу, монтажу систем опалення, водопостачання та каналізації. Тут же він підтверджує демонтаж ним усіх встановлених елементів поліпшення, здійснених згідно охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002р.

Відповідно до ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Аналогічне правове регулювання передбачено ч. 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

У пункті 5.1 договору оренди від 11.02.2013р. сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором, зокрема, у разі погіршення стану обєкта оренди з вини орендаря, орендар відшкодовує орендодавцеві нанесені збитки, при умові, що не зможе довести, що погіршення сталося не з його вини.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту наведеного, оскільки на відповідача покладено обовязок повернення майна у належному стані, його дії, що призвели до пошкодження спірного майна слід розцінювати як протиправну поведінку, яка доведена матеріалами справи. Розмір збитків, яких було заподіяно позивачу, визначений відповідно до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у звіті №16/15/02 від 24.02.2016р. субєкта оціночної діяльності ОСОБА_5, а отже, заявлена до стягнення сума в розмірі 50892,25грн. є документально обґрунтованою. В порушення вимог ст.614 ЦК України, ч.1 ст.33 ГПК України та п.5.1.1 договору оренди від 11.02.2013р. відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу.

Посилання скаржника на те, що акт обстеження від 02.02.2016р. не є належним доказом у справі, не заслуговують на увагу, оскільки скаржник сам визнає факт демонтажу ним здійснених покращень в орендованому приміщенні, які перелічує, зокрема, у своєму відзиві на позов. Крім цього, суд звертає увагу на те, що в акті приймання-передачі від 01.12.2015р. відсутня вказівка про наявність чи відсутність в орендодавця претензій до приміщення; вказаним актом сторони зафіксували лише факт передачі приміщень без визначення їх стану.

Аналогічно, не беруться до уваги твердження скаржника про необхідність застосувати до спірних правовідносин п.7.4 договору оренди від 11.02.2013р., оскільки покращення орендованого майна були проведені відповідачем відповідно до охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002р. Наступний договір оренди від 11.02.2013р. не має зворотної дії в часі та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли раніше.

Обовязок відповідача відшкодувати заподіяну шкоду випливає з ст. 779 ЦК України, ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5.1 договору оренди від 11.02.2013р., а отже покликання скаржника на безпідставне стягнення також не береться судовою колегією до уваги.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016р. у справі №909/409/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Траян" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.

суддяДанко Л.С.