Ухвала суду № 62031005, 12.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.10.2016 р. Справа№ 5015/1494/12

Суддя господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянув матеріали скарги на дії органу Державної виконавчої служби Львівського комунального підприємства «Збиранка» від 15.08.2016 року за вх. № 4048/16 у справі № 5015/1494/12

за позовом (скаржника): Львівського комунального підприємства «Збиранка»

(с. Великі Грибовичі, Львівська обл.)

до відповідача (боржника): Будинкоуправління № 4 Львівського квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів)

субєкт оскарження: Сихівський відділ Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (м. Львів)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області (м. Львів)

про: стягнення заборгованості в розмірі 327 602,33 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача (скаржника): ОСОБА_1 довіреність б/н від 16.05.2016 року.

від відповідача (боржника): ОСОБА_2 посвідчення № 18 від 31.12.2015 року, начальник БУ № 4.

від субєкта оскарження: ОСОБА_3 довіреність № 16060 від 01.09.2016 року.

від третьої особи 1: ОСОБА_4 довіреність № 4408 від 28.09.2016 року.

від третьої особи 2: Не зявився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Львівського комунального підприємства «Збиранка» від 15.08.2016 року за вх. № 4048/16 на дії органу Державної виконавчої служби у справі № 5014/1494/12 за позовом Львівського комунального підприємства «Збиранка» до Будинкоуправління № 4 Львівського квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості в розмірі 327 602,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.08.2016 року скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду на 19.08.2016 року. Ухвалою суду від 19.08.2016 року розгляд справи відкладено до 25.08.2016 року, в звязку з відсутністю представника відповідача та ДВС. Ухвалою суду від 25.08.2016 року розгляд справи відкладено до 21.09.2016 року, в звязку з відсутністю представників відповідача та ДВС. Ухвалою суду від 21.09.2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, в якості третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області і розгляд справи відкладено до 29.09.2016 року, в звязку з відсутністю представників відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 29.09.2016 року розгляд справи відкладено до 04.10.2016 року, згідно клопотання сторін, в звязку з відсутністю представника третьої особи 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 04.10.2016 року розгляд справи відкладено до 10.10.2016 року, в звязку з відсутністю представника третьої особи 2 та для надання доказів. В судовому засіданні 10.10.2016 року оголошено перерву до 12.10.2016 року, для надання доказів.

Позивач (скаржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 15.08.2016 року, про відкладення від 19.08.2016 року, від 25.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року, від 04.10.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.09.2016 року за вх. № 4536/16 позивач (скаржник) подав клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.

Відповідач (боржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 15.08.2016 року, про відкладення від 19.08.2016 року, від 25.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року, від 04.10.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Субєкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 19.05.2016 року, про відкладення від 19.08.2016 року, від 25.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року, від 04.10.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.09.2016 року за вх. № 37672/16 субєкт оскарження подав відзив на позовну заяву.

21.09.2016 року за вх. № 4537/16 субєкт оскарження подав заяву про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області.

29.09.2016 року за вх. № 4696/16 субєкт оскарження подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи. Позивач підтримав дане клопотання. Відповідач та третя особа 1 не заперечують. Клопотання субєкта оскарження задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Третя особа 1 вимог ухвали суду про відкладення від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року, від 04.10.2016 року виконала частково, явку поважного представника в судове засідання забезпечила.

04.10.2016 року за вх. № 39602/16 третя особа 1 подала пояснення по суті скарги.

Третя особа 2 вимог ухвали суду про відкладення від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року, від 04.10.2016 року виконала частково, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, а явка третьої особи 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

29.09.2016 року електронною поштою від третьої особи 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.10.2016 року за вх. № 39632/16 електронною поштою від третьої особи 2 надійшло пояснення по справі.

12.10.2016 року за вх. № 40900/16 третя особа 2 подала пояснення по справі.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 27.04.2012 року Господарським судом Львівської області було прийнято рішення по справі № 5015/1494/12, яким вирішено стягнути із Будинкоуправління № 4 Львівського квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (надалі - БУ № 4 КЕВ м. Львова) (79019, м. Львів, вул. Гайдамацька, 9; код ЄДРПОУ: 24964599) на користь Львівського комунального підприємства «Збиранка» (надалі - ЛКП «Збиранка») (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 1; код ЄДРПОУ: 13807617) 327602,33 грн. боргу та 6552,05 грн. сплаченого судового збору.

На виконання описаного вище судового рішення було видано наказ від 08.05.2012 року по справі № 5015/1494/12 (номер бланка: 0024559).

16.06.2016 року представник ЛКП «Збиранка» пред'явив у Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - Сихівський ВДВС м. Львова) вищезгаданий наказ до виконання.

21.06.2016 року державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51481273 з виконання наказу по справі № 5015/1494/12, виданого Господарським судом Львівської області та надано Боржнику (БУ № 4 КЕВ м. Львова) семиденний строк з дня винесення даної постанови для добровільного виконання згаданого виконавчого документа.

При цьому, 23.06.2016 року (тобто через 2 дні з моменту винесення постанови про відкриття) державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова було винесено постанову про повернення виконавчого документа Стягувачеві.

ЛКП «Збиранка» з винесеною Сихівським ВДВС м. Львова (державний виконавець Карний В.З.) постановою від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа (надалі - Постанова) не погоджується, вважає її неправомірною та такою, що суперечить чинному законодавству з огляду на те, що відповідно до п. 1.1. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. № 43/5 (надалі - Положення), Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Згідно з п. 3.1. Положення, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

З відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень вбачається, що загалом Сихівським ВДВС м. Львова з виконання наказу по справі № 5015/1494/12, було вчинено виконавчі дії, що відображено у наступних постановах:

- Постанова від 21.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження;

- Постанова від 22.06.2016 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного;

- Постанова від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скаржник зазначає, що ЛКП «Збиранка» Постанови Сихівського ВДВС м. Львова від 22.06.2016 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного не отримувало.

Згідно з п. 3.8.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (надалі - Інструкція), за наявності підстав для завершення виконавчого провадження виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

При цьому, Постанова Сихівського ВДВС м. Львова про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження на адресу ЛКП «Збиранка» не надходила, у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відомості про таку постанову відсутні, тому факт існування такої постанови не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, за твердженням скаржника, склалась ситуація, за якої державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачеві попередньо не вивівши його із зведеного виконавчого провадження, що є прямим порушенням приписів п. 3.8.8. Інструкції.

В оскаржуваній Постанові державний виконавець Сихівського ВДВС м. Львова вказує, що згідно відповідей Територіального сервісного центру № 1 4641 МВСУ у Львівській області, Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рухомого та нерухомого майна, яке б належало БУ № 4 КЕВ м. Львова не виявлено; як вбачається із даних ДПІ, боржник має ряд відкритих рахунків у ПАТ «Мегабанк», АТ «Райффайзен Банк» м. Київ, ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Ощадбанк», АТ «Укрсиббанк», ПАТ АКВ «Львів», АТ «Укрбудінвест» та ГУ Державної казначейської служби України; згідно відповідей згаданих банків кошти для виконання даного виконавчого документа на рахунках відсутні.

Відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Посилаючись на описані вище обставини (відсутність майна, коштів на рахунках і т.д. згідно із відповідями банків та відповідних органів), державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова не вказано станом на яку дату такі відповіді були отримані та чи звертався державний виконавець, на виконання ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», із повторними зверненнями/листами/запитами чи іншого роду документами для підтвердження відсутності майна та/або коштів, на які може бути звернено стягнення. А тому, оскаржувана Постанова є необгрунтованою та такою, що підлягає визнанню недійсною.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.71. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9 (надалі - Постанова), якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку.

Заявник звертає увагу на те, що ЛКП «Збиранка» оскаржувану постанову отримало поштою лише 29.07.2016 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства «Укрпошта», а тому дана скарга подається у межах визначеного законодавством десятиденного строку з моменту її отримання.

Враховуючи викладені вище обставини та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» та Господарським процесуальним кодексом України, Львівське комунальне підприємство «Збиранка» просить суд визнати дії Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області з винесення постанови від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 51481273) незаконними; визнати недійсною постанову від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 51481273), винесену Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області; зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року по справі № 5015/1494/12, виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2012 року по справі № 5015/1494/12.

Скаржник зазначає, що як це слідує із матеріалів справи, 21.06.2016 року суб'єктом оскарження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області, виданого 08.05.2012 року по справі № 5015/1492/12. При цьому, 22.06.2016 року дане виконавче провадження було приєднане до зведеного виконавчого провадження, боржником у якому виступало Будинкоуправління № 4 Львівського квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», строк даного зведеного виконавчого провадження повинен був обчислюватись саме з 22.06.2016 року, а відповідно, весь обсяг виконавчих дій з метою виконання вищезгаданого виконавчого документа, повинен був вчинятись саме з 22.06.2016 року.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5 (надалі - Інструкція), ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Як це слідує із п. 3.8.8. Інструкції, за наявності підстав для завершення виконавчого провадження, виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, на думку скаржника, твердження суб'єкта оскарження про неможливість винесення постанови про виведення виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження через відсутність чіткого посилання на це у Законі України «Про виконавче провадження», не відповідає п. 1.5 та п. 3.8.8. Інструкції, яка прийнята для доповнення такого Закону.

У відзиві на скаргу субєкт оскарження зазначає, що 21.06.2016 р. на адресу Сихівського ВДВС м.Львів надійшла заява ЛКП «Збиранка» про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 5015/1494/12 від 08.05.2012 р. про стягнення із Будинкоуправління № 4 КЕВ м. Львова 327 602,33 грн. боргу та 6 552, 05 грн. сплаченого судового збору.

21.06.2016 р. державним виконавцем, в порядку ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови скеровано сторонам до відома.

22.06.2016 р. державним виконавцем, в порядку ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 49091822 про стягнення коштів із Будинкоуправління № 4 КЕВ м. Львова (ЄДРПОУ 24964599). Зведене ВП створене 21.10.2015 року. До складу ЗВП на момент приєднання даного виконавчого документа входило 90 виконавчих проваджень на загальну суму 5 302 929,49 грн.

В рамках зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем 22.10.2015 р. винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Копії постанови скеровано на адреси банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника (АТ «Ощадбанк»; ПАТ «Банк Львів»; ПАТ КБ «Приватбанк»; ПАТ «Мегабанк»; ПАТ «ОСОБА_5 Аваль»; ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Укрсоцбанк»). Відомості про відкриті рахунки отримано від ГУ ДФС України. Згідно відповідей банківських установ, постанови прийняті до виконання.

Таким чином, за твердженням субєкта оскарження, на усі рахунки в даних банківських установах (окрім рахунку в ГУДКСУ у Львівській області) накладено арешт. На рахунки боржника в ГУДКСУ у Львівській області накласти арешт не вбачається можливим.

В рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 22.10.2015 р. винесено постанову про арешт усього майна БУ № 4 КЕВ м. Львова, на підставі якої до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав внесено записи щодо обтяжень майна боржника.

Поряд з цим, державним виконавцем, з метою виявлення майна боржника, яке можливо реалізувати в рахунок погашення заборгованості, до відповідних реєструючих установ скеровано ряд запитів. Так, згідно відповідей Львівського центру надання послуг, пов'язаних із автотранспортом з обслуговування м.Львова та Пустомитівського району № 9/10633 від 06.11.2015 р.; Державної інспекції сільського господарства у Львівській області № 3172/4-14-14 від 13.11.2015 р.; ОКП «БТІ та ЕО» № 4300 від 24.11.2015 р.; Головного управління Держгеокадастру у Львівськії області № ДС-8-13-0.4-9634/19-15 від 13.11.2015 р.; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 09/01/25440/к від 12.11.2015 р.; ПАТ «Національний депозитарій України» № 3144/09 від 06.11.2015 р.; даних офіційного сайту Державної авіаційної служби України; даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - рухомого та нерухомого майна, яке б належало БУ № 4 КЕВ м. Львова не виявлено.

12.11.2015 р. державним виконавцем за участю понятих проведено перевірку за адресою м .Львів вул. Стрийська, 105, внаслідок якої встановлено, що за вказаною адресою знаходиться приміщення, яке перебуває на балансі МО України, та в якому знаходиться Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м. Львова, яке є окремою юридичною особою. Майна боржника за вказаною адресою не виявлено.

Водночас, 12.11.2015 р. державним виконавцем у керівника БУ № 4 КЕВ м. Львова ОСОБА_2 відібрано письмові пояснення щодо невиконання рішень судів та інших виконавчих документів. У своїх письмових поясненнях, наданих державному виконавцю, ОСОБА_2 повідомив, що на посаду начальника призначений відповідним наказом КЕВ м.Львова від 10.08.2015 р. На момент призначення на посаду жодних документів (в т.ч. і фінансово-бухгалтерських) щодо діяльності установи йому передано не було, у звязку із їхнім вилученням працівниками УБОЗу ГУ МВС України у Л/о 18.06.2014 р. та працівниками військової прокуратури Західного регіону України 24.06.2015 р. У звязку із припиненням діяльності, кошти на рахунки не надходять та відсутні; будь-які матеріальні цінності на балансі установи відсутні, а відтак виконати рішення судів немає можливості. На даний момент він займається підготовкою до ліквідації БУ № 4 КЕВ м. Львова.

З метою моніторингу даних щодо наявності коштів боржника в банківських установах державним виконавцем на адреси останніх скеровувались відповідні запити (останній 27.05.2016 р.) Так, згідно відповідей АТ «Ощадбанк» № 38-06/5281 від 03.06.2016 р.; ПАТ «Банк Львів» № 18/10/55 від 02.06.2016 р.; ПАТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/77-20160606/2823 від 15.06.2016 р.; ПАТ «Мегабанк» № 10-10356 від 09.06.2016 р.; ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» № 81-15-8-1/4064-БТ від 06.06.2016 р. кошти на рахунках відсутні.

Окрім цього, держаним виконавцем 03.03.2016 р. на адреси Територіального сервісного центру № 1 4641 МВСУ у Львівській області та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скеровано запит для перевірки майнового стану.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 1 4641 МВСУ у Львівській області від 25.03.2016 р., транспортних засобів, зареєстрованих за боржником не виявлено. Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 09/01/9-105 від 18.04.2016 р., дані про володіння будь-якими цінними паперами відсутні.

Як вбачається із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 61995229 від 22.06.2016 р., дані про права власності БУ № 4 КЕВ м. Львова на нерухоме майно відсутні.

Субєкт оскарження зазначає, що у своїй скарзі ЛКП «Збиранка» вважає, що державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львів при здійсненні ВП № 51481273 порушено їхні законні права та інтереси виходячи того, що державним виконавцем не винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, чим порушено п. 3.8.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень. Водночас Скаржник не зазначає, яким саме чином невинесення постанови про виведення виконавчого документа із складу зведеного виконавчого провадження порушує його законні права та інтереси, а лише констатує такий факт.

З даного приводу субєкт оскарження зазначає, що, як правильно зазначає скаржник, - пунктом 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов та інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Як вбачається із аналізу Закону України «Про виконавче провадження», Законодавцем у ст. 33 прямо передбачено об'єднання виконавчих проваджень (ВП) щодо одного й того ж боржника у зведене виконавче провадження (далі ЗВП). Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, у якій зазначено підстави її винесення.

Субєкт оскарження звертає увагу на те, що виведення ж виконавчого документа із ЗВП передбачене лише п. 3.8.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень проте не закріплене (не передбачене) жодною із норм (статей) Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, державний виконавець виносячи постанову про виведення виконавчого документа із ЗВП не може послатись на жодну з норм Закону України «Про виконавче провадження».

Субєкт оскарження звертає увагу на те, що, на думку скаржника, порушує його законні права та інтереси те, що в мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.06.2016 р. державним виконавцем не зазначено дати відповідей банківських та інших установ щодо майнового стану боржника.

З цього приводу субєкт оскарження зазначає, що у відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас Законодавець спосіб/стиль викладення мотивувальної частини постанови покладає на розсуд державного виконавця, не зазначаючи при цьому конкретні вимоги до такої.

Таким чином, не деталізувавши мотивувальну частину оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві в частині зазначення дат відповідей відповідних установ - державний виконавець, на думку субєкта оскарження, жодним чином не порушив законні права та інтереси ЛКП «Збиранка» як стягувача.

У своїх поясненнях третя особа 1 зазначає, що КЕВ м. Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України, є бюджетною організацією, що діє на підставі Положення КЕВ м. Львова від 22.10.2014 року виключно державної форми власності і фінансується за рахунок Державного бюджету України, а тому, відповідно до п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу України є неприбутковим (копія Положення КЕВ м. Львова додається). Відповідно до Положення БУ № 4 КЕВ м. Львова, БУ № 4 КЕВ м. Львова є самостійною державною організацією з повною юридичною відповідальністю. Відтак, зобов'язання, які виникли між ЛКП «Збиранка» і БУ № 4 не мають жодного фінансового відношення до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова.

У своїх поясненнях третя особа 2 зазначає, що рахунок № 3712400100735 був відкритий для БУ №5 КЕЧ району 17.11.2005 р. в УДК у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, а не в Головному управління Казначейства, а закритий 17.04.2007 р. Відтак, станом на день розгляду скарги даний рахунок вже давно закритий.

Третя особа 2 інформує, що рахунок № 37513000039225 відноситься до рахунків групи 3751 «Рахунки з електронного адміністрування податку на додану вартість», які відкриваються виключно в Державній казначейській службі України для розрахунку з бюджетом по податку на додану вартість. При цьому зазначає, що суб'єктом взаємодії у системі електронного адміністрування податку на додану вартість є виключно центральний апарат Державної казначейської служби України, як учасник системи електронних платежів Національного банку України. Відтак, Головне управління Казначейства ніколи не відкривало згаданого вище рахунку і не володіє жодною інформацією про дату відкриття (закриття) даного рахунку.

Третя особа 2 повідомляє, що пунктом 2 розділу II Закону України від 16.07.2015 р. № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», який набрав чинності 29.07.2015 передбачено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, на кошти, що перебувають на таких рахунках не може бути накладено арешт та звернено стягнення.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (надалі Закон). Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону, державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

В ході судового розгляду скарги встановлено, що 27.04.2012 року Господарським судом Львівської області було прийнято рішення по справі № 5015/1494/12, яким вирішено стягнути із Будинкоуправління № 4 Львівського квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (надалі - БУ № 4 КЕВ м. Львова) (79019, м. Львів, вул. Гайдамацька, 9; код ЄДРПОУ: 24964599) на користь Львівського комунального підприємства «Збиранка» (надалі - ЛКП «Збиранка») (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 1; код СДРГІОУ: 13807617) 327602,33 грн. боргу та 6552,05 грн. сплаченого судового збору.

На виконання описаного вище судового рішення було видано наказ від 08.05.2012 року по справі № 5015/1494/12 (номер бланка: 0024559).

16.06.2016 року представник ЛКП «Збиранка» пред'явив у Сихівський відділ Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - Сихівський ВДВС м. Львова) вищезгаданий наказ до виконання.

21.06.2016 року державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51481273 з виконання наказу по справі № 5015/1494/12, виданого Господарським судом Львівської області, та надано Боржнику (БУ № 4 КЕВ м. Львова) семиденний строк з дня винесення даної постанови для добровільного виконання згаданого виконавчого документа.

При цьому, 22.06.2016 року дане виконавче провадження було приєднане до зведеного виконавчого провадження, боржником у якому виступало Будинкоуправління № 4 Львівського квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», строк вчинення виконавчих дій по даному зведеному виконавчому провадженні повинен був обчислюватись саме з 22.06.2016 року, а відповідно, весь обсяг виконавчих дій з метою виконання вищезгаданого виконавчого документа, повинен був вчинятись саме з 22.06.2016 року.

При цьому, 23.06.2016 року (тобто через 2 дні з моменту винесення постанови про відкриття) без дотримання семиденного строку для добровільного виконання відповідачем виконавчого документу, а також без вчинення будь-яких виконавчих дій, державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова було винесено постанову про повернення виконавчого документа Стягувачеві.

ЛКП «Збиранка» з винесеною Сихівським ВДВС м. Львова (державний виконавець Карний В.З.) постановою від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа (ВП № 51481273) (надалі - Постанова) не погоджується, вважає її неправомірною та такою, що суперечить чинному законодавству з огляду на те, що відповідно до п.1.1. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. № 43/5 (надалі - Положення), Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Згідно з п. 3.1. Положення, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

З відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень вбачається, що загалом Сихівським ВДВС м. Львова з виконання наказу по справі № 5015/1494/12, було вчинено виконавчі дії, що відображено у наступних документах:

- Постанова від 21.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження;

- Постанова від 22.06.2016 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного провадження;

- Постанова від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5 (надалі - Інструкція), ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Таким чином, даний підзаконний нормативно-правовий акт доповнює та деталізує норми Закону України «Про виконавче провадження», якими державний виконавець повинен керуватись при здійсненні виконавчих дій.

З п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (надалі - Інструкція) вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувану - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, в оскаржуваній Постанові державний виконавець Сихівського ВДВС м. Львова вказує, що згідно відповідей Територіального сервісного центру № 1 4641 МВСУ у Львівській області, Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рухомого та нерухомого майна, яке б належало БУ № 4 КЕВ м. Львова, не виявлено; як вбачається із даних ДПІ боржник має ряд відкритих рахунків у ПАТ «Мегабанк», АТ «Райффайзен Банк» м. Київ, ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Ощадбанк», АТ «Укрсиббанк», ПАТ АКВ «Львів», АТ «Укрбудінвест» та ГУ Державної казначейської служби України; згідно відповідей згаданих банків кошти для виконання даного виконавчого документа на, рахунках відсутні.

Посилаючись на описані вище обставини (відсутність майна, коштів на рахунках і т.д. згідно із відповідями банків та відповідних органів), державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова не вказано станом на яку дату така інформація є актуальною, та чи звертався державний виконавець, на виконання ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», із повторними зверненнями/листами/запитами чи іншого роду документами для підтвердження відсутності майна та/або коштів, на які може бути звернено стягнення.

Як вбачається із ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

ЛКП «Збиранка» Постанови Сихівського ВДВС м. Львова від 22.06.2016 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного провадження не отримувало.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, як це слідує із п. 3.8.8. Інструкції, за наявності підстав для завершення виконавчого провадження, виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження.

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п. 1.5. Інструкції).

При цьому, Постанова Сихівського ВДВС м. Львова про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження на адресу ЛКП «Збиранка» не надходила, у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відомості про таку постанову відсутні, тому факт існування такої постанови не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачеві попередньо не вивівши його із зведеного виконавчого провадження, що є порушенням приписів п. 3.8.8. Інструкції. Твердження суб'єкта оскарження про неможливість винесення постанови про виведення виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження через відсутність чіткого посилання на це у Законі України «Про виконавче провадження», не відповідає п. 1.5 та п. 3.8.8. Інструкції, яка прийнята для забезпечення виконання такого Закону.

Разом з тим, відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (із внесеними змінами Постановами КМУ № 868 від 19.09.2012 р. та № 45 від 30.01.2013 р.), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства в установленому порядку.

У своїх поясненнях третя особа 2 зазначає, що рахунок № 3712400100735 був відкритий для БУ №5 КЕЧ району 17.11.2005 р. в УДК у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, а не в Головному управління Казначейства, а закритий 17.04.2007 р. Відтак, станом на день розгляду скарги даний рахунок вже давно закритий.

Також, третя особа 2 інформує, що рахунок №37513000039225 відноситься до рахунків групи 3751 «Рахунки з електронного адміністрування податку на додану вартість», які відкриваються виключно в Державній казначейській службі України для розрахунку з бюджетом по податку на додану вартість. При цьому зазначає, що суб'єктом взаємодії у системі електронного адміністрування податку на додану вартість є виключно центральний апарат Державної казначейської служби України, як учасник системи електронних платежів Національного банку України. Відтак, Головне управління Казначейства ніколи не відкривало згаданого вище рахунку і не володіє жодною інформацією про дату відкриття (закриття) даного рахунку. Третя особа 2 повідомляє, що пунктом 2 розділу II Закону України від 16.07.2015 р. № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», який набрав чинності 29.07.2015 передбачено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, на кошти, що перебувають на таких рахунках не може бути накладено арешт та звернено стягнення.

Тому, виходячи з вищенаведеного, слід зробити висновок, що позивач правомірно звернувся з метою виконання судового рішення саме до органу Державної виконавчої служби України, а не до органу Державної казначейської служби України.

Отже, згідно з п. 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9 (надалі - Постанова), за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо), (абзац перший підпункту 9.1 пункту 9 із змінами, 10 внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 13) Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає, в розумінні статті 121-2 ГПК, під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV ГПК).

При цьому, відповідно до п. 9.3. Постанови, виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим, відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.71. Постанови, якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку.

ЛКП «Збиранка» оскаржувану постанову отримало поштою лише 29.07.2016 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства «Укрпошта», а тому дана скарга подана у межах визначеного законодавством десятиденного строку з моменту її отримання.

Згідно з п. 9.13. Постанови, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладені вище обставини та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» та Господарським процесуальним кодексом України, Львівське комунальне підприємство «Збиранка» просить суд визнати дії Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області з винесення постанови від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 51481273) незаконними; визнати недійсною постанову від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 51481273), винесену Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області; зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року по справі № 5015/1494/12, виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2012 року по справі № 5015/1494/12.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Львівського комунального підприємства «Збиранка» від 15.08.2016 року за вх. № 4048/16 на дії органу Державної виконавчої служби - задоволити.

2. Постанову від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 51481273), винесену Сихівським відділом Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області - визнати недійсною.

3. Зобов'язати Сихівський відділ Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року по справі № 5015/1494/12, виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2012 року по справі № 5015/1494/12.

Суддя Пазичев В.М.