Постанова № 62031401, 11.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р.Справа № 923/787/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

за участю секретаря судового засідання Молодова В.С.,

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю вих.№28 від 08.09.2016р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №01/16 від 10.08.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2016р.

у справі №923/787/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД",

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

про стягнення 43283,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (далі ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД") звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3М.) про стягнення за договором №826/13/14 постачання товару на умовах відстрочення платежу від 23.07.2013р. 43283,87 грн., що складається з 18000,00 грн. основного боргу, 3622,69 грн. пені, 1602,74 грн. 3% річних, 16658,44 грн. інфляційних, 3000,00 грн. штрафу та 400,00 грн. за користування грошовими коштами (а.с. 3-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №826/13/14 постачання товару на умовах відстрочення платежу від 23.07.2013р. щодо повної та своєчасної оплати товару.

Відповідач проти позову заперечує частково, виклавши свою правову позицію у письмовому відзиві, який містить заяву про застосування строків позовної давності щодо "стягнення заборгованості з 23.07.2013р. по 25.07.2016р. з підстав того, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення суми є штрафними санкціями", та вважає, що він закінчився 23.07.2013р. (а.с.36-38).

Разом з тим, ФОП ОСОБА_3 зазначає, що господарським судом помилково було порушено провадження по справі, оскільки відповідач не отримував позовної заяви із доданими до неї документами, та він не був обізнаний щодо суті позовних вимог.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.08.2016р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 18000 грн. основного боргу, 400 грн. процентів, 16658,44 грн. інфляційних втрат, 1602,74 грн. річних та 1167,16 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 54-57).

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що має місце неналежного виконання зобов'язань з боку відповідача за договором №826/13/14 постачання товару на умовах відстрочення платежу від 23.07.2013р. щодо повної та своєчасної оплати товару.

Місцевий господарський суд відмовив Позивачу у стягненні з Відповідача суми штрафу та пені повністю, задовольнивши заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновок суду про доведеність позову в частині стягнення заборгованості за період з 23.07.2013р. по 25.07.2016р. є необґрунтованим, а підстави для стягнення основного боргу недоведеними.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а з огляду на положення ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Як встановлено місцевим судом, між ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (далі Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (далі Покупець) укладено договір №826/13/14 постачання товару на умовах відстрочення платежу від 23.07.2013р. (далі Договір), згідно п.п. 1.1-1.3 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві автомобільні товари в асортименті, визначеному у видаткових накладних, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та його оплатити (а.с. 11-15).

Пунктом 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умовами Договору сторони передбачили, що передача товару здійснюється на складі Постачальника, транспортом і за рахунок Покупця. Зобов'язання Постачальника щодо поставки (передачі) товару вважається виконаними після передачі товару Покупцю та підписання товарно-транспортної або видаткової накладної. Підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі Покупцю товару (п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Договори з додатками підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без зауважень.

Відтак, зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГК України.

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки, а згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання даного Договору Постачальник відвантажив Покупцю автомобільні шини на загальну суму 30.120,24 грн. (у т. ч. ПДВ) згідно видаткової накладної №28021 від 26.07.2013р., яка підписана обома сторонами та містить усі необхідні реквізити (а.с. 16).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору Покупець зобов'язався сплачувати одержаний товар за цінами, зазначеними у видаткових накладних не пізніше 14 днів з дати поставки товару.

Датою оплати вважається дата фактичного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.4 Договору).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Необхідно наголосити на положенні ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, з огляду на те, що датою поставки є 26.07.2013р., про що свідчить вищезазначена видаткова накладна, відповідач був зобовязаний оплатити товар у строк до 09.08.2013р.

Проте, відповідач лише частково оплатив товар, перерахувавши позивачу 25.09.2013р. 10.120,24 грн., 05.11.2014р. 2.000,00 грн., що разом складає 12.120,24 грн.

Отже, за видатковою накладною №28021 від 26.07.2013р. несплаченою залишається сума у розмірі 18.000,00 грн.

Відповідач жодних доказів, які б спростовували наявність основної суми заборгованості за Договором, до суду не надав.

Відтак, з огляду на наявність підтвердження факту одержання відповідачем товару на суму 30.120,24 грн., відсутності доказів його повної оплати та наявність лише часткової оплати на суму 12.120,24 грн., місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 18.000,00 грн. основного боргу.

Також перевіривши розрахунки 16.658,44 грн. інфляційних втрат, 1.602,74 грн. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання та 400,00 грн. процентів, які визнані місцевим судом обґрунтованими, апеляційний суд також вважає їх підтвердженими і вірно розрахованими та такими, що підлягають стягненню.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог "про стягнення заборгованості з 23.07.2013р. по 25.07.2016р. з підстав того, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення суми є штрафними санкціями".

Згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені та штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, місцевий господарський суд задовольнив заяву про застосування строку позовної давності до пені у розмірі 3.622,69 грн. та штрафу у розмірі 3.000,00 грн. у зв'язку із пропуском встановленої ст. 258 ЦК України спеціальної позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції з урахуванням положень ст.ст.231, 232 ГК України, ст.ст.258, 267 ЦК України погоджується із позицією місцевого господарського суду щодо задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності і відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3.622,69 грн. та штрафу у розмірі 3.000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2016р. у справі №923/787/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2016р. у справі №923/787/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош