Постанова № 62031428, 12.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 910/32982/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.02.2016

у справі № 910/32982/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд",

про стягнення 200 476,61 грн,

за участю представників:

від позивача: Павлік В.О. - представник (довіреність від 11.11.2015 №595);

2) Певнова А.М. - представник (довіреність від 19.10.2015 №546);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП «Солсиф», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» (надалі - ТОВ «ВБК «Промжитлобуд», відповідач) про стягнення 200 476,61 грн, з яких 12 340,19 грн 3% річних та 188 136,42 грн інфляційних втрат, зумовлених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду від 28.05.2013 №30/01-02.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі №910/32982/15 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 188 136,42 грн інфляційних втрат, 12 340,19 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 007,15 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.В., судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.04.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 №09-52/1107/16, у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №910/32982/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Станік С.В., судді Тищенко А.І., Корсакова Г.В. та ухвалою суду від 26.04.2016 апеляційна скарга прийнята до розгляду визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 01.06.2016.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 №09-52/1912/16 призначено повторний автоматичний розподіл справи, за яким справа №910/32982/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 апеляційна скарга прийнята до провадження визначеною колегією суддів та призначена до розгляду на 04.07.2016.

04.07.2016 ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 22.08.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 №09-52/4184/16, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Коршун Н.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №910/32982/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Суховий В.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Суховий В.Г., Жук Г.А., розгляд справи призначено на 21.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 розгляд справи №910/32982/15 відкладено на 12.10.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, протоколом про автоматичну зміну складу колегії суддів справа № 910/32982/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 12.10.2016 представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представників позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності відповідача.

12.10.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» (в тексті договору - генпідрядник) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» (в тексті договору - субпідрядник) було укладено договір субпідряду №30/01-02 (надалі - договір субпідряду), згідно пункту 1.1. якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника власними силами та якісно виконати роботи по улаштуванню паль шпунтової огорожі, пальового поля та проведення ультразвукового дослідження паль на об'єкті: «Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва (прибудований будинок - І черга)».

Відповідно до пунктів 3.1., 4.1. договору загальна вартість робіт складає 2 812 450,80 грн, в тому числі ПДВ - 468 741,80 грн. У разі необхідності генпідрядник перераховує аванс на підставі та у відповідності до письмової заявки субпідрядника.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість з урахуванням вимог розділу цього договору протягом 15 днів.

Положеннями пункту 4.3. договору сторони узгодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом: оплати генпідрядником після пред'явлення субпідрядником рахунка на оплату або після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3).

Відповідно до пункту 19.1. договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються субпідрядником та передаються генпідряднику до 18 числа поточного місяця. Генпідрядник протягом 7-ми (семи) робочих днів з дати отримання від субпідрядника акту виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів генпідрядник зобов'язаний оплатити виконані роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з утриманням частини авансового платежу, отриманого субпідрядником згідно пункту 4.1. цього договору, пропорційно вартості виконаних робіт за звітній період.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 10 липня 2013 року (пункт 10.1. договору).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин, що склалися між сторонами, зазначивши, що такі мають ознаки договору підряду, за яким, відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника відносить, зокрема, оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 381 063,47 грн заборгованості, 15 194,33 грн пені, 92 268,64 грн інфляційних втрат, 30 548,99 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 381,51 грн.

Місцевим господарським судом при вирішенні справи №910/27797/14 було встановлено, що факт виконання робіт за договором № 30/01-02 від 28.05.2013 року підтверджується актом № 1 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 2 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 1 приймання виконаних робіт за липень 2013 року та довідками про вартість виконаних робіт за червень 2013 року, за липень 2013 року, на загальну суму 1 939 552, 80 грн. Вказані акти, складені, підписані та скріплені печатками субпідрядника та генпідрядника.

Також судом було встановлено, що 31.05.2013 між ТОВ «ВБК «Центренергобуд» (в тексті договору - первісний боржник), ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» (в тексті договору - новий боржник) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі ТОВ (в тексті договору - кредитор) був укладений договір про заміну боржника у зобов'язанні №27/01-02, згідно з пунктами 1.-2. якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору субпідряду №48/01-02 від 24.12.2012 та договору №01/06 від 30.01.2013, укладеного між первісним боржником та кредитором, в об'ємі та умовах передбачених договором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 8 353, 57 грн з ПДВ, що виник на підставі договорів.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи наведене, висновок Господарського суду міста Києва про факт прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» грошового зобов'язання за договором від 28.05.2013 №30/01-02 у сумі 381 063,47 грн, відповідає принципу правової певності, регламентованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та практиці Європейського суду з прав людини, які в якості джерел права мають застосовуватися судами при розгляді справ.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 06.06 2012 у справі №6-49цс12).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07. 2011 у справі №3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Місцевим господарським судом у даній справі встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" сплатило 381 063,47 грн основного боргу, про що свідчить банківська виписка по рахунку №26004012812740.980 за 03.12.2015.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у повному обсязі виконав грошове зобов'язання за договором субпідряду №30/01-02 від 28.05.2013 лише 03.12.2015, а, отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 12 340,19 грн за період з 04.11.2014 по 02.12.2015 та 188 136,42 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановила, що останній є арифметично правильним, відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у повному обсязі.

Твердження апелянта про те, що його зобов'язання за договором субпідряду було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяв від 25.12.2014 вих. №309 та від 16.01.2016 вих. №09, відхиляються колегією суддів як безпідставні з огляду на те, що заяви, на які посилається відповідач, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/27797/14 були визнані недійсними.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 29.02.2016 у справі №910/32982/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі №910/32982/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі №910/32982/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/32982/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська