Постанова № 62031141, 12.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 927/584/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року

у справі № 927/584/16 (суддя -Блохіна Ж.В.)

за позовом прокурора Ніжинської місцевої прокуратури в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області

до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарского спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Деснянська селищна рада

про стягнення 35015, 90 грн

за участю представників:

від прокуратури: Скляр Д.Ю, посвідчення №041074 від 03.02.2016 року,

від позивача: не з'явились,

від відповідача: Любченко О.В., довіреність б/н від 20.07.2016 року

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ніжинської міської прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (позивач у справі) до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» про стягнення 35015, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Козелецьким районним дочірним агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп», як постійним лісокористувачем, своїх обов'язків щодо забезпечення охорони та захисту лісу, внаслідок чого було допущено самовільну виробку лісу, чим відповідно до розрахунку державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області заподіяно державі збитків у розмірі 35 015,90 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до спеціального фонду Державного бюджету України 10504,77 грн.; до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету 7003,18 грн та на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області 17507,95 грн. Стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на користь прокуратури Чернігівської області 1378,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю прокурором факту вчинення відповідачем порушенням лісового законодавства та заподіяння збитків у визначеному розмірі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» подав апеляційну скаргу (вх. № 284 від 11.08.2016 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення саме відповідачем порушення вимог лісового законодавства, зокрема самовільної вирубки дерев, що згідно Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Цивільного кодексу України є підставою для покладення на винну особу визначеної законом відповідальності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 року апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г. та призначено розгляд справи на 21.09.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників учасників судового процесу відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 12.10.2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, справу №927/584/16 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Дикунська С.Я., Мальченко А.О. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року справу №927/584/16 прийнято визначеним складом колегії суддів.

У судовому засіданні 12.10.2016 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор у судовому засіданні 12.10.2016 року заперечив проти доводів апелянта, вважає рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року законним та обґрунтованим, а тому просив відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.

У судове засідання 12.10.2016 року представники позивача та третьої особи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки третя особа не повідомила, 10.10.2016 року від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача у справі.

Беручи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги, закінчення, встановлених ст. 102 ГПК України строків розгляду апеляційної скарги, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників судового процесу за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта та прокурора, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради (п'ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27.03.2001 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» (а.с. 21) Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області.

Згідно з п. 2.1 Статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» (а.с. 23-28) підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 Статуту предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

У пункті 3.5 Статуту зазначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27 березня 2001 року «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2013 року лісником ДП «Козелецьрайагролісгосп» Жабинцем В.М. при об'їзді закріпленого за ним обходу (квартал 39, виділ 11) було виявлено самовільну рубку дерев сосни кількістю 9 штук, про що ним складено Доповідну від 17.10.2013 року (а.с. 32).

В подальшому, головним лісничим ДП «Козелецьрайагролісгосп» Корзуном С.В. у присутності інженера лісового господарства Вохмінцевої О.О., майстра лісу Дяковського В.П. та лісника Жабинця В.М. складено Акт самовільної рубки (а.с. 31).

У зв'язку із виявленою самовільною порубкою дерев директором ДП «Козелецьрайагролісгосп» Вохмінцевим С.В. було подано до Козелецького РВ УМВС Чернігівської області письмову заяву №164 від 18.10.2013 (а.с. 30), в якій директор просив розслідувати самовільну рубку дерев сосни, скоєну невідомими особами у кв. 39 вид.11. в обході № 3 лісника Жабинця В.М., в кількості 9 (дев'яти) дерев.

Як вбачається із Висновку дільничного інспектора міліції СДІМ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції Пальчика О.В., який розглянув матеріали перевірки по письмовій заяві директора ДП «Козелецьрайагролісгосп», встановити причетних осіб, які здійснили самовільну порубку дерев, не надалось можливим (а.с. 35).

05.09.2014 старшим Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Малим М.В. згідно матеріалів ДП «Козелецьрайагролісгосп» від 18.10.2013 №164 складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев сосни в кв. 39, вид. 11 обх. №3 ДП «Козелецьрайагролісгосп». Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, додаток №1 (а.с. 41).

Згідно розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 35015,90 грн.

