Рішення № 62030777, 10.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016Справа №910/13520/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міністерства оборони України

до дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна

госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

про стягнення заборгованості в розмірі 1 016 292,78 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Глазунов М.Ю. (довіреність № 220/55/д від 11.01.2016);

від відповідача: Божков Т.І. (довіреність № 27/11-199Д від 10.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

25.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України (далі - позивач) до дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 016 292,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір про закупівлю за державні кошти № 342/3/6/6 від 26.05.2015 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу товар у строки, визначені умовами договору, а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти і оплатити.

Проте, відповідач в порушення умов договору поставку товару здійснив з порушенням визначеного строку.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 434 912,88 грн пені, 338 968,00 грн штрафу та відсотки за несвоєчасне повернення попередньої оплати в розмірі 242 411,90 грн.

Провадження у справі № 910/13520/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, її розгляд призначено на 30.08.2016.

23.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

30.08.2016 у судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 26.07.2016, яке було задоволено судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 26.07.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

08.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 30.08.2016, яке було задоволено судом.

09.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, зазначив, що порушення строків поставки товару відбулось у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, про що позивач був повідомлений відповідачем належним чином. Позовні вимоги вважав необґрунтованими, просив суд в їх задоволенні відмовити.

12.09.2016 представники сторін у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, судом оголошено перерву до 21.09.2016.

16.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 12.09.2016, яке було задоволено судом.

19.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав пояснення по справі щодо направлення листа № 27/16-8402 від 25.08.2015 та висновку Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили.

21.09.2016 представники сторін у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, проти здійснення запиту до Торгово-промислової палати України для надання роз'яснень не заперечували.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

До Торгово-промислової палати України направлено запит від 22.09.2016 з вимогою надати такі відомості: чи є Висновок № 6463/03.3-8 від 31.08.2015 щодо впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на унеможливлення виконання обов'язку за договором № 342/3/6/6-16/34-1Д про закупівлю за державні кошти від 26.05.2015 Сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»; якщо так, чи внесений вказаний Висновок до Реєстру сертифікатів та Реєстру уповноважених осіб, надати відповідні витяги із зазначених Реєстрів.

10.10.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд в задоволенні позову ввідмовити.

У судовому засіданні 10.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

26.05.2015 між Міністерством оборони України (далі - позивач або замовник) та дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - відповідач або постачальник) був укладений договір про закупівлю за державні кошти № 342/3/6/6 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби й частини до них (код 30.40.1) двигуни до БТР-70 (4905-1000400) (далі - продукція) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору на момент укладення становить 4 035 334,00 грн, без ПДВ за загальним фондом КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3639 кошторису Міністерства оборони України (за пільгою відповідно до Закону України від 02.09.2014 № 1658-VІІ).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити продукцію відповідно до умов договору не пізніше строку, визначеного специфікацією, та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.11 договору.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 342/3/6/6 від 06.05.2015 (далі - специфікація), відповідач зобов'язувався поставити позивачу двигуни до бронетранспортера БТР-70 у кількості 20 одиниць, загальною вартістю 4 035 334,00 грн без ПДВ, у строк до 30.07.2015.

03.07.2015 сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору, згідно з умовами якої сторони, зокрема, погодили внести зміни до специфікації та встановили новий строк поставки - до 30.08.2015.

25.12.2015 сторонами була укладена додаткова угода № 4 до договору, згідно з умовами якої сторони погодили, що ціна договору на момент укладення становить 4 245 034,00 грн, крім того ПДВ 849 006,80 грн, а разом 5 094 040,80 грн.

Положеннями п. 2.5 договору передбачено право позивача здійснити попередню оплату продукції.

03.07.2015 позивач здійснив попередню оплату продукції у розмірі 3 873 920,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 342/8/100, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, здійснив поставку продукції загальною вартістю 5 094 040,80 грн:

- 10.11.2015 на суму 2 444 967,60 грн, що підтверджується актом приймання № 185/15;

- 18.12.2015 на суму 2 649 073,20 грн, що підтверджується актом приймання № 221/1, копії яких долучені до матеріалів справи.

25.12.2015 позивачем був здійснений остаточний розрахунок за поставлену відповідачем продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями: № 342/8/303 на суму 161 413,36 грн; № 342/8//303 на суму 251 640,00 грн; № 342/8.303 на суму 807 066,80 грн, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Таким чином, відповідач зобов'язання з поставки продукції згідно договору про закупівлю за державні кошти № 342/3/6/6 від 26.05.2015 виконав у повному обсязі, проте з порушенням строків поставки, визначених умовами вказаного договору.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 434 912,88 грн пені, 338 968,00 грн штрафу та відсотки за несвоєчасне повернення попередньої оплати в розмірі 242 411,90 грн.

Відповідач вищевказані позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, у відзиві на позовну заяву, поданому 09.09.2016, зазначив, що порушення строків поставки товару відбулось не з вини відповідача, а у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, про що позивач був повідомлений належним чином. Наведені обставини, на думку відповідача, звільняють його від відповідальності за порушення умов договору.

На підтвердження наведеного відповідач долучив до матеріалів справи висновок Торгово-промислової палати України № 6463/03.3-8 від 31.08.2015 щодо впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на унеможливлення виконання обов'язку за договором № 343/3/6/6-16/34-1Д про закупівлю за державні кошти від 26.05.2015.

Доводи відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема:

- засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

- засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Пунктом п. 1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 44(5) від 18.12.2014 (далі - Регламент), визначено, що Регламент встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п. 3.3 Регламенту).

Розділом 6 Регламенту встановлений порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, звертаючись за засвідченням настання обставин непереборної сили суб'єкт господарської діяльності подає заяву за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та документи, передбачені в цій формі заяви (п. 6.2, 6.3, 6.4 Регламенту).

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Сертифікат встановленої форми про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП (додаток 4 до Регламенту) (п. 6.11 Регламенту).

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП (п. 6.12 Регламенту).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що сертифікатом є документ встановленої форми, який до того ж внесений до Реєстру сертифікатів.

Крім того, пунктом 7.5 договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є саме сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України чи її регіональними управліннями.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зміст положень ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п.п. 3.3, 6.10-6.12 Регламенту та п. 7.5 договору, суд дійшов висновку про те, що належним і допустимим доказом, який підтверджує настання обставини непереборної сили є саме сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), внесений до Реєстру сертифікатів, а не висновок щодо впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на унеможливлення виконання обов'язку за договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.06.2016 по справі № 907/787/15).

Відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) наданий не був. Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних і допустимих в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів настання обставини непереборної сили та, відповідно, не доведено наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до специфікації та умов додаткової угоди № 2 від 03.07.2015 сторонами був встановлений строк поставки продукції до 30.08.2015.

Судом встановлено, що відповідач здійснив поставку продукції позивачу 10.11.2015 та 18.12.2015, тобто з порушенням строків поставки, встановлених умовами договору, відтак допустив порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

З огляду на те, що строк поставки продукції визначений сторонами до 30.08.2015, суд зазначає, що прострочення виконання вказаного зобов'язання починається з 30.08.2015, водночас, позивач починає нарахування пені і штрафу з 31.08.2016, що не порушує вимоги законодавства та умови договору і є правом позивача.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим, судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Ставка пені (%)Кількість днів простроченняРозмір пені (грн)31.08.2015-09.11.20155 094 040,800,171361 676,9110.11.2015-17.12.20152 649 073,200,138100 664,77Всього462 341,68Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України йому надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання подано не було, тому пеня підлягає стягненню в розмірі, визначеному останнім, а саме 434 912,88 грн.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору строк поставки продукції встановлений до 30.08.2015, а фактично поставка була здійснена відповідачем 10.11.2015 та 18.12.2015, тобто відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є правомірною, водночас, перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок штрафу: 5 094 040,80 х 7% = 356 582,86 грн.

Здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України подано не було, тому штраф підлягає стягненню в розмірі, визначеному останнім, а саме 338 968,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 03.07.2015) у разі порушення строків постачання продукції та не повернення попередньої оплати (її частини) до 15.09.2015, постачальнику нараховуються відсотки за використання попереднього платежу, розраховані виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення погашення.

Враховуючи положення п. 2.5 договору, прострочення виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати починається з 15.09.2015, водночас позивач починає нарахування відсотків за несвоєчасне повернення попередньої оплати з 16.09.2015, що не порушує вимоги законодавства та умови договору і є правом позивача.

Перевіривши розрахунок відсотків за несвоєчасне повернення попередньої оплати, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим, судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:

Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Ставка процентівКількість днів простроченняРозмір відсотків (грн)16.09.2015-24.09.20153 873 920,6427,0%951 581,5225.09.2015-09.11.20153 873 920,6422,0%46214 816,86Всього266 398,38Здійснивши власний розрахунок відсотків за несвоєчасне повернення попередньої оплати, суд встановив, що їх розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України подано не було, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 242 411,90 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що загальний розмір позовних вимог становить 1 016 292,78 грн позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 15 244,39 грн, водночас позивачем судовий збір сплачений у розмірі більшому, ніж встановлено Законом, а саме - 15 245,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 15 244,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволені судом у повному обсязі, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 15 244,39 грн.

Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; ідентифікаційний код 14281072) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню в розмірі 434 912,88 грн (чотириста тридцять чотири тисячі дев'ятсот дванадцять грн 88 коп.); штраф у сумі 338 968,00 грн (триста тридцять вісім дев'ятсот шістдесят вісім грн 00 коп.); відсотки за несвоєчасне повернення попередньої оплати в розмірі 242 411,90 грн (двісті сорок дві тисячі чотириста одинадцять грн 90 коп.); 15 244,39 грн (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири грн 39 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 жовтня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань