Рішення № 62030758, 13.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа № 910/17127/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" (далі - Завод) про стягнення 483 655,74 грн.,

за участі представників:

позивача: Поддимая А.Б., за довіреністю від 12 вересня 2016 року № б/н,

відповідача: Баннова М.М. за довіреністю від 8 серпня 2016 року № б/н,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки від 1 серпня 2016 року № 77 позивач здійснив поставку металу в бухтах на загальну суму 483 655,74 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, Товариство, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610, 611, 671, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 256, 258, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Заводу вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2016 року порушено провадження у справі № 910/17127/16 та призначено її розгляд на 13 жовтня 2016 року.

Під час судового засідання 13 жовтня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовні заяві.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який був поданий до суду 12 жовтня 2016 року. В основу заперечень покладено той факт, що причиною несвоєчасного виконання договірних зобов'язань Заводом є обставини непереборної сили, причиною яких є відсутність платежів контрагентів відповідача за товар, який останній експортує закордон, а також відсутність вільних грошових коштів, які необхідні для оплати поставленого позивачем металу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2016 року між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу метал в бухтах, який в свою чергу зобов'язався прийняти цю продукцію та своєчасно її оплатити.

Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару, технічні умови й інші вимоги до якості (марка сталі, стандарт, розміри та ін.), період і умови постачання, упаковка визначаються й узгоджуються сторонами в специфікації (специфікаціях), що додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору ціна на товар формується в національній валюті України за метричну тонну, включаючи ПДВ 20 % і визначається у відповідній специфікації, яка з моменту її підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору складається з сум по специфікації на відвантажений товар до даного договору (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару за погодженою між сторонами специфікацією (специфікаціями), якщо в них не передбачений інший порядок оплати.

Також судом встановлено, що 1 серпня 2016 року сторони підписали специфікацію до вищезазначеного договору, в якій було обумовлено якісні та кількісні характеристики товару, що поставлявся.

Загальна кількість товару складала - 21 979 тонн (пункт 2 специфікації). Згідно з пунктом 4 специфікації сума вартості товару 483 655,74 грн. з ПДВ.

Строк поставки - серпень 2016 року, умови оплати - 100 % передоплата (пункти 7, 8 специфікації).

Відповідно до пункту 6.2 договору датою поставки вважається дата відвантаження товару перевізникові, вказана у товарно-транспортній накладній.

На виконання укладеного правочину 10 серпня 2016 року Товариство поставило Заводу вищезазначений метал в бухтах на загальну суму 483 655,74 грн. Вказана обставина підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної від 10 серпня 2016 року № 373, а також товарно-транспортної накладної від 10 серпня 2016 року № 10/08/16.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки спірного товару за видатковою та товарно-транспортною накладними також свідчить відсутність з боку Заводу претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даного договору.

У той же час всупереч умовам вищенаведеного договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 483 655,74 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У той же час у своєму відзиві Завод зазначив, що у зв'язку з обставинами непереборної сили - відсутністю платежів контрагентів відповідача за товар, який останній експортує закордон, а також відсутністю вільних грошових коштів, необхідних для оплати поставленого позивачем металу, відповідач був позбавлений можливості оплатити вказаний товар.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 цього Кодексу).

За змістом частини 1 статті 229 ГК України та частини 1 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.

Згідно з частиною 2 статті 617 ЦК України, статтею 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, наведені Покупцем обставини не засвідчують неможливості виконання ним своїх договірних зобов'язань перед Товариством і не є винятковими, оскільки недодержання Заводом своїх зобов'язань не є обставиною непереборної сили в розумінні наведених приписів чинного законодавства.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Проте відповідач не надав суду жодних доказів існування відповідного висновку вищезазначеного уповноваженого органу про наявність форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 483 655,74 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Завод на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" (01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 9, ідентифікаційний код 32804063) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол" (18023, місто Черкаси, вулиця Одеська, будинок 42, ідентифікаційний код 39588343) 483 655 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп. основного боргу, а також 7 254 (сім тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 84 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко