Постанова № 62031393, 12.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р.Справа № 916/1321/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2016

у справі № 916/1321/16

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ»

про стягнення 785 360,58 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ»

до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про визнання договору припиненим

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ» (далі ТОВ «ТРЕКСІМ», відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 692 072,96 грн., пені 87 144,30 грн., 3% річних 6 143,32 грн. та витрат зі сплати судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013, позивач надав послуги з використання частини інфраструктури Адміністрації Одеського морського порту з метою необхідності забезпечення відповідачем максимально ефективного виробничого процесу, проте ТОВ «ТРЕКСІМ» не підписало відповідні акти виконаних робіт за фактично надані та спожиті послуги та не сплатило виставлені позивачем рахунки.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.06.2016.

У червні 2016 року ТОВ «ТРЕКСІМ» звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ДП «АМПУ» про визнання договору №114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013 припиненим шляхом розірвання 31 грудня 2016 року (з матеріалів справи вбачається, що дата 31.12.2016 є опискою, вірна дата 31 грудня 2015 року).

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ «ТРЕКСІМ» направив на адресу ДП «АМПУ» заяву про розірвання вищевказаного договору.

Ухвалою суду першої інстанції від 21.06.2016 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2016 року первісний позов ДП «АМПУ» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ТРЕКСІМ» на користь позивача 346 036,48 грн. основного боргу, 56 294,91 грн. пені, 3 939,12 грн. 3% річних та 6 094,06 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Рішення мотивовано, що первісні позовні вимоги обґрунтовані та доведені ДП «АМПУ», за період листопад грудень 2015 року, а за період січень-лютий 2016 є необґрунтованими, оскільки позивач за первісним позовом, послався як на підставу стягнення заборгованості на договір строк дії якого закінчився 31.12.2015. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд зазначив, що правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим з конкретної дати, що минула до подачі позову.

Не погоджуючись з вищевказаним рішення, ТОВ «ТРЕКСІМ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати частково, в частині часткового задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову у частині визнання договору №КД -114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013 припиненим шляхом розірвання 31 грудня 2015 року, прийняти нове, яким відмовити у позові ДП «АМПУ» до ТОВ «ТРЕКСІМ» повністю, задовольнити позовні вимоги відповідача за первісним позовом та визнати договір №КД -114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013 припиненим шляхом розірвання 31 грудня 2015 року.

Проте, зазначена апеляційна скарга була повернута ТОВ «ТРЕКСІМ» без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України, у звязку з несплатою судового збору у встановленому розмірі.

Також, не погоджуючись з рішення господарського суду, ДП «АМПУ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати частково, в частині відмови у стягнення заборгованості у розмірі 346 036,48 грн., пені 30 849,39 грн. та 3% річних 2 204,20 грн. за надані у січні лютому 2016 року послуги за договором №114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013 та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДП «АМПУ».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене із неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 апеляційна скарга ДП «АМПУ» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.09.2016. Також, вказаною ухвалою зобовязано апелянта доплатити судовий збір у розмірі 1 515,15 грн.

На виконання вищевказаної ухвали 29.08.2016 до суду апеляційної інстанції від ДП «АМПУ» надійшли докази доплати судового збору у розмірі 1 515,15 грн.

14.09.2016 судове засідання, з метою забезпечення правильного, всебічного та обєктивного розгляду справи було відкладено на 05.10.2016.

05.10.2016 судове засідання не відбулось, у звязку з неможливістю проведення судових засідань в умовах фізичного і психологічного тиску та відповідно до рішення спільних зборів суддів Одеського апеляційного господарського суду та господарського суду Одеської області від 05.10.2016, про що був виданий відповідний наказ №18-ОД від 05.10.2016 голови суду апеляційної інстанції.

У звязку з викладеним, судове засідання призначене на 05.10.2016 було перенесено на 12.10.2016.

В судовому засіданні 12.10.2016 представник позивача надала пояснення якими підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2016 проти апеляційної скарги заперечувала, просила суд, залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2013 року між ДП «АМПУ» (Адміністрація) та ТОВ «ТРЕКСІМ» (Підприємство) було укладено Договір № 114-П-ОДФ-13, умовами якого передбачено, що Адміністрація надає послуги з використання частини інфраструктури Адміністрації Одеського морського порту (в частині доріг загального використання з супутньої інфраструктури, окрім естакади порту) з метою необхідності забезпечення підприємством максимально ефективного виробничого процесу (п.1.1 Договору). Підприємство оплачує послуги Адміністрації в порядку та на умовах, передбачених дійсним Договором (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Підприємство зобовязано своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги Адміністрації у порядку та на умовах, передбачених цим договором, забезпечувати підписання акту виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту їх надання Адміністрацією (п. 2.3 Договору).

Відповідно п.3.1 Договору Адміністрація зобовязана належним чином надавати послуги, передбачені п.1.1 Договору, оформлювати спільно із Підприємством акт виконаних робіт для надання його Адміністрації протягом 5 днів місяця, наступного за звітним (п.3.4 Договору).

Вартість послуг, що надаються Адміністрацією становить 144 181, 87 грн. у місяць, без урахування ПДВ. ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України (п.4.1 Договору).

Рахунки Адміністрації повинні бути оплачені не пізніше 15-го числа кожного місяця, наступного за звітним (п.4.4 Договору).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013. Якщо жодна зі сторін за 10 днів до моменту закінчення строку дії Договору не заявить про його припинення, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Умови Договору застосовуються до взаємовідносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.09.2013 року.

Відповідач направив на адресу позивача лист від 03.09.2015 № 282, в якому повідомив про припинення дії договору №КД-114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013 на підставі п. 7.3 вказаного Договору (т. 1 а.с. 107). Позивач проти факту отримання листа не заперечує.

Таким чином, відповідач скористався своїм правом, передбаченим договором, та повідомив про припинення дії договору, що унеможливлює його автоматичну пролонгацію на 2016 рік.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ТОВ «ТРЕКСІМ» Адміністрацією були направлені акти виконаних робіт (наявні в матеріалах справи), а саме: акт за листопад 2015 року від 30.11.2015 на суму 173 018,24 грн. (отримано 27.11.2015), акт за грудень 2015 року від 31.12.2015 на суму 173 018,24 грн. (отримано 06.01.2016), акт за січень 2016 року від 31.01.2016 на суму 173 018,24 грн. (отримано 28.01.2016), акт за лютий 2016 року від 29.02.2016 на суму 173 018,24 грн. (отримано 11.03.2016).

Також, позивачем виставлені відповідачу до сплати рахунки: за листопад 2015 року № 530166 від 02.12.2015 на суму 173 018,24 грн. (отримано 14.12.2015), за грудень 2015 року № 530173 від 04.01.2016 на суму 173 018,24 грн. (отримано 11.01.2016), за січень 2016 року № 530011 від 02.02.2016 на суму 173 018,24 грн. (отримано 08.02.2016), за лютий 2016 року № 530027 від 29.02.2016 на суму 173 018,24 грн. (отримано 11.03.2016).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд, правомірно задовольнив первісний позов в частині основної суми заборгованості і розмірі 346 036,48 грн. за період листопад-грудень 2015 року. Та відмовив у задоволенні стягнення суми у розмірі 346 036,48 грн. та як наслідок відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних, пені, нарахованих позивачем за січень лютий 2016 року, оскільки на цей період договір вже закінчив свою дію.

Відповідно до п.1 ст.631 Цивільного Кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п.7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

За таких обставин, дія спірного договору не може розповсюджуватися на правовідносини, які можливо мали місце в 2016 році після закінчення строку дії договору.

Стосовно стягнення за первісним позовом пені та 3% річних за період листопад-грудень 2015 року , судова колегія зазначає наступне.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочки передбачено пунктом 5.3 договору, стягнення 3% річних статтею 625 Цивільного Кодексу України.

Щодо нарахування пені та 3% річних за період листопад-грудень 2016 року апеляційною інстанцією за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» було перевірено розрахунки та встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за рахунком № 530166 (за листопад 2015 року) за період з 16.12.2015по 17.05.2016 в розмірі 31 380,29 грн., за рахунком № 530173 (за грудень 2015 року) на суму 173 018,24 грн. за період з 16.01.2016 по 17.05.2016 в розмірі 24 914,62 грн. та 3% річних за вищевказані періоди в сумі 3 939,12 грн. є обґрунтованою.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволено вимогу позивача про стягнення пені та 3 % річних.

Посилання ДП «АМПУ» в апеляційній скарзі на договори № 1432-П-ОДФ-15 та № 457-П-ОДФ-13, судова колегія не приймає до уваги, адже зазначені договори не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача за первісним позовом. Оскільки зустрічна позовна заява не є предметом апеляційної скарги, то судова колегія не переглядає рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та залишає рішення господарського суду в цій частині без змін.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_3