Прокурор, звертаючись із даним позовом до суду, в інтересах Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, посилається на те, що інспекція в межах покладених на неї Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положенням про Державну екологічну інспекцію в Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 12.12.2011 року №136, завдань щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища має право розраховувати розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та виступати позивачем у судах. Враховуючи, що Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп», як постійний лісокористувач, був зобов'язаний забезпечити охорону та захист лісу, прокурор вважає, що невиконання даного обов'язку відповідачем є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності та стягнення з нього 35 015,90 грн шкоди.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Аналогічні положення, закріплені у ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно якої економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що вирішуючи спори про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України покладено на постійних лісокористувачів.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Задовольняючи позов прокурора місцевий господарський суд посилався на те, що факт незаконної порубки дерев (і в свою чергу факт невиконання лісокористувачем покладених на нього зобов'язань щодо забезпечення охорони лісу) на підвідомчій відповідачеві території, підтверджено актом самовільної рубки, складеним службовими особами самого лісокористувача та розрахунком розміру шкоди.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, що мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, згідно ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний час (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну екологічну інспекцію України», затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року №454/2011 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Згідно з підпунктом д) п. 4 Положення Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням серед іншого, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення; виконання комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві й лісах.

Як визначено п. 5 ст. 6 Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Тобто, уповноваженим органом, на який чинним законодавством покладено завдання здійснювати контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, в тому числі шляхом проведення перевірок (як планових, так і позапланових) є Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, як органи виконавчої влади, уповноважені на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів чітко врегульовано наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства».

Відповідно до п.1.4. Порядку (в редакції чинній на момент виявлення самовільної вирубки дерев) акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. п. 4.13, 4.14 розділу 4 Порядку за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

Разом з тим, про необхідність проведення уповноваженими органами перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства та складання за їх результатами актів та встановлення факту порушення, що відповідно може бути підставою для притягнення суб'єктів господарювання - лісокористувачів до відповідальності у випадках вчинення порушення невстановленими особами, вказано також у п. 6.1.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», п. 2.4. Узагальнення Вищого господарського суду України «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища».

Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення вимог природоохоронного законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів, до яких ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» віднесено Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи, а відтак службові особи лісокористувача чи господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів, зокрема фактів порушення вимог лісового законодавства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що допустимим та належним доказом у справі, який підтверджував би факт вчинення порушення лісового законодавства, зокрема, факт вирубки дерев, їх реальної кількості, місця вчинення та інших обставин правопорушення є акт перевірки, складений у порядку визначеному чинним законодавством, уповноваженим контролюючим органом в межах його компетенції, та який може бути підставою для притягнення особи до відповідальності в сфері природоохоронного законодавства.

Разом з тим, акт поданий до матеріалів справи та на підставі якого прокурором пред'явлено позов, складено службовими особами Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» навіть без зазначення дати його складання не є актом перевірки уповноваженого контролюючого органу та не може бути доказом на підтвердження вчинення правопорушення вимог природоохоронного законодавства. Складений акт може оцінюватись судом в сукупності з іншими поданими доказами у справі, однак для притягнення особи до відповідальності у сфері природоохоронного законодавства необхідним є встановлення правопорушення компетентним органом, на який чинним законодавством покладено відповідні завдання, та який здійснює фіксування даного порушення у визначеному законом порядку шляхом складання Актів перевірок, винесення приписів, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності тощо. Однак, в матеріалах справи відсутні Акт перевірки, чи інші документи, складені органами Державної екологічної інспекції, які зафіксували б самовільну вирубку дерев, їх кількість, чи інші порушення відповідачем вимог лісового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ні прокурором, ні позивачем у справі не доведено належними доказами факту завдання відповідачем шкоди державі внаслідок самовільної порубки дерев або неналежного виконання відповідачем обов'язку із забезпечення охорони, захисту лісового насадження, оскільки в матеріалах справи відсутній акт перевірки уповноваженого органу держави, чи складені за результатами виявлених порушень приписи про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства тощо, які б доводили сам факт вирубки дерев, що відповідно свідчить про відсутність всіх складових елементів, необхідних для відшкодування збитків.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для притягнення Козелецького

районного дочірнього агролісогосподарского спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до відповідальності за порушення природоохоронного законодавства та стягнення з нього 35 015,90 грн, що відповідно є підставою для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року у справі №927/584/16 та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на Прокуратуру Чернігівської області.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року у справі №927/584/16 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 року у справі №927/584/16 скасувати та прийняти нове рішення:

«В задоволенні позову відмовити повністю».

3.Стягнути з прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, код ЄДРПОУ 02910114) на користь Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» (17061, Чернігівська область, Козелецький район, с.Кошани, код ЄДРПОУ 31187172) 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5.Справу №927/584/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко