Постанова № 62031471, 13.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа№ 925/390/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників:

позивача: Науменко О.П., довіреність б/н від 10.10.2016

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду

Черкаської області

від 17.05.2016

у справі № 925/390/16 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Приватного підприємства "Вландер", м. Умань, Черкаська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

м. Черкаси

про стягнення 12 006 грн 14 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 у справі №925/390/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, на користь Приватного підприємства "Вландер", - 12 006 грн 14 коп. основного боргу та 1 378 грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 у справі №925/390/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2016 справу №925/390/16 за апеляційною скаргою Публічного Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2016.

11.07.2016 розгляд справи було відкладено на 22.08.2016, також було продовжено строк розгляду справи №925/390/16 на п`ятнадцять днів.

29.08.2016 розпорядженням керівника апарату КАГС під №09-52/4185/16 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/390/16, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коршун Н.М. на лікарняному.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу cудової справи між суддями від 29.08.2016, справу №925/390/16 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 20.09.2016.

В судове засідання, яке відбулось 20.09.2016 не з'явились представники сторін, розгляд справи було відкладено на 13.10.2016.

13.10.2016 в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Отже, враховуючи належне повідомлення всіх представників, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи за відсутності представників відповідача. Присутній представник позивача надав суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2014 року між Приватним підприємством "Вландер" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір за №30 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Покупець сплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації (накладній). Ціни у специфікації зазначені з урахуванням ПДВ (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження. В окремих випадках може бути передбачена передоплата або інші форми розрахунків, передбачені чинним законодавством України, що оформляється відповідною додатковою угодою до цього Договору.

Розділом п'ятим договору визначено термін його дії, а саме відповідно до п. 5.1. визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. У випадку, якщо жодна з сторін н6е заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 20 днів до його закінчення договір вважається пролонгованим на необмежений строк (п. 5.2.).

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу кондитерські вироби на суму 12 006 грн 19 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №1145 від 16 червня 2015 року на суму 4 026 грн 77 коп.;

- №1171 від 19 червня 2015 року на суму 1 112 грн 95 коп.;

- №1237 від 30 червня 2015 року на суму 3 256 грн 03 коп.;

- №1262 від 03 липня 2015 року на суму 2 015 грн 36 коп.;

- №1344 від 15 липня 2015 року на суму 1 595 грн 08 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видаткових накладних та відтиском печатки відповідача.

Однак, як було встановлено судом, відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 12 006 грн 14 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору №30 від 01 червня 2014 року.

Оскільки товар поставлявся в червні - липні 2015 року, то з урахуванням умов п. 4.2. договору строк оплати поставленого товару настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, сума боргу в розмірі 12 006 грн 14 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що за накладними, за якими був відвантажений товар, останній не отримував зазначений товар. Однак, колегія суддів не може погодитись із вищенаведеним виходячи з наступного.

Як вбачається з видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, на них міститься підпис уповноваженої особи та печатка відповідача, з кодом 25149001580, який також зазначений відповідачем в своїй апеляційній скарзі. Відповідач вказував на те, що на деяких накладних міститься не вірний відтиск печатки (невідповідність коду), однак судом не береться до уваги зазначене, оскільки в матеріалах справи не міститься доказів того, що печаткою відповідача могли заволодіти треті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, відповідачем не було надано суду допустимих доказів в розумінні ст. ст. 32 та 33 ГПК Україна на обставини які зазначені в апеляційній скарзі, а в матеріалах справи містяться докази отримання останнім (уповноваженими особами) товару, то колегія суддів дійшла висновку що посилання заявника в апеляційній скарзі на зазначені обставини є не обґрунтованими і такими, що не беруться судом до уваги.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 у справі №925/390/16, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 у справі №925/390/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

2. Матеріали справи №925/390/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов