Рішення № 62030939, 12.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2016 р.Справа № 916/2202/16

За позовом: ОСОБА_1

До відповідачів: 1.Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2. ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК»

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_4 за договором №7 від 12.01.2015р.;

Від відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб - не зявився;

Від відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» не зявився.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 акціонерного товариства Імексбанк» про зобовязання вчинити певні дії та стягнення 190000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

01.09.2016р. за вх. № 2-4544/16 до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому представник відповідача просить суд здійснити розгляд справи № 916/2202/16, за участю його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.09.2016р. від ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у звязку з тим, що Приморський районний суд м. Одеси розглядає аналогічний спір за участю тих же сторін, з того самого предмету і з тих же підстав у справі №522/12416/16-ц.

01.09.2016р. від ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про припинення провадження по справі у звязку з тим що спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про припинення провадження по справі з підстав викладених у клопотанні №1 від 07.09.2016р.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду з підстав викладених у клопотанні №2 від 08.09.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. у задоволенні клопотання ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про припинення провадження по справі відмовлено з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. у задоволенні клопотання ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду відмовлено з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р. клопотання про призначення судового засідання у режимі відеоконференції представника відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб задоволено; доручено Господарському суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2202/16 призначене на 26.09.2016 о 11 год. 30 хв. у режимі відеоконференції.

08.09.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області представник позивача надав письмові пояснення по справі.

08.09.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області представник ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» надав письмові пояснення по справі.

03.10.2016 року позивач заявив клопотання про уточнення найменування співвідповідача, виклавши його в такій редакції:

- Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Одночасно, представник позивача заявив про збільшення позивних вимог, виклавши їх у такій редакції:

- Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» (Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» відповідно до усного клопотання представника позивача про виправлення описки заявленого в судовому засіданні 04.10.2016р.) надати ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб всю необхідну інформацію щодо мене як свого вкладника, зокрема рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року із зазначенням дати його отримання;

- Уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» подати до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо мене в якості вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на підставі і в розмірах встановлених рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, а саме, на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень;

- ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб включити мене до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб в розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, а саме, на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень;

- Стягнути (примусити до виконання обов'язку в натурі) з ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за вкладами на мою користь в розмірі, встановленому рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, а саме, на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень;

- Дане стягнення на мою користь здійснити в безготівковій формі на рахунок, зазначений у зверненні всіх (включно зі мною) зазначених інвалідів від 17 лютого 2016 року в Фінансово-разрахунковому центрі «ФРЦ» - код 14284165, п/р № 26002000058477 в ПАТ Укрсоцбанк в місті ОСОБА_4, МФО 300023.

03.10.2016р. від ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

04.10.2016р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому представник відповідача просить суд здійснити розгляд справи № 916/2202/16, за участю його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.10.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області області від 04.10.2016р. клопотання про призначення судового засідання у режимі відеоконференції представника відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб задоволено; доручено Шевченківському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2202/16 призначене на 12.10.2016 о 16 год. 00 хв. у режимі відеоконференції.

Представник ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечує, мотивуючи свої доводи тим, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом у даних правовідносинах, а також що відповідно до частини 2 статті 20 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти ОСОБА_3 не підлягають вилученню і можуть використовуватися ОСОБА_3 виключно згідно положенням зазначеного Закону.

Представник ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» проти позову заперечує тому, що згідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач не є вкладником банку, а тому відсутні підстави для задоволення його вимог.

Відповідно до акту складеного господарським судом Одеської області судове засідання по справі № 916/2202/16, призначене до розгляду в режимі відеоконференції на « 12» жовтня 2016 р. о 16:00, відбулося без конференц звязку з Шевченківським районним судом міста Києва, у звязку з тим, що вказаний суд в назначений час проведення судового засідання в режимі відеоконференції на звязок не вийшов. Технічних проблем роботи систем серверу «TrueConf» та «Інтернет» 12.10.2016р. у господарському суді Одеської області не виявлено. Шевченківський районний суд міста Києва про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, був повідомлений завчасно (ухвалою від 04.10.2016р., відправка поштової кореспонденції за вих. 916/2202/16/15789/16 від 06.10.2016р.)

Відповідачі по справі у судове засідання 12.10.2016р. не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

У судовому засіданні 12.10.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, суд встановив.

Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 від 26.01.2015 р. «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі чого виконавчою дирекцією ОСОБА_3 прийнято рішення № 16 від 26.01.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу ОСОБА_3 на тимчасову адміністрацію - ОСОБА_5

Тимчасову адміністрацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 р. по 26.04.2015 р. включно. Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 № 84 від 23.04.2015 р. строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження Уповноваженої особи ОСОБА_3 продовжено до 26.05.2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 330 від 21.05.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією ОСОБА_3 прийнято рішення № 105 від 27.05.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» та призначення Уповноваженою особою на ліквідацію банку ОСОБА_5 строком на один рік з 27.05.2015 р. по 26.05.2016 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 № 189 від 19.10.2015 р. змінено Уповноважену особу ОСОБА_3, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» з 20.10.2015 р. на ОСОБА_6

28 квітня 2016р. виконавча дирекція ОСОБА_3 прийняла рішення № 638 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» строком на два роки до 26 травня 2018 включно. Також відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_6 строком на два роки до 26 травня 2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 № 1697 від 01 вересня 2016 р. змінено Уповноважену особу ОСОБА_3, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК», якім з 05 вересня 2016 р. є ОСОБА_7

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, група інвалідів, в числі яких є і позивач, були визнані вкладниками віднесеного до категорії неплатоспроможного ПАТ «ІМЕКСБАНК», зокрема, ОСОБА_1 - на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень. В даній справі ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб виступав в якості третьої особи.

Відповідно до звернення групи інвалідів включаючи позивача від 11 лютого 2016 року, яке було отримано ОСОБА_2 акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» 17 лютого 2016 року.

При цьому, як зазначає позивач вперше відмова ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб в задоволенні вимог позивача знайшла своє відображення в листі директора-розпорядника відповідача на ім'я народного депутата України № 27-18601/16 від 8 квітня 2016 року, друга відмова датована 24.06.2016р.

Враховуючи викладене, позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до положень постанов Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) та від 15 червня 2016 року (справа № 21-286а16) спори з даної категорії справ підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Однак, господарський суд Одеської області звертає увагу, що Верховний Суд України у своїх постановах переглянув виключно підсудність даних справ, правові норми на яких ґрунтуються позовні вимоги не змінились, більше того, враховуючи той факт що в даній справі беруть участь субєкти владних повноважень в господарському судочинстві, на відміну від адміністративного, обовязок доказування лежить саме на позивачу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року група інвалідів, в числі яких є і позивач, були визнані вкладниками віднесеного до категорії неплатоспроможного ПАТ «ІМЕКСБАНК», зокрема, ОСОБА_1 - на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень.

Згідно до положень пункту 9) частини 3 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В даному випадку питання обов'язкового виконання рішень суду узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Згідно з положеннями частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи викладене, правовий статус позивача в якості вкладника банку не вимагає доведення в даній справі, рівною мірою, як і розмір його вкладу у цьому банку.

А тому, суд не приймає до уваги доводи відповідачів, які стосуються оцінки доказів по справі № 522/6328/15-ц так як вони не відносяться до предмету розгляду справи №916/2202/16 встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, та не доказуються при розгляді справи №916/2202/16.

Згідно до положень частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України викладеної у постанові від 13 червня 2016 року у справі за № 6-1123 цс16 згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується ОСОБА_3 стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини пятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення Уповноваженої особи ОСОБА_3 банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім цього, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_3, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції ОСОБА_3 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Господарський суд Одеської області звертає увагу, що порядок відшкодування ОСОБА_3 гарантування коштів за вкладами встановлюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Положенням про порядок відшкодування ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р. (надалі - Положення № 14).

З приписів ст.ст. 26, 27 та 48 Закону про СГВФО та Розділів III і IV Положення № 14 вбачається, що ОСОБА_3 гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа ОСОБА_3 протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання ОСОБА_3 рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 (далі - Перелік), з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання ОСОБА_3 рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого Уповноваженою особою ОСОБА_3 переліку вкладників.

Отже, виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою.

У переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників інформації стосовно позивача не містилося, в зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру ОСОБА_3 гарантування.

Законодавство не покладає обов'язок на ОСОБА_3 враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_3 гарантування не має правових підстав для здійснення відшкодування позивачу, оскільки він не був включений Уповноваженою особою до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 гарантування у ПАТ «Імексбанк».

Оскільки ОСОБА_3 гарантування є особою публічного права (ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), то в силу приписів ст. 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

Таким чином, відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у ОСОБА_3 гарантування ще не виникло обов'язку перед позивачем щодо відшкодування йому коштів, і тому права позивача жодним чином не порушені ОСОБА_3 гарантування.

Господарський суд зазначає, що з моменту вступу в законну силу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року Уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» на підставі положень статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повинна включити позивача в якості вкладника банку в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3, з визначенням суми, що підлягає відшкодуванню. Однак, в обґрунтування своєї правової позиції Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» зазначає, що відповідно до рішення по справі № 522/6328/15-ц в нього не виникло обовязку щодо внесення позивача до даного переліку. Однак, суд звертає увагу, що рішення судів України є обовязковим для виконання а тому бездіяльність ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» є протиправною.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги статті 55 Конституції України, згідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За своєю правовою природою бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

В подальшому ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний був включити позивача в якості вкладника банку у відповідний Загальний реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Лише після цього відповідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Положення про порядок відшкодування ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» здійснюються гарантовані виплати а тому вимога позивача про стягнення даної суми є передчасною.

Крім того, відповідно до п. 5 розділу IV Положення №14 ОСОБА_3 здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.

Іншого способу виплати гарантованих сум відшкодування ані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані Положенням №14 не передбачено.

Також, господарський суд Одеської області зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення, фактично відбудеться відшкодування коштів поза межами ліквідаційної процедури встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та як наслідок - порушення законних прав та інтересів кредиторів ПАТ « ІМЕКСБАНК».

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів є передчасними, непідтвердженими належними та допустимими доказами та матеріалами справи, а тому такими, що не підлягають задоволенню, спосіб стягнення є похідною вимогою від стягнення, а тому також не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення к справі «Руіс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torja v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А,п.29). Хоча національний суд має повну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи інший справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року, № 37801/97, п.36.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до положень пунктів 1, 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. N 9 передбачено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При виборі способу захисту прав позивача суд, керуючись положеннями частини 6 статті 55 Конституції України, статті 16 ЦК України, вважає застосування в якості найбільш ефективного способу захисту порушених прав в даному спорі - включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників так як ОСОБА_3 гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200000грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Вимога до Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», з приводу подання до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформацію щодо вкладника лише конкретизує порядок виконання даного рішення, який чітко визначений в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не може бути розтлумачений інакше. А тому, у звязку з задоволенням вимог позивача щодо включення його до Загального реєстру вкладників подання інформації до ОСОБА_3 не є реальним способом захисту порушених прав та інтересів. З тих же підстав не відповідає реальному способу захисту порушених прав та інтересів надання ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб рішення по справі № 522/6328/15-ц, крім цього, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб був залучений в якості третьої особи по даній справі, а тому є підстави вважати що ОСОБА_3 гарантування знає про існування даного рішення.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ОСОБА_2 акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі, встановленим рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, а саме, на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно п. 4, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

За приписами п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Таким чином, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб діяв виключно в межах чинних нормативно-правових актів, та не включив позивача до реєстру вкладників у звязку з бездіяльністю Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК»

Отже, судові витрати по сплаті судового збору підлягають сплаті ОСОБА_2 акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України та враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 ЄДРПОУ 21708016) включити ОСОБА_1 (65063 м. Одеса, провулок Лунний, 1кв. 17 Р/н НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ОСОБА_2 акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб в розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, а саме, на суму 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна 12 «А» ЄДРПОУ 20971504 на користь Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 38016923, ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030101) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2016р.

Суддя Оборотова О.Ю